«МЕДИЧНА БУХГАЛТЕРІЯ»:
Іноземна валюта в ЗОЗ-КНП

Лідія Безкоровайна, експертка газети

Законодавче регулювання

Чи мають право підприємства здійснювати господарські операції в іноземній валюті, визначимо на підставі НП(С)БО, які регламентують бухгалтерський облік на підприємствах. Так, у абз. 9 п. 4 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» зазначено, що операція в іноземній валюті — господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Під час здійснення господарських операцій з використанням іноземних валют підприємства мають дотримуватись вимог Закону про валюту та інших нормативів, які деталізують порядок застосування валютних правил. Так, Положення № 2 встановлює:

• порядок здійснення операцій купівлі, продажу, обміну безготівкової інвалюти / банківських металів без фізичного постачання;
• порядок проведення транскордонних переказів за межі України й виплати транскордонних переказів отримувачам в Україні;
• порядок та особливості проведення торгівлі валютними цінностями в готівковій формі (операції з банківськими металами з фізичним постачанням та/або валютно-обмінні операції);
• порядок проведення розрахунків за валютними операціями.

У Положенні № 2 наведено перелік торговельних і неторговельних поточних валютних операцій, а також валютних операцій, пов’язаних із рухом капіталу, які можуть здійснювати юридичні особи.

Поточні торговельні операції передбачають здійснення розрахунків за експорт та імпорт товару (уключаючи сплату штрафів, пені, бонусів, відшкодування супутніх витрат у зв’язку з виконанням зовнішньоекономічного договору, відшкодування збитків у зв’язку з невиконанням зовнішньоекономічного договору), уключаючи такі розрахунки на території України.

Серед поточних неторговельних валютних операцій, які можуть здійснювати ЗОЗ-КНП, можна виділити оплату відрядження за кордон, отримання гуманітарної чи благодійної допомоги тощо. А серед валютних операцій, пов’язаних із рухом капіталу, — операції з розміщення коштів на поточних, вкладних (депозитних) рахунках тощо. Усі ці операції, згідно з п. 31 Положення № 2, здійснюють тільки через банки.

Тож якщо підприємство планує здійснювати такі господарські операції, воно має відкрити валютний рахунок в установі банку відповідно до вимог нормативних актів НБУ.

Суб’єкти валютних операцій Сторони, які беруть участь у валютних операціях, є суб’єктами валютних відносин (табл. 1).

Таблиця 1. Суб’єкти валютних відносин

Суб’єкти валютних операцій	Приклади
Резиденти	Фізичні особи — підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України.
	Юридичні особи та інші суб’єкти господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України.
	Дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України.
	Філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України (п. 9 ст. 1 Закону про валюту).
Нерезиденти	Фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.
	Юридичні особи та інші суб’єкти господарювання з місцезнаходженням за межами України, які створені та діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі ті, частки участі в яких належать резидентам.
	Розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їхні філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України.
	Відокремлені підрозділи юридичних осіб, що розташовані за межами України та здійснюють підприємницьку діяльність відповідно до законодавства іноземної держави.
	Інші особи, які не є резидентами (п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону про валюту).

ЗОЗ належать до юросіб-резидентів, оскільки зареєстровані та розташовані на території України.

Іноземна валюта Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про валюту іноземна валюта:

1) грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у формі банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу;

2) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях (зокрема, у спеціальних правах запозичення), що належать до виплати в іноземній валюті;

3) електронні гроші, номіновані у грошових одиницях іноземних держав та/або банківських металах.

Здійснюючи операції в іноземній валюті, обов’язково проводять перерахунок суми у валюту звітності — гривню, адже ведення бухобліку, власне, як і складання фінансової звітності, передбачає відображення інформації тільки у грошовій одиниці України, хоча на вимогу користувачів фінансова звітність може бути додатково перерахована в іноземну валюту (ст. 5 Закону про бухоблік).

Валютний рахунок

Процедура відкриття валютного рахунку визначена Інструкцією № 162. Для відкриття валютного рахунку в банку слід здійснити декілька етапів. Особа, яка від імені клієнта відкриває поточний рахунок, повинна:

1) пред’явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів, і подати документ, що підтверджує її повноваження;

2) подати перелік осіб, які мають право розпоряджатися рахунком і підписувати платіжні інструкції;

3) заповнити заяву про відкриття поточного рахунку (вимоги до заповнення заяви про відкриття рахунку в банку наведено в табл. 2).

