Основні засоби за нульовою вартістю: списати чи залишити?

У кожного підприємства настає момент, коли залишкова балансова вартість основного засобу стає нульовою. Логічно, у бухгалтера виникає запитання «що робити з такими ОЗ?».

У даному матеріалі ми розглянемо можливі варіанти дій, а також наслідки залишення в обліку основних засобів за нульовою вартістю.  

Щодо подальшого використання повністю замортизованих основних засобів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку та розкриття її у звітності інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі – основні засоби), визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», що затверджене наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000р. (далі – НП(С)БО 7).

Норми п.33 НП(С)БО 7 передбачають, що основний засіб вилучається з активів у разі:

• його вибуття;
• невідповідності критеріям активу.

При цьому, НП(С)БО 7 не вимагає від підприємства здійснювати списання основних засобів, які замортизувалися протягом визначеного строку корисного використання. Попри те, що за даними обліку, залишкова вартість об’єкта основного засобу відповідає нулю, такий об’єкт не втрачає статусу основного засобу: він і надалі має здатність генерувати економічні вигоди, що надходять від його використання.

При цьому, п.25 НП(С)БО 7 підприємству надано право переглядати, зокрема, строк корисного використання основного засобу.

Крім того, п.16 НП(С)БО 7 передбачено, що підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо  залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.

Окремі консультанти наголошують, що це лише право, а не обов’язок. Разом з тим, відповідно до п.1-3 розд.ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», що затверджене наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013р. (далі – НП(С)БО 1), фінансова звітність повинна:

• бути дохідлива і зрозуміла її користувачам;
• містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому;
• бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Тобто, нехтуючи своїм правом в міру складності і трудозатратності процесу переоцінки основних засобів, потрібно не забувати, що таке нехтування може призвести до викривлення даних фінансової звітності.

Зауважте, що п.16 НП(С)БО 7 говорить про суттєву різницю між залишковою та справедливою вартостями.

Відповідно до п.34 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2003р., порогом суттєвості для проведення переоцінки або відображення зменшення корисності об’єктів основних засобів може прийматися величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10 відсотковому відхиленню залишкової вартості об’єктів основних засобів від їх справедливої вартості.

Обліковою політикою підприємства можуть бути визначений власний рівень суттєвості для цілей переоцінки. Тому, при прийнятті рішення переоцінювати чи ні – підприємство має орієнтуватися на рівень суттєвості, зафіксований в обліковій політиці.

Із викладеного вище випливає, що:

• замортизовані основні засоби, які можуть і надалі генерувати економічні вигоди, залишаються у складі активів підприємства;
• доцільність переоцінки таких основних засобів приймається підприємством з урахуванням критерію суттєвості;
• у випадку, якщо різниця між справедливою та залишковою вартістю об’єктів основних засобів не є суттєвою, підприємство може продовжувати використовувати замортизовані основні засоби, обліковуючи їх у кількісному виразі за нульовою вартістю.

Умовою подальшого використання повністю замортизованих основних засобів є видання відповідного наказу, такого змісту:

«У зв’язку із задовільним станом основного засобу «Ноутбук» наказую:

1. Переглянути строк корисного використання основного засобу «Ноутбук» з 24 місяців до 48.
2. Продовжити використання основного засобу «Ноутбук» протягом встановленого строку корисного використання без його дооцінки».

Підставою видання такого наказу мають бути висновки постійнодіючої комісії, щодо стану та придатності до подальшого використання основних засобів, які замортизовані до нуля.

Зауважте, що перегляд строку корисного використання є переглядом облікових оцінок.

Відповідно до п.8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», що затверджене наказом Міністерства фінансів України №137 від 28.05.1999р., наслідок змін облікових оцінок відображаються в звітному періоді їх зміни та в наступних звітних періодах.

Тобто, перегляд строку корисного використання замортизованих основних засобів не потребує ретроспективного перерахунку амортизації чи залишкової вартості.

При цьому, продовження використання основних засобів, які повністю замортизовані, не тягне за собою наслідків з податку на прибуток чи ПДВ.

Так, ст.138 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (далі – ПКУ) не встановлено особливих правил щодо обрахунку амортизації чи застосування податкових різниць для повністю замортизованих основних засобів, що продовжують використовуватися в господарські діяльності.

Для цілей ПДВ таке використання не призводить до появи операцій з постачання, які є об’єктом оподаткування ПДВ.

Потенційні ризики та наслідки непроведення дооцінки

Звісно, заниження вартості активів у фінансовій звітності не тягне за собою явних негативних наслідків для підприємства чи накладення штрафів від контролюючих органів. Однак, в окремих випадках це може бути, наприклад, підставою у відмові в кредитуванні. Крім того, підприємства з відсутніми чи низькими активами можуть бути непривабливими для потенційних інвесторів тощо.

Також, суттєва кількість основних засобів, що обліковуються за нульовою вартістю, можуть створювати питання від аудиторів, під час аудиту фінансової звітності.

Зверніть увагу, що дооцінка основних засобів призводить до збільшення власного капіталу.

При цьому, вартісний показник власного капіталу для цілей ПКУ застосовується:

• для визначення пов’язаності юридичних осіб (пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПКУ);
• для визначення потреби застосування податкових різниць, пов’язаних із залученням позикових коштів під відсотки (так звана «тонка капіталізація») (п.140.2 ст.140 ПКУ).