На кого «вішати» нестачі, або Все про матеріально відповідальних осіб

Версія для друку

19 жовтня, 2018

Тема: Інші об’єкти обліку, загальні питання бухобліку Інші питання

Матеріальна відповідальність: загальні питання

Підстави Загальні підстави застосування до працівників матеріальної відповідальності встановлені ст. 130 КЗпП. Зокрема, в ч. 1 зазначеної статті визначено, що працівники несуть матвідповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

Отже, ключовими моментами застосування цього виду відповідальності є те, що (1) шкоду завдала особа, яка перебуває в трудових відносинах із підприємством, установою, організацією, і (2) шкоду заподіяно внаслідок невиконання чи неналежного виконання цією особоютрудових обов’язків.

Проте притягнути працівника до матвідповідальності можливо тільки за сукупності умов, визначених ч. 2 ст. 130 КЗпП, а саме:

1) пряма дійсна шкода;

2) порушення працівником трудових обов’язків, покладених на нього;

3) протиправні дії (бездіяльність) працівника;

4) причинний зв’язок між протиправною поведінкою (бездіяльністю) працівника і шкодою.

У постанові № 12 наголошено, що потрібно зважати на ці умови, вирішуючи питання про відповідальність за завдану матеріальну шкоду.

При цьому під прямою дійсною шкодою, згідно з п. 4 постанови № 12, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов’язків, грошові виплати. Перелік таких випадків також наведено у вказаному пункті постанови № 12.

ДО ВІДОМА. Працівника не може бути притягнено до матеріальної відповідальності за шкоду, що належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, яку він заподіяв, перебуваючи у стані крайньої потреби.

Обсяг Матеріальна відповідальність працівників згідно з КЗпП поділяється на повну й обмежену.

За загальним правилом за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації під час виконання трудових обов’язків, працівники несуть обмежену матеріальну відповідальність, тобто в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше від свого середнього місячного заробітку(ч. 1 ст. 132 КЗпП). З наведеного випливає, що працівник відшкодовує шкоду в заздалегідь встановлених межах і сума шкоди, яка перевищує ці межі, стягненню не підлягає.

Зазначимо: обмежену матеріальну відповідальність несе кожен працівник установи.

Проте для певної категорії працівників законодавство передбачає повну матеріальну відповідальність. Зокрема, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП працівник несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про те, що він бере на себе повну матеріальну відповідальність, якщо не забезпечить збереження майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або з іншою метою. Далі про це — докладніше.

Матеріально відповідальні особи: розмір та способи відшкодування шкоди

МВО Відповідно до ст. 135 1 КЗпП з працівниками, які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, укладають письмовий договір про повну матеріальну відповідальність. Після укладання такого договору працівники стають матеріально відповідальними особами (далі — МВО) за ввірені їм цінності. Тоді в разі нестачі чи пошкодження такого майна з їх вини МВО несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі заподіяної шкоди (ст. 134 КЗпП).

Такі договори можуть бути укладені виключно з працівниками, які:

• досягли 18 років;
• займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад/робіт затверджено постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 р. № 447/24 (далі — Перелік). Цим же документом затверджено Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

ВАЖЛИВО! Договори про повну матвідповідальність із працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку не вказані, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної шкоди з вини таких працівників (п. 8 постанови № 12).

Розмір відшкодування Розмір заподіяної установі шкоди визначають за фактичними втратами на підставі даних бухобліку і балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами (ч. 1 ст. 153 3 КЗпП). Проте в разі розкрадання, нестачі, умисного знищення або зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначають за цінами, що діють у певній місцевості на день її відшкодування.

На підприємствах громадського харчування розмір шкоди, заподіяної розкраданням або нестачею продукції та товарів, визначають за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цих продукції та товарів.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, яку заподіяно розкраданням, умисним зіпсуттям, нестачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тихвипадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Роботодавець зобов’язаний створити умови, необхідні для забезпечення повного збереження майна.

Наприклад, відповідно до п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 р. № 14 (далі — постанова № 14) судам рекомендовано, між іншим, вирішуючи питання про покладення матеріальної відповідальності, з’ясовувати, в яких конкретно обставинах заподіяно шкоду, чи були створені умови, які б забезпечували схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними.

Нестворення таких умов роботодавцем позбавить його права на стягнення шкоди з працівників і може стати приводом для звільнення їх від матвідповідальності.

Порядок покриття шкоди Порядок покриття шкоди різниться залежно від розміру шкоди. Відповідно до ст. 136 КЗпП працівники компенсують шкоду в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом відрахування з їхньої заробітної плати.