Таблиця 2. Указівки щодо заповнення реквізитів заяви про відкриття валютного рахунку

Назва реквізиту	Вимоги щодо заповнення реквізиту
1. Заява про відкриття рахунку	Зазначають назву відповідної заяви про відкриття рахунку, передбаченої Інструкцією № 162.
2. Надавач платіжних послуг	Зазначають повне або скорочене (за наявності) найменування надавача платіжних послуг (фінансової установи), яке міститься в Державному реєстрі банків або в Реєстрі платіжної інфраструктури.
3. Користувач	Зазначають повне або скорочене (за наявності) найменування користувача (ЗОЗ-КНП), яке міститься в Єдиному державному реєстрі.
4. Код користувача	Зазначають ідентифікаційний код за ЄДРПОУ.
5. Економічна діяльність	Цей реквізит зазначають лише ФОП.
6. Рахунок	Зазначають вид рахунку відповідно до ст. 63 Закону про платіжні послуги.
7. Валюта	Зазначають вид валюти — іноземну валюту згідно з Класифікатором іноземних валют і банківських металів, затвердженим постановою № 34.
8. Ціль відкриття рахунків	Зазначають, для яких цілей відкривають рахунок (господарської діяльності).
9. Додаткова інформація	За потреби наводять інформацію, визначену Інструкцією № 162.
10. Адреса користувача	Зазначають адресу користувача (ЗОЗ-КНП) для листування. ЗОЗ повинен письмово повідомити надавача платіжних послуг (фінансову установу) про зміну адреси.
11. Особа, яка відкриває рахунок	Зазначають прізвище, власне ім’я, по батькові уповноваженої ЗОЗ особи, яка відкриває рахунок у надавача платіжних послуг.
12. Підпис користувача	Заяву засвідчують підписом уповноваженої ЗОЗ особи, яка відкриває рахунок на ім’я ЗОЗ.
13. Дата підписання	Зазначають дату підписання уповноваженою особою заяви: число, місяць і рік цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число — цифрами ДД, місяць — словом, рік — цифрами РРРР.
14. М. П. користувача	Використовувати печатку суб’єкта господарювання необов’язково. Зазначають за наявності печатки.
15. Уповноважений працівник надавача платіжних послуг	Зазначають прізвище, власне ім’я, по батькові уповноваженого працівника надавача платіжних послуг (фінансової установи).
16. Підпис надавача платіжних послуг	Заяву засвідчують підписом уповноваженого працівника надавача платіжних послуг (фінансової установи).

Банк для відкриття валютного рахунку КНП обирає самостійно. Між банком і клієнтом укладають у письмовій формі договір банківського рахунку. Умови функціонування валютного рахунку визначають у договорі. Валютні операції за рахунком КНП здійснюють відповідно до валютного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку з питань здійснення операцій з валютними цінностями.

Валютні операції

Придбання інвалюти Згідно з п. 1 ст. 6 Закону про валюту, торгівлю валютними цінностями здійснюють на валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках.

Юридичні особи купують іноземну валюту через один банк для розрахунків за поточними торговельними операціями з нерезидентом за кожним зовнішньоекономічним договором (п. 8 Положення № 5).

Зверніть увагу, що на час дії воєнного стану згідно з п. 12 постанови № 18 уповноваженим установам заборонено здійснювати торгівлю валютними цінностями (включно з операціями за дорученням клієнтів).

Виняток із цього правила для клієнтів становлять випадки:

• продажу клієнтами іноземної валюти в готівковій / безготівковій формі банкам, а також у готівковій формі небанківським фінансовим установам та оператору поштового зв’язку;
• здійснення валютних операцій з обміну іноземної валюти в межах 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів між банками (безготівкової іноземної валюти), банками за дорученням клієнтів (готівкової та безготівкової іноземної валюти);
• купівлі іноземної валюти для проведення валютних операцій, визначених у п. 14 постанови № 18 (крім випадку, визначеного пп. 9 п. 14). При цьому на такі випадки купівлі іноземної валюти не поширюються вимоги п. 54 розд. V Положення № 5.

