Статті

З

Задеклароване податкове зобов’язання не сплачене, а зменшене уточненкою: суди проти штрафів

Помилки під час складання податкових декларацій трапляються доволі часто. Буває так, що платник податків начебто правильно розрахував податкові зобов’язання і навіть своєчасно сплатив обчислену суму, а згодом дізнався про наявність податкового боргу. І все через помилки у рядках декларації, які «відповідають» за нарахування в ІКП1. Виправити ситуацію допомагає уточненка. Але фіскали зазвичай розглядають самостійне зменшення платником податкових зобов’язань як порушення порядку їх сплати та нещадно штрафують.
На захист платників стає Верховний Суд.

Інтегрована картка платника.
25 березня, 2019

 

Суть питання

На сторінках нашого видання ми вже розповідали, що таке ІКП і як вона формується2. Наші читачі знають, що у розумінні Порядку № 4223податкові декларації є первинними документами, певні показники яких потрапляють до ІКП відповідно до фіскальних алгоритмів та забезпечують нарахування податкових зобов’язань платника податків. Отже, вкрай важливо складати податкові декларації без прикрих помилок. Проте домогтися цього не завжди легко. Заплутатись у рядках декларації — справа нехитра. Найчастіше це трапляється, коли декларацію потрібно складати наростаючим підсумком чи коли певні показники необхідно перенести з декларації за попередній звітний (податковий) період. І ось тут можна несподівано вскочити у халепу та помилково збільшити показники в тих рядках, які відображають нарахування податкових зобов’язань за звітний період та переносяться до ІКП.

Порядок ведення органами ДФСУ оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом МФУ від 07.04.2016 р. № 422.

Найпоширенішими прикладами таких помилок є:

  • помилкове незменшення суми податку, нарахованої з початку звітного року, на суму податку за результатами попереднього звітного періоду поточного року. Така помилка притаманна платникам податків та платежів, звітність з яких складається наростаючим підсумком, зокрема, податку на прибуток, єдиного податку, рентної плати за спеціальне використання води;
  • застосування «наростаючого» принципу складання декларації у тому числі й до тих рядків, які передбачені для виправлення помилок. Цього робити не можна, оскільки відповідні показники (суми зменшення або збільшення податкового зобов’язання, штраф, пеня) зайвий раз потраплять до ІКП;
  • неперенесення до декларації з податку на прибуток за звітний (податковий) період суми від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих звітних років;
  • інші арифметичні або методологічні помилки.

Звичайно, після виявлення помилок їх можна виправити. Механізм внесення змін до податкової звітності визначений ст. 50 ПКУ:

  • або надання уточнюючого розрахунку;
  • або виправлення помилок у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

Однак який би шлях самовиправлення не обрав платник податків, йому потрібно знати, що небезпека криється в іншому. Так, якщо помилкове завищення податкового зобов’язання спричинило виникнення податкового боргу, виправлення помилки призведе до зменшення суми такого боргу, а це зазвичай ототожнюється податківцями з порушенням терміну сплати узгоджених грошових зобов’язань.

Оскільки наявність податкового боргу спричиняє певний дискомфорт, платники податків не відкладають справу в довгий ящик та квапляться подати фіскалам уточнюючу декларацію. Водночас зменшення суми податкового боргу відбувається в ІКП датою подання уточненки (абз. 2 п. 2 гл. 4 розд. ІV Порядку № 422).

Фіскальне бачення ситуації тут таке. Платник податків, хоч і помилково, проте самостійно, визначив у податковій звітності суму податкового зобов’язання, а відповідно до п. 54.1 ПКУ така сума є узгодженим грошовим зобов’язанням. Згідно з п. 57.1 ПКУ у загальних випадках платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 к. дн., що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації.

У свою чергу, сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, є податковим боргом (п.п. 14.1.175 ПКУ). Подання уточнюючої декларації призводить до зменшення абсолютного значення суми такого боргу, а отже, відповідно до п.п. 14.1.152 ПКУ  вважається погашенням податкового боргу. А далі вже фіскали «включають» п. 126.1 ПКУ, який наказує притягувати до відповідальності у вигляді штрафу платників податків, які не сплачують суму узгоджених грошових зобов’язань протягом строків, встановлених ПКУ. При цьому штраф розраховується у відсотках від погашеної суми податкового боргу (10 % — у разі затримки до 30 к. дн., наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, або 20 % — у разі затримки понад 30 к. дн.).

В результаті платник податків отримає акт камеральної перевірки, а згодом і ППР4за формою «Ш»5про зобов’язання сплатити відповідну суму штрафу.

Податкове повідомлення-рішення.

Додаток 4 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом МФУ від 28.12.2015 р. № 1204.

Якщо ж платник податків затримався з виправленням ситуації більше ніж на 90 к. дн., то фіскали нарахують у ІКП ще й пеню (ст. 129 ПКУ).

Позиція суду

Ця історія сумна, але не безнадійна. Платники податків у пошуках захисту звертаються до суду, адже насправді несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов’язань у цій ситуації не відбувається. Йдеться про помилку в декларації та її виправлення. При цьому ст. 50 ПКУ не передбачає покарання платника за самостійне зменшення раніше задекларованої суми податкового зобов’язання.

Як то кажуть, вода камінь точить, і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 03.05.2018 р. у справі № 820/4177/17, від 31.07.2018 р. у справі № 824/2675/14-а, від 14.08.2018 р. у справі № 818/1507/17 врешті сказав своє вагоме слово на захист платників податків.

Позиція суду полягає ось у чому. Об’єктом застосування штрафу за п. 126.1 ПКУ є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов’язання. Подання уточнюючої податкової декларації, яка зменшує податкове зобов’язання з певного податку, не є сплатою узгодженого податкового зобов’язання, тоді як нарахування штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Таким чином, суди доходять висновку, що зменшення абсолютного значення суми самостійно визначених грошових зобов’язань шляхом подання уточнюючої податкової декларації не свідчить про погашення податкового боргу для цілей нарахування штрафу відповідно до положень п. 126.1 ПКУ, тобто об’єкт застосування штрафу у таких правовідносинах відсутній.

Гарна новина

Не може не тішити той факт, що, як нам відомо, фіскали почали дослухатися до думки судових органів та скасовувати ППР, винесені за такими обставинами, ще на етапі адміністративного оскарження. Сподіваємося, що невдовзі ця радісна тенденція дійде й до податківців на місцях і вони взагалі припинять турбувати платників податків штрафами у таких випадках.

Тож, звичайно, краще бути уважними під час складання податкових декларацій, але, якщо вже вскочили в халепу, боріться! Наразі шанси на перемогу високі, як ніколи!

Світлана Куртенок, бухгалтер-експерт

Календар бухгал­тера
20.06.19

Податкова декларація з ПДВ за травень 2019 року платниками, у яких податковий період дорівнює календ

Декларація з акцизного податку за травень 2019 року

Звіт з ЄСВ за формою № Д4 за травень 2019 року

Податкова декларація з плати за землю за травень 2019 року

Вверх
Замовити зворотній дзвінок
Буде виконано оформлення передплати на обране видання
Телефон
Оформити
Повернутися
Закрыть
Вибачте, на обраний вами період передплата не здійснюється. Для того щоб задати своє питання телефонуйте на наші контактні телефони або скористайтеся формою зворотного зв'язку