Статті

10

10 найпоширеніших помилкових МСФЗ-стереотипів

Багато українських МСФЗ-фахівців опановувало міжнародні стандарти в процесі підготовки до різноманітних тестів. Але під час такої підготовки викладачі зазвичай прагнуть того, щоб учень правильно відповів на запитання тесту, а не того, щоб учень зрозумів вимоги МСФЗ. Це нормально. Але це призвело до появи цілої генерації спеціалістів, які залишаються в полоні міфології, створеної авторами тестів та різними викладачами й блогерами. Практика іноді дуже боляче руйнує ілюзії, примушуючи до професійного скептицизму та критичного аналізу.

31 березня, 2021

Статтю взято з журналу "Практика МСФЗ" № 3/2021
 
Іхтоїм Dr.
 

Ми пропонуємо вашій увазі десять найпоширеніших стереотипів, властивих тим, хто вивчав МСФЗ в ході підготовки до тестів, а не в ході проведення польового аудиту. Головна особливість багатьох цих стереотипів полягає в тому, що вони віддзеркалюють поширені облікові реалії. Тобто облікові уявлення та моделі, що відповідають цим стереотипам, застосовуються як правило. Й основним тут є слово «як». Саме це слово вказує на те, що такі моделі та уявлення не є власне правилом.

Короткострокова заборгованість

Стереотип: короткострокові боргові фінактиви та фінзобов’язання не дисконтуються.

Дійсно, на практиці часто саме так і трапляється. Але це відбувається не через те, що в системі МСФЗ є такий припис, а тому, що дисконтування за короткі проміжки часу несуттєво впливає на вартість боргу. (Докладніше про цей феномен див. у статті «Дисконтування: короткостроковість та суттєвість» 1.)

«Практика МСФЗ», № 7/2019, с. 56.

Якщо ставки позик на ринку високі, то дисконтування короткострокового боргу є буденним явищем.

Із цим стереотипом тісно пов’язаний наступний.

Первісна оцінка фінансових боргів

Стереотип: боргові фінактиви та фінзобов’язання під час первісного визнання оцінюють за теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків.

Відповідно до параграфа 5.1.1 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» під час первісного визнання слід оцінювати фінансовий актив або фінансове зобов’язання за його справедливою вартістю плюс або мінус витрати на операцію 2. Оскільки для боргових інструментів не дуже часто є дані про вільні ціни на відкритих ринках, то зазвичай для визначення справедливої вартості застосовують її сурогат — теперішню вартість майбутніх грошових потоків. Ця бухтехнологія є, так би мовити, другорядною з точки зору МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості».

За винятком торговельної дебіторської заборгованості в межах параграфа 5.1.3.

Отже, якщо для конкретного боргового фінінструменту є цінова інформація про його справедливу вартість, яка підтверджена відкритими котируваннями, то з метою первісної оцінки статті слід застосовувати саме її. Таке може бути, скажімо, у разі розміщення облігацій на відкритому та активному фондовому ринку.

Умовні зобов’язання

Стереотип: умовні зобов’язання не є зобов’язаннями, бо не визнаються в балансі.

Дефініцію «зобов’язання» наведено в параграфі 10 МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи»:

«Зобов’язання — існуюче зобов’язання суб’єкта господарювання, яке виникає в результаті минулих подій і погашення якого, за очікуванням, призведе до вибуття ресурсів суб’єкта господарювання, котрі втілюють у собі економічні вигоди».

Одним із різновидів умовного зобов’язання є існуюче зобов’язання, яке виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки суму зобов’язання не можна оцінити достатньо достовірно. У такому разі умовні зобов’язання відповідають базовій дефініції зобов’язань, наведеній вище. Іншими словами, умовні зобов’язання можуть бути визнані повноцінними зобов’язаннями з точки зору МСФЗ-звітності. Їхньою особливістю є лише те, що вони «не дотягують» до балансового визнання. Отже, вони є позабалансовими, але все ж таки зобов’язаннями. Тобто в цьому випадку бухгалтер стикається з тим, що слово «визнання» фактично використовують у широкому й вузькому значеннях. Умовні зобов’язання можуть визнаватися зобов’язаннями в широкому значенні та не визнаються зобов’язаннями у вузькому («балансовому») значенні.