Уповноважені установи здійснюють операції з купівлі за дорученням клієнтів (які дозволені пп. 1 і 4 п. 12 постанови № 18) та продажу безготівкової іноземної валюти (п. 121 постанови № 18):

• в доларах США — за курсом, що може відхилятися не більше ніж на 1 % від офіційного курсу НБУ, який діє в день здійснення операції;
• в інших іноземних валютах — за курсом, що може відхилятися не більше ніж на 1 % від курсу, який визначають на підставі офіційного курсу гривні до долара США, що діє в день здійснення операції, а також інформації про поточні курси іноземних валют до долара США (або долара США до іноземних валют) на міжнародних валютних ринках, які отримуються через торговельно-інформаційні системи на момент здійснення операції.

Для того щоби придбати валюту, підприємство подає до обслуговуючого банку заяву (п. 10 Положення № 5). Крім цього, у КНП для здійснення операції з купівлі безготівкової інвалюти мають бути підстави (зобов’язання) для проведення таких операцій, що підтверджуються відповідними документами, які подають для купівлі до банків (п. 4 Положення № 5).

Підприємству дозволено протягом одного дня здійснювати валютні операції з купівлі безготівкової іноземної валюти без підтвердження підстав / зобов’язань для їх проведення на загальну суму, що не має перевищувати сукупно 100 000 євро включно (еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення відповідної операції) (п. 901 Положення № 5).

Відповідно, у ст. 20 Закону № 361 зазначено, що фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюють кожну з них, дорівнює чи перевищує 400 тис. грн або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тис. грн на момент проведення фінансової операції.

Після того як придбану іноземну валюту буде зараховано на поточний рахунок КНП, її слід використати на потреби, зазначені в заяві про купівлю інвалюти. У п. 44 Положення № 5 зазначено, що використати її треба не пізніше ніж за 10 робочих днів (ця вимога не поширюється на випадки купівлі іноземної валюти, зазначені в п. 901 Положення № 5).

Однак зверніть увагу, що під час воєнного стану, а саме з 11 липня 2022 року, підприємства повинні використати придбану іноземну валюту не пізніше ніж за два робочих дні після дня її зарахування на поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю інвалюти (п. 129 постанови № 18).

Оцінка на дату балансу Згідно з п. 7 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» на кожну дату балансу:

• монетарні статті в іноземній валюті відображають із використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу;
• немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю й зарахування яких до балансу пов’язано з операцією в іноземній валюті, відображають за валютним курсом на початок дня дати здійснення операції;
• немонетарні статті, що пов’язані з операціями в інвалюті й відображаються за справедливою вартістю (одержані безоплатно), у валюту звітності перераховують за валютним курсом на початок дня дати визначення цієї справедливої вартості.

ЦИТАТА. «Монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів;

немонетарні статті — інші, ніж монетарні, статті балансу».

(п. 4 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»)

Нагадаємо, що датою балансу є дата, на яку складено баланс підприємства, тобто кінець останнього дня звітного періоду.

Продаж валюти На сьогодні немає вимоги щодо обов’язкового продажу валютних надходжень підприємств на міжбанківському валютному ринку. Тож підприємство за потреби продає іноземну валюту зі свого рахунку з дотриманням валютного законодавства. Підставою для продажу є заява підприємства. Уповноважений банк продає іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку, а виручену від продажу суму гривень зараховує на поточний гривневий рахунок КНП.

Курсові різниці

Оскільки курс іноземної валюти до гривні постійно коливається, можуть виникати курсові різниці. В абз. 6 п. 4 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» зазначено, що курсова різниця — це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.

Мається на увазі офіційний валютний курс гривні до іноземних валют, який НБУ встановлює щоденно (для іноземних валют, що входять до першої групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів) або один раз на місяць (для інших іноземних валют) (п. 5 розд. ІІ Положення № 148).

Згідно з п. 13 Положення № 148 інформацію про встановлений офіційний курс гривні до іноземних валют оприлюднюють на сторінці офіційного інтернет-представництва НБУ не пізніше 15:30 у день установлення / розрахунку та надсилають абонентам системи електронної пошти Національного банку.

