У «Практиці МСФЗ», № 9/2020, надруковано статтю І. Тарана, присвячену аналізу змін, які нещодавно були внесені до МСБО 1 «Подання фінансової звітності» та які стосуються регламенту класифікації зобов’язань підприємства. І хоча, формально кажучи, ці зміни набудуть чинності тільки через два роки, ми переконані, що фактично їх застосовуватимуть уже під час складання звітності за 2020 рік.
Рада з МСБО затвердила ці зміни, щоби позбутися деякої суперечності між вимогами параграфа 69 та параграфа 73 МСБО 1. Фактично правки, внесені до стандарту, мають на меті не змінити його вимоги, а більш ретельно пояснити зміст чинних вимог. Таким чином, аналізуючи питання про те, як класифікувати те чи інше зобов’язання, бухгалтери та аудитори можуть звертатися по допомогу до нових приписів, навіть якщо формально підприємство їх ще не застосовує 1. Українського перекладу цих змін немає, але це знов-таки не заважає українським фахівцям брати до уваги позицію стандартизаторів.
Сьогодні ми розглянемо ті ситуації, які демонструють залежність класифікації зобов’язань від обмежень (ковенантів), що їх кредитори накладають на позичальників.
Новації МСБО 1
Найголовніші зміни: стандартизатори прибрали з параграфа 69 (г) згадку про те, що право на відстрочення погашення має бути «безумовним», і додали уточнення, що право на відстрочення має існувати на кінець звітного періоду:
|
МСБО 1, |
МСБО 1 |
|
Суб’єкт господарювання класифікує зобов’язання як поточне, якщо: <…> |
|
|
г) він не має безумовного права відстрочити погашення зобов’язання протягом як мінімум дванадцяти місяців після звітного періоду (див. пункт 73). Умови зобов’язання, які можуть, за вибором контрагента, привести до його погашення через випуск інструментів власного капіталу, не впливають на його класифікацію |
г) він не має на кінець звітного періоду права відстрочити погашення зобов’язання протягом як мінімум дванадцяти місяців після звітного періоду |
Зауваження щодо кінця звітного періоду принципово важливе для аналізу дотримання ковенантів. Саме цю вказівку покликаний пояснити новий параграф 72А, включений до МСБО 1:
«Право суб’єкта господарювання відкласти погашення зобов’язання принаймні на дванадцять місяців після звітного періоду повинно мати суть [substance] і, як показано в параграфах 73–75, повинно існувати на кінець звітного періоду. Якщо право на відстрочення погашення залежить від дотримання певних умов, право існує на кінець звітного періоду, лише якщо суб’єкт господарювання відповідає вимогам цих умов на кінець звітного періоду. Суб’єкт господарювання повинен відповідати умовам на кінець звітного періоду, навіть якщо позикодавець перевіряє відповідність лише пізніше».
Як бачимо, стандартизатори наполягають на тому, щоб ковенанти аналізувалися не формально, а по суті. Що це означає на практиці?
Питання практичного застосування
Компанія KPMG, розглядаючи проблеми ковенантнозалежної класифікації, порадила своїм клієнтам орієнтуватися на позицію, викладену Комітетом з інтерпретацій в одному з проєктів РПД. Акцентуємо вашу увагу: цей документ на момент надання такої поради ще перебував на стадії обговорення. Звернення аудиторів до РПД, яке ще не є остаточно затвердженим, свідчить про критичну важливість проблематики.
Також звернемо увагу читачів на те, що зазначений проєкт РПД обґрунтовує свої висновки оновленими вимогами МСБО 1, які, нагадаємо, формально ще не стали обов’язковими до застосування. Тобто аудитори фактично закликають своїх клієнтів аналізувати сьогоднішні питання класифікації зобов’язань на основі тих положень стандарту, які ще не набули чинності.
Що ж пропонують головбухам інтерпретатори МСФЗ?