Таке розпорядження потрібно видати протягом двох тижнів з дня виявлення нестачі, тобто з дня підписання відповідного інвентаризаційного акта. Розпорядження має бути звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про його видання працівникові, проте строк, впродовж якого необхідно повідомити, не встановлений. Зробити це найкраще під підпис, щоб надалі уникнути непорозумінь із працівником, якщо він захоче оскаржити притягнення до матеріальної відповідальності. Проте, як ми вже зазначали, МВО несуть повну матеріальну відповідальність. У такому разі роботодавець подає позов до суду, щоб отримати відшкодування.

НЮАНС. Оскільки справи про компенсацію шкоди, завданої працівниками, виникають у трудових правовідносинах і однією зі сторін у спорі є фізична особа — працівник, цю категорію справ розглядають у порядку цивільного судочинства. Таким чином, пред’являють позови до працівника згідно зі ст. 27 ЦПК за місцем його проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його перебування.

Проте якщо МВО визнає свою вину, не заперечує проти розміру відшкодування, то є можливість покрити шкоду добровільно. Є такі варіанти:

• утримати із заробітної плати за заявою працівника;
• працівник вносить грошові кошти в касу;
• за згодою власника працівник може передати для покриття завданого збитку рівноцінне майно або полагодити пошкоджене.

МВО тимчасово відсутня: варіанти вирішення проблеми

Як бути, коли працівник, якому ввірено цінності, відсутній (наприклад, захворів або у відпустці)? Чи необхідно в такому разі обов’язково змінювати МВО й доручати матеріальні цінності іншому працівнику? Ухвалення рішення про доцільність змінити МВО належить до компетенції керівника установи. Такий висновок робимо з аналізу норм ст. 8 Закону про бухоблік та листа Мінфіну від 11.09.2017 р. № 35220-07/23-3607/7/2824.

Зазначимо: у разі зміни МВО обов’язково слід проводити інвентаризацію (абз. 3 п. 7 розд. І Положення № 879). Добре, коли під час відсутності МВО не потрібно здійснювати жодних операцій із матеріальними цінностями, адже тоді й замінювати МВО немає потреби. А ось якщо навпаки, як бачимо, необхідно обов’язково провести інвентаризацію. Згідно з п. 1 розд. ІІ Положення № 879 її проводять повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності МВО. Як бути? З’ясуймо по черзі.

Відпустка Крок 1. Наказом керівника необхідно покласти виконання обов’язків тимчасово відсутньої МВО на іншого працівника, що відповідає вимогам для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, про які ми зазначали вище.

Крок 2. Укладаємо на строк відсутності попередньої МВО договір про повну матеріальну відповідальність із новою МВО.

Крок 3. Проводимо інвентаризацію у присутності обох МВО.

Працівник, який передає активи на зберігання, підписується про передання активів, а працівник, який отримує, — про їх отримання (п. 18 розд. ІІ Положення № 879).

Крок 4. Після повернення МВО з відпустки знову проводимо інвентаризацію.

Лікарняний І знову вирішення ситуації щодо відсутності МВО, яка хворіє, покладається на керівника. У цьому випадку комісія може провести інвентаризацію без участі МВО в порядку, встановленому керівником. Зокрема, передання може здійснити інвентаризаційна комісія, а на інвентаризаційних описах у такому разі необхідно зробити позначку про причини відсутності МВО і завірити її підписами членів комісії. Такий висновок можна зробити з п. 6.3 Вказівок № 169, які діють у частині, що не суперечить законодавству України.

Звільнення МВО Як ми зазначали, під час проведення інвентаризації в разі зміни МВО необхідна присутність обох осіб: тієї, що передає, та тієї, що приймає матеріальні цінності. Проте на одну посаду не може бути одночасно оформлено 2 різних працівники, а з працівником, з яким не укладено трудового договору, не може бути укладено й договір про повну матеріальну відповідальність. Ситуація здається безвихідною, але це тільки на перший погляд. Мінсоцполітики в листі від 24.07.2013 р. № 8117/0/14-13/06 надало варіант вирішення проблеми.

Крок 1. Наказом керівника тимчасово призначається працівник установи для виконання такої роботи з числа осіб у межах тієї ж категорії персоналу.

Крок 2. Укладаємо з таким працівником договір про повну матеріальну відповідальність.

Крок 3. Такий тимчасово призначений працівник бере участь в інвентаризації.

Крок 4. У перший робочий день нової МВО знову проводять інвентаризацію і так званий МВО-посередник передає їй матеріальні цінності.

Отже, як бачимо, клопоту з цими МВО виникає ціла купа, навіть звільнити без мороки не можна. Проте якщо уважно розібратися та вчасно навести лад з усіма документами, то жодних проблем не виникне.