Починає ж діяти встановлений офіційний курс гривні до іноземних валют наступного робочого дня після дня встановлення та/або розрахунку (п. 10 Положення № 148).

У бухгалтерському обліку операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображають у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності в сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операцій, якщо це не суперечить вимогам податкового й митного законодавства в частині застосування валютного курсу (п. 5 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»).

Суму авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надану іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) й отримання робіт і послуг, під час включення до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховують у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати сплати авансу. У разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачальникові частинами й одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) вартість одержаних активів (робіт, послуг) визнають за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів з огляду на послідовність здійснення авансових платежів (п. 6 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»).

Бухоблік валютних операцій

Рахунки обліку У Плані рахунків № 291 для обліку безготівкових розрахунків в іноземній валюті використовують субрахунки:

• 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;
• 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті»;
• 316 «Спеціальні рахунки в іноземній валюті».

Бюджетні кошти та благодійні кошти в іноземній валюті, також плата за придбані товари, надані послуги та виконані роботи й куплена іноземна валюта потрапляють на поточний валютний рахунок, відкритий у банку. Ці надходження відображають за дебетом субрахунку, а за кредитом — використання коштів в іноземній валюті.

Згідно з Інструкцією № 291, на субрахунку 316 відображають кошти в іноземній валюті, що підлягають розподіленню або додатковому попередньому контролю.

Під час купівлі іноземної валюти може виникати різниця між комерційним курсом валюти, за яким її купують, та офіційним курсом НБУ, за яким її зараховують на баланс підприємства. Такі різниці відображають у складі доходів (витрат) іншої операційної діяльності. Інструкція № 291 передбачає використання таких субрахунків:

• 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти» — на ньому узагальнюють інформацію про доходи від купівлі-продажу іноземної валюти, зокрема додатну різницю між ціною купівлі-продажу іноземної валюти та її балансовою вартістю;
• 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти» — на ньому узагальнюють інформацію про витрати на купівлю-продаж іноземної валюти, зокрема від’ємну різницю між ціною купівлі-продажу іноземної валюти та її балансовою вартістю.

Нюанси відображення операцій із придбання іноземної валюти КНП розглянемо на прикладі.

Приклад 1. ЗОЗ-КНП для придбання медобладнання потрібно 3 000,00 євро. Для їх придбання уповноваженому банку було подано заяву й перераховано 123 300,00 грн (у розрахунку за комерційним курсом 1 євро = 40,8683 грн) з поточного рахунку КНП. Ці кошти є доходом КНП за надані послуги.

Нарахована плата за послугу банку становить 370,00 грн (умовно).

На дату придбання валюти комерційний курс становив 40,9678 грн/євро. Офіційний курс НБУ на дату зарахування валюти на баланс КНП — 40,8012 грн/євро.

Невикористані кошти банк повернув на поточний рахунок КНП.

У бухобліку ці господарські операції будуть відображені кореспонденцією рахунків, наведеною в табл. 3.

Таблиця 3. Бухоблік придбання іноземної валюти

Зміст операції	Кореспонденція рахунків		Сума
	дебет	кредит
1. Перераховано кошти уповноваженому банку для придбання іноземної валюти	333	311	123 300,00 грн
2. Зараховано придбану іноземну валюту на поточний рахунок КНП за офіційним курсом НБУ (40,8012 грн/євро × 3 000,00 євро = 122 403,60 грн)	312	333	122 403,60 грн / 3 000,00 євро
3. Відображено вартість банківських послуг:
якщо КНП для обліку витрат застосовує лише рахунки класу 9	92	685	370,00 грн
якщо КНП для обліку витрат одночасно застосовує рахунки класу 8 та класу 9	84	685
	92	84
4. Оплачено вартість банківських послуг	685	333	370,00 грн
5. Відображено різницю між комерційним курсом валюти й курсом НБУ на дату купівлі (3 000,00 євро × (40,9678 грн/євро – 40,8012 грн/євро) = 499,80 грн):
якщо КНП для обліку витрат застосовує лише рахунки класу 9	942	333	499,80 грн
якщо КНП для обліку витрат одночасно застосовує рахунки класу 8 та класу 9	84	333
	942	84
6. Отримано невикористаний залишок коштів від уповноваженого банку (123 300,00 – 122 403,60 – 370,00 – 499,80 = 26,60 грн)	311	333	26,60 грн