У проєкті РПД розглянуто три кейси. У трьох описаних ситуаціях треба вирішити питання про класифікацію кредиту станом на кінець року, зважаючи на конкретні обставини.
- строк погашення — 5 років;
- ковенант: показник робочого капіталу має перевищувати 1 станом на 31 грудня, 31 березня, 30 червня і 30 вересня; якщо показника не буде досягнуто на будь-яку з цих дат, кредит має бути погашено на вимогу кредитора;
- станом на 31 грудня показник робочого капіталу підприємства становив 0,9, але підприємство отримало від кредитора відмову (waiver) від права вимоги погашення на три місяці;
- підприємство очікує, що станом на 31 березня та на наступні «ковенантні» дати показник робочого капіталу перевищуватиме 1.
- строк погашення — 5 років;
- ковенант: станом на 31 березня показник робочого капіталу має перевищити 1. Тестування на дотримання ковенанту відбувається один раз на рік. Якщо показника не буде досягнуто, кредит має бути погашено на вимогу кредитора;
- станом на 31 грудня показник робочого капіталу підприємства становив 0,9;
- підприємство очікує, що станом на 31 березня та на наступні «ковенантні» дати показник робочого капіталу перевищуватиме 1.
- строк погашення — 5 років;
- ковенант: показник робочого капіталу має перевищувати 1 станом на 31 грудня та перевищувати 1,1 станом на 30 червня. Якщо показника не буде досягнуто, кредит має бути погашено на вимогу кредитора;
- станом на 31 грудня показник робочого капіталу підприємства становив 1,05;
- підприємство очікує, що станом на 30 червня показник робочого капіталу перевищуватиме 1,1.
Рішення, які пропонують інтерпретатори:
► КЕЙС 1. Відповідно до параграфа 75 МСБО 1 «зобов’язання класифікується як непоточне, якщо кредитор до настання кінця звітного періоду погодився надати пільговий період, що закінчується принаймні через дванадцять місяців після звітного періоду, протягом якого суб’єкт господарювання може виправити порушення та протягом якого кредитор не може вимагати негайного повернення». Таким чином, відмова кредитора від вимоги погашення строком лише на три місяці не дає підстав для того, щоби класифікувати кредит як довгостроковий.
► КЕЙС 2. Параграф 72А МСБО 1 вимагає, щоб суб’єкт господарювання відповідав умовам ковенантів на кінець звітного періоду, навіть якщо позикодавець перевіряє відповідність ковенантам пізніше. Станом на кінець грудня показник робочого капіталу не перевищує 1. Отже, немає підстав для класифікації кредиту як непоточного.
► КЕЙС 3. Згідно з параграфом 72А МСБО 1 суб’єкт господарювання повинен відповідати умовам ковенантів на кінець звітного періоду. На кінець грудня показник робочого капіталу підприємства не відповідає «червневому» ковенанту. Внаслідок цього зобов’язання має бути класифіковане як поточне.
Висновки
На наш погляд, Комітет з інтерпретацій продемонстрував надзвичайно жорсткий підхід. При цьому, прагнучи з’ясувати сутність боргів, він скористався формалізмом у тлумаченні деяких вимог МСБО 1.
Треба визнати, що деякі сумніви в адекватності такого підходу виникли не тільки в нас. Наприклад, німецький орган стандартизації у своєму відгуку висловив занепокоєння позицією Комітету стосовно третього кейсу. Німецькі МСФЗ-фахівці послалися на контрінтуїтивність (counter-intuitive) рішень щодо класифікації. Вони звернулися до досвіду сезонних виробництв, коли недотримання «проміжних» ковенантів на кінець року є звичною практикою, яка не змінює природи боргів.
Так чи інакше, але бухгалтери мають розуміти, що аудитори, перевіряючи звітність за 2020 рік, можуть зайняти неочікувано жорстку позицію в частині класифікації заборгованості підприємства. Не слід суворо судити за це своїх аудиторів. Вони теж під тиском: і рік важкий, і вимоги регуляторів щодо професійного скептицизму постійно зростають.