Поліпшення ОЗ

Стереотип: балансова вартість ОЗ збільшується на суму тільки тих поліпшень, які збільшують економічні вигоди, що первісно очікувалися від використання ОЗ.

Можна припустити, що коріння цього бухгалтерського штампа сховане в НПСБО 7 «Основні засоби». Утім, відповідна норма НПСБО 7 є кавером застарілої вимоги параграфа 23 дуже давньої редакції МСБО 16 «Основні засоби». У сучасній редакції МСБО 16 такої вимоги немає. Жодної спеціальної умови для капіталізації вартості поліпшень ОЗ цей стандарт не містить. Висновок щодо необхідності капіталізації ухвалюють на основі аналізу, який ґрунтується на загальних критеріях капіталізації ОЗ (параграф 12 МСБО 16 містить пряме посилання на принцип визнання параграфа 7).

Доходи майбутніх періодів

Стереотип: доходи майбутніх періодів — це така специфічна стаття, яка не є ані статтею капіталу, ані статтею зобов’язань.

Можливо, цей стереотип зумовлений тим, що під час переходу на МСФЗ кредитові залишки 48-го рахунку, на якому обліковували так зване цільове фінансування, українські підприємства зазвичай включають до статті відстроченого доходу.

Плутанина із цим рахунком у головах українських бухгалтерів пояснюється дисонансом вітчизняного Плану рахунків: номер рахунку свідчить про близькість до капіталу, а розміщення відповідної статті в офіційній формі балансу свідчить про те, що вона є статтею зобов’язань.

Так чи інакше, але фундаментальне рівняння балансу ніхто не скасовував. Як і завжди, актив = капітал + зобов’язання. Тобто будь-яка стаття пасиву балансу є або капіталом, або зобов’язанням. Третього не дано. Оскільки стаття доходів майбутніх періодів точно не є статтею капіталу, то вона є статтею зобов’язань.

Забезпечення

Стереотип: забезпечення — це не зобов’язання.

Цей стереотип пов’язаний з попереднім. Думаємо, що він також обумовлений особливостями національної стандартизації. Згідно з українським Планом рахунків забезпечення обліковують на рахунку 47. Номер цього рахунку в бухгалтерській голові не асоціюється з 5-м та 6-м класами рахунків, до яких включаються рахунки зобов’язань. Ще одна прикрість також має суто національний характер. Погляньмо уважно на офіційну форму балансу, яку змушені заповнювати українські підприємства, що складають звітність за МСФЗ. Назви другого та третього розділів пасиву: «Довгострокові зобов’язання і забезпечення», «Поточні зобов’язання і забезпечення». Будь-яка притомна людина, яка не прогулювала уроків української в школі, подивившись на ці назви, скаже, що забезпечення не є зобов’язанням. Про це свідчить сполучник «і», наявний у зазначених лінгвістичних конструкціях. Не знаємо, які оцінки з української були в мінфінівських авторів цієї недолугої форми балансу, але факт залишається фактом: наші бухгалтери, будучи цілком притомними та грамотними людьми, масово попадають у цю лінгвістичну пастку.

У таких випадках важливо усвідомити той сумний факт, що в українському Мінфіні з логікою та грамотністю є серйозні проблеми, а тому їхні бухгалтерські витівки слід сприймати терпляче та зі співчуттям. Як дорослі люди сприймають дитяче розбишацтво.

Так чи інакше, але знов-таки класичне балансове рівняння не можуть скасувати навіть шибеники з Мінфіну, а тому забезпечення є зобов’язаннями. Ну просто тому що вони не є капіталом.

Зміна бази оцінки

Стереотип: коли підприємство змінює основу оцінки ОЗ (НМА), ретроспективний перерахунок робити не потрібно.