Валютні розрахунки Придбання активів, виконання робіт чи надання послуг між КНП та нерезидентами України може бути лише через уповноважені банки. І часто це відбувається з використанням іноземної валюти. У такому випадку часто виникає невідповідність суми, яку зазначено в документах, сумі, яку фактично перераховують нерезиденту чи отримано від нього. А оскільки первісну вартість тих же основних засобів, оцінених в іноземній валюті, маємо відображати у грошовій одиниці України (п. 17 розд. 3 Методрекомендацій № 561), то використовуємо той курс, який визначив НБУ на певну дату, залежно від виду операції.

Кредиторська заборгованість, що виникла перед постачальником-нерезидентом, є монетарною, адже її буде погашено у грошовій формі. Оскільки відображення операцій у фінансовій звітності має бути подано в національній валюті, а сума, перерахована у гривні на дату здійснення операції та на дату балансу, буде коливатися внаслідок зміни курсу валюти, необхідно відобразити та зафіксувати такі зміни бухгалтерськими проводками.

Визначаючи курсові різниці на дату здійснення господарської операції, застосовують валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснювати перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювали господарські операції із застосуванням валютного курсу, установленого на кінець цього дня (абз. 1 п. 8 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»).

Для визначення курсових різниць на дату балансу (звітну дату) застосовують валютний курс на кінець дня дати балансу (абз. 1 п. 8 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»).

Так, курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та монетарних статей про операційну діяльність відображають у складі інших операційних доходів (витрат) (абз. 2 п. 8 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»). Для цього Інструкція № 291 передбачає використання таких субрахунків:

• 714 «Дохід від операційної курсової різниці» — використовують для обліку доходів від курсових різниць за активами й зобов’язаннями підприємства, пов’язаними з операційною діяльністю підприємства;
• 945 «Втрати від операційної курсової різниці» — використовують для обліку витрат за активами й зобов’язаннями операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти.

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну та фінансову діяльність відображають у складі інших доходів (витрат) (абз. 3 п. 8 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»). Для цього Інструкція № 291 передбачає використання таких субрахунків:

• 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» — використовують для узагальнення інформації про курсові різниці за активами та зобов’язаннями в іноземній валюті, які пов’язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства;
• 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» — використовують для відображення втрат за активами й зобов’язаннями неопераційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти.

Кореспонденції субрахунків з відображення курсових різниць наведено в табл. 4.

Таблиця 4. Кореспонденція субрахунків для відображення курсових різниць

Зміст операції	Кореспонденція рахунків
	дебет	кредит
Нараховано курсову різницю на кошти на валютному рахунку:
у разі збільшення курсу	312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»	714 «Дохід від операційної курсової різниці»
у разі зменшення курсу:
— якщо КНП для обліку витрат застосовує лише рахунки класу 9	945 «Втрати від операційної курсової різниці»	312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»
— якщо КНП для обліку витрат одночасно застосовує рахунки класу 8 та класу 9	84 «Інші операційні витрати»	312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»
	945 «Втрати від операційної курсової різниці»	84 «Інші операційні витрати»
Переоцінено зобов’язання, узяті в іноземній валюті:
у разі збільшення курсу:
— якщо КНП для обліку витрат застосовує лише рахунки класу 9	945 «Втрати від операційної курсової різниці» або 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць»	632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»
— якщо КНП для обліку витрат одночасно застосовує рахунки класу 8 та класу 9	84 «Інші операційні витрати»	632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»
	945 «Втрати від операційної курсової різниці» або 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць»	84 «Інші операційні витрати»
у разі зменшення курсу	632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»	714 «Дохід від операційної курсової різниці» або 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці»

Наразі підприємствам України не доступне здійснення більшості типових валютних операцій. Так, наприклад, перерахувати авансовий платіж за імпортним договором або розрахуватися з нерезидентом за уже поставлений товар (який не належить до товарів критичного імпорту) неможливо. Така ситуація зберігатиметься до закінчення воєнного стану або ж до внесення змін у законодавство. Перелік товарів критичного імпорту затверджено постановою № 153. У ньому є послуги медичних лабораторій. Тож на наступному прикладі розглянемо порядок відображення в бухобліку розрахунків з постачальниками послуг медичних лабораторій в іноземній валюті.

