Статті

П

Поворотна фіндопомога без чіткого строку повернення: фіскали проти

(коментар до ІПК ДПС України від 09.12.2019 р. № 1791/6/99-00-07-02-02-15/ІПК)

 

Після появи наказу № 3791, який вніс зміни до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» і П(С)БО 11 «Зобов’язання» в частині вимоги про дисконтування будь-якої довгострокової заборгованості, питання дисконтування стало, без зайвої скромності, топовим.

Наказ МФУ «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» від 16.09.2019 р. № 379.

НАГАДАЄМО. Перший аналіз цих змін був наведений у коментарі «П(С)БО: трансформація стандартизації» // «ПБ», № 41/2019, с. 6. Докладніше питання дисконтування ми розглядали в статтях:

На момент підготовки цього матеріалу змін до наказу № 379 не внесено.

Запитань щодо дисконтування чимало, і на багато які з них складно дати однозначну відповідь. У зв’язку з цим підприємства активно почали шукати способи уникнути процедури дисконтування. Здебільшого під «дисконтний» удар потрапили договори позики, причому незалежно від того, в якій іпостаcі виступає підприємство — позикодавцем або позичальником. Сьогоднішня ІПК опосередковано присвячена питанням дисконтування заборгованості за договором позики.

Один із широко пропонованих способів уникнути дисконтування такий: не встановлювати в договорі конкретний строк надання позики (так звані позики з поверненням «на вимогу»). Пояснення, чому не дисконтуємо цю заборгованість, таке:

  • по-перше, позику може бути повернено в будь-який момент, тобто можна не визнавати таку заборгованість довгостроковою (не можемо стверджувати, що строк її його погашення перевищує 12 місяців з дати балансу);
  • по-друге, навіть якщо визнавати заборгованість довгостроковою, неможливо розрахувати суму дисконту, оскільки невідомий показник кількості періодів запозичення.

Податківці зрозуміли, що в такий спосіб підприємства часто маскують фактично довгострокові позики, щоб уникнути дисконтування, і вирішили покласти цьому край. Так, у сьогоднішній ІПК зроблено такий висновок: якщо в договорі не встановлено строку повернення основної суми, то така фіндопомога згідно з п.п. 14.1.257 ПКУ для цілей оподаткування визнається безповоротною фінансовою допомогою (далі — БФД).

ЦИТАТА. «14.1.257. фінансова допомога — фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога — це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога — сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення».
(п.п. 14.1.257 ПКУ)

Отже, як бачимо, у податківців є досить серйозний аргумент для визнання такої позики БФД. Давайте розберемо, чи можна із цим посперечатися. Передусім зауважимо, що в небезпечній нормі з п.п. 14.1.257 ЦКУ йдеться про основну суму кредиту або депозиту, а не про основну суму поворотної фіндопомоги (далі — ПФД). Водночас ГКУ чітко відрізняє договори позики від кредитних договорів/договорів банківського вкладу (депозиту).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду й такої ж якості (ст. 1046 ЦКУ). Вимоги про те, що в договорі обов’язково має бути встановлено строк повернення позики, в ЦКУ немає. Ба більше, тут прямо прописано, що якщо договором не встановлено строку повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів з моменту пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (абз. 2 ч. 1 ст. 1049 ЦКУ).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦКУ). За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), яка прийняла від іншої сторони (вкладника) або для нього грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму й проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Отже, з огляду на визначення, наведені в ЦКУ, бачимо, що за кредитним/депозитним договором обов’язково виплачуються проценти і однією зі сторін є фінансова установа (банк). Чи можна говорити, що для цілей оподаткування позика дорівнює кредиту (для позичальника) й депозиту (для позикодавця)? На наш погляд, ні. У п.п. 14.1.257 ПКУ надано чітке визначення ПФД. Це сума коштів, яка надійшла без вимоги про сплату процентів (тобто тут її вже жодним чином не можна ототожнювати з кредитом або депозитом) та є обов’язковою до повернення. Крім того, у ПКУ також наведено визначення депозиту (вкладу) — у п.п. 14.1.44 та фінансового кредиту — у п.п. 14.1.258, з яких також випливає, що такі кошти беруться/надаються фінансовою установою та обов’язково під процент.

ВАЖЛИВО! З точки зору права договір позики може бути оплатним (з нарахуванням процентів) або безоплатним. Причому згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦКУ якщо договором не встановлено розміру процентів, їх розмір визначають на рівні облікової ставки НБУ. Але для цілей оподаткування тільки безпроцентна (!) позика відповідає визначенню ПФД. У зв’язку з цим у договорі позики слід обов’язково прописувати, що грошові кошти надаються на безоплатній основі (без вимоги про виплату процентів або інших видів компенсації).