Загальне правило зміни облікової політики вимагає, як відомо, повного ретроспективного перерахунку відповідних статей та операцій. Із цього правила є винятки. Один із них стосується ситуації, коли підприємство змінює модель оцінки за собівартістю на модель переоцінки. У цьому випадку ретроспективний перерахунок не здійснюють й операцію відображають в обліку як звичайну переоцінку. Спеціальний припис міститься в параграфі 17 МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки». Для зміни облікової політики в протилежному напрямку — від моделі переоцінки до моделі собівартості — таких приписів у системі МСФЗ не міститься, а значить, діє загальне правило. Отже, до такої зміни головбуху доведеться здійснювати ретроспективний підхід.

Списання накопичених дооцінок

Стереотип: суми, накопичені за статтею дооцінки ОЗ, списують на нерозподілений прибуток.

Насправді такої вимоги в МСБО 16 немає. Якщо уважно читати параграф 41 цього стандарту, то можна звернути увагу на те, що стандартизатори застосовують м’який прислівник «можна» (в оригіналі — дієслово «може» / «may»):

«Дооцінку, що входить до власного капіталу об’єкта основних засобів, можна [may] прямо перенести до нерозподіленого прибутку, коли припиняється визнання активу. Це може бути пов’язано з переносом усієї дооцінки, коли актив вибуває з використання або ліквідується. Проте можна [may] переносити частину дооцінки, коли актив використовується суб’єктом господарювання».

Багато фахівців сприйняло конструкцію «можна… проте можна…» як жорстку альтернативу «або так — або так». Але насправді вона такою не є, і тому рівноправним є третій варіант — узагалі не переносити дооцінку на нерозподілений прибуток.

Метод амортизації

Стереотип: вибір методу амортизації ОЗ (НМА) є вибором облікової політики.

Насправді прямої вказівки на це в системі МСФЗ немає.

Натомість у параграфі 60 МСБО 16 зазначено, що використаний метод амортизації має відображати очікувану форму споживання майбутніх економічних вигід від цього активу суб’єктом господарювання. Водночас параграф 32 МСБО 8 відносить до сфери облікових оцінок, зокрема, оцінку очікуваної моделі споживання економічних вигід, утілених в активі.

Правила обліку зміни методу амортизації також не свідчать на користь того, що питання методики амортизації належать до сфери облікової політики підприємства.

Зміна облікових оцінок

Стереотип: наслідки зміни облікової оцінки відображають за тими самими статтями, за якими відображали відповідні події та операції.

Цей штамп, мабуть, пояснюється національною специфікою. У п. 7 НПСБО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» вказано, що наслідки зміни в облікових оцінках слід включати до тієї самої статті звіту про фінансові результати, яку раніше застосовували для відображення доходів або витрат, пов’язаних з об’єктом такої оцінки. Ця норма стара. Колись вона ґрунтувалася на приписах міжнародних стандартів (параграф 28 старої редакції МСБО 8). Але відтоді багато що в системі МСФЗ змінилося, і зараз у ній такої вказівки немає.

Треба визнати, що на практиці часто застосовують саме цей підхід. Але вважати його універсальним не слід. Подекуди бухгалтеру доводиться відображати зміни облікових оцінок не за тими статтями, які раніше застосовували для відображення доходів або витрат, пов’язаних з об’єктом такої оцінки.

Отже, «учітеся, брати мої! Думайте, читайте».

Алдос гутс!

Календар бухгал­тера
06.12.21

Звіт про товарооборот торгової мережі (форма № 1-торг (місячна)) за листопад 2021 року

Звіт про обсяг оптового товарообороту (форма № 1-опт (місячна)) за листопад 2021 року

07.12.21

Звіт з праці (форма № 1-ПВ (місячна)) за листопад 2021 року

Звіт про заборгованість з оплати праці (форма № 3-борг (місячна)) за листопад 2021 року

09.12.21

Звіт про обсяги виробництва та реалізації спирту (форма № 1-РС) за листопад 2021 року

Вверх
Закрыть
Замовити зворотній дзвінок
Буде виконано оформлення передплати на обране видання
Телефон
Оформити
Повернутися
Закрыть
Вибачте, на обраний вами період передплата не здійснюється. Для того щоб задати своє питання телефонуйте на наші контактні телефони або скористайтеся формою зворотного зв'язку