З огляду на це доходимо висновку, що під БФД згідно з п.п. 14.1.257 ПКУ можуть підпадати лише процентні (!) позики, якщо в них не встановлено строку повернення основної суми боргу. У такому ключі слід будувати свій захист. Зі свого боку хочемо попередити, що податківці навряд чи легко відмовляться від своєї позиції, і, найімовірніше, коментована сьогодні ІПК — лише перша ластівка подібних роз’яснень. У зв’язку з цим без крайньої потреби не варто зловживати позиками «на вимогу», щоб не довелося доводити свою правоту в суді.

ДО ВІДОМА. Додатковий аргумент, що для цілей оподаткування ПФД ≠ кредит/депозит, знаходимо в розд. IV ПКУ, де для цілей оподаткування ПДФО передбачено окремі пільги: щодо сум отримуваних кредитів/депозитів, що повертаються, — п.п. 165.1.29 ПКУ, щодо ПФД — п.п. 165.1.31 ПКУ.

Тепер подивимося на податковий аспект. Чим може налякати визнання такої позики БФД? Ще раз підкреслимо, що говоримо про договір позики, де зазначено вимогу про обов’язкове повернення, але не встановлено чіткого строку повернення.

У коментованій ІПК податківці натякають на те, що позикодавець (загальносистемник-високодохідник) під час надання такої позики зобов’язаний зробити збільшувальне коригування на підставі п.п. 140.5.10 ПКУ. Нагадаємо, що в цій нормі йдеться про коригування на суму перерахованої БФД особам, які не є платниками податку на прибуток (окрім фізичних осіб). Це роз’яснення виглядає дивним, адже для того, щоб виконати збільшувальне коригування, спочатку потрібно відобразити витрати. А чи є в позикодавця підстави відображати витрати в разі надання поворотної (!) фіндопомоги? Звичайно, ні. Вимоги бухстандартів не підпорядковуються податковому законодавству, та ще й в інтерпретації податківців.

Віддзеркаливши ситуацію, ми впевнені, що перевіряльники захочуть, щоб позичальник під час отримання такої позики включив її суму до бухдоходів. Але, повторимо, жодних підстав для бухгалтерських доходів тут немає. Тож для платників податку на прибуток (як малодохідників, так і високодохідників) операції з видачі та повернення позики, у тому числі «на вимогу», не впливають на фінансовий результат, а отже, й на об’єкт оподаткування.

Більшу небезпеку потрапити під удар у світлі цього роз’яснення ми бачимо для позичальників-єдиноподатників (їм надано річне відстрочення для невключення до доходів, оподатковуваних ЄП, тільки ПФД) та звичайних фізичних осіб (пільгу щодо невключення до річного оподатковуваного доходу передбачено п.п. 165.1.31 ПКУ тільки для ПФД).

Ми розуміємо сьогоднішню ІПК як спробу зупинити масовий процес видачі/отримання позик «на вимогу». І що проблема крутиться все-таки навколо дисконтування. У зв’язку з цим хочемо звернути увагу ще й на такий момент. Оскільки наказ № 379 набрав чинності 29.10.2019 р., то 31.12.2019 р. — перша дата балансу, заборгованість станом на яку максимально ретельно вивчатимуть перевіряльники. Щоб перестрахуватися в плані старих, «завислих» протягом багатьох років позик «на вимогу», рекомендуємо оцінити можливість їх погашення протягом 12 місяців з дати балансу. Якщо є підстави вважати (наприклад, на підставі листа кредитора), що позикодавець висуне протягом наступного року вимогу про повернення, то визнаємо таку заборгованість короткостроковою та не дисконтуємо. Якщо ж є підстави вважати, що таку вимогу не буде висунуто найближчим часом, то таку заборгованість потрібно визнати довгостроковою з подальшим дисконтуванням. Але тут стикаємося з проблемою незнання показника n (кількість періодів) для розрахунку. Це також може стати для підприємства аргументом на користь того, чому воно не дисконтувало заборгованість.

Жанна Семенченко, заступник головного редактора

Календар бухгал­тера
06.04.20

Звіт про товарооборот торгової мережі за березень 2020 року (форма № 1-торг (місячна))

Звіт про обсяг оптового товарообороту за березень 2020 року (форма № 1-опт (місячна))

07.04.20

Звіт з праці за березень 2020 року (форма № 1-ПВ (місячна))

Звіт з праці за І квартал 2020 року (форма № 1-ПВ (квартальна))

09.04.20

Звіт по заборгованості страхувальника зі сплати страхових коштів до ФСС за І квартал 2020 року

Звіт про обсяги виробництва та реалізації спирту (форма № 1-РС) за березень 2020 року

Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв (форма № 2-РС) за березень 2020 року

Вверх
Закрыть
Замовити зворотній дзвінок
Буде виконано оформлення передплати на обране видання
Телефон
Оформити
Повернутися
Закрыть
Вибачте, на обраний вами період передплата не здійснюється. Для того щоб задати своє питання телефонуйте на наші контактні телефони або скористайтеся формою зворотного зв'язку