Приклад 2. ЗОЗ-КНП 04.01.2024 уклав договір із німецькою компанією про надання лабораторних послуг на загальну суму 2 500,00 євро. За умовами договору здійснюють попередню оплату на суму 1 000,00 євро. Кінцевий розрахунок проводять на умовах оплати протягом одного місяця з дня надання послуг. Курс НБУ змінювався протягом часу та становив:

• на дату перерахування передоплати (08.01.2024) — 41,5730 грн/євро;
• на дату отримання послуг (17.01.2024) — 41,2848 грн/євро;
• на дату остаточного розрахунку (15.02.2024) — 40,8684 грн/євро.

У бухобліку ці господарські операції будуть відображені кореспонденцією рахунків, наведеною в табл. 5.

Таблиця 5. Бухоблік придбання матеріалів з оплатою в іноземній валюті

Зміст операції	Кореспонденція рахунків		Сума
	дебет	кредит
1. 08.01.2024 перераховано попередню оплату постачальнику (1 000,00 євро × 41,5730 грн/євро = 41 573,00 грн)	371	312	1 000,00 євро / 41 573,00 грн
2. 17.01.2024 отримано послуги з лабораторних досліджень на суму попередньої оплати	23	371	1 000,00 євро / 41 573,00 грн
3. 17.01.2024 отримано послуги на суму, що буде сплачена пізніше (1 500,00 євро × 41,2848 грн/євро = 61 927,20 грн)	23	632	1 500,00 євро / 61 927,20 грн
4. 15.02.2024 проведено остаточну оплату послуг (1 500,00 євро × 40,8684 грн/євро = 61 302,60 грн)	632	312	1 500,00 євро / 61 302,60 грн
5. 15.02.2024 відображено переоцінку монетарної статті на дату оплати заборгованості (1 500,00 євро × (41,2848 грн/євро – 40,8684 грн/євро) = 624,60 грн)	632	714	624,60 грн

Таким чином, між датою отримання послуг і датою остаточного розрахунку за них відбулося зниження курсу іноземної валюти, що вимагає відображення доходу від операційної курсової різниці.

Валюта на відрядження Якщо в КНП виникає необхідність направити свого працівника в закордонне відрядження, то воно має забезпечити його авансом у національній валюті держави, до якої відряджається працівник, або в доларах США / євро, або у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ, установленим на день подання уповноваженому банку розрахунку витрат на відрядження (абз. 1 п. 5 розд. ІІІ Інструкції № 59). І хоча цей документ для КНП має рекомендаційний характер, та все-таки більшість підприємств використовує його для розроблення внутрішнього документа про відрядження.

Якщо після перерахування авансу загальна сума в іноземній валюті має дробову частину, можливе застосування арифметичного правила округлення до повної одиниці.

По завершенню відрядження працівник звітує про витрачені кошти у Звіті про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт.

Витрати відрядженого працівника в іноземній валюті згідно із затвердженим звітом про використання коштів у сумі виданого авансу перераховують у валюту звітності за валютним курсом на початок дня дати отримання авансу (п. 6 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»).

Якщо ж працівник «не вклався» в суму, видану під звіт, тобто додатково витратив власні кошти, то вони також мають бути відшкодовані за курсом, який діє на початок дня дати затвердження звіту про використання коштів.

Звісно, будь-яка компенсація витрат можлива лише за умов надання працівником належним чином оформлених документів, що підтверджують витрати.

Розглянемо на прикладі розрахунки з підзвітною особою за відрядження за кордон.

Приклад 3. Керівника ЗОЗ-КНП за власні кошти підприємства було відряджено до Італії та перераховано аванс 05.02.2024 в сумі 1 000,00 дол. США (умовно). Повернувшись із відрядження 13.02.2024, працівник склав Звіт про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт (14.02.2024), у якому зазначив, що додатково використав власні кошти в сумі 120,00 дол. США, що підтвердив відповідними документами. 15.02.2024 йому було відшкодовано перевитрату.

Курс НБУ становив:

• на 05.02.2024 — 37,5698 грн/дол.;
• на 13.02.2024 — 37,8951 грн/дол.;
• на 14.02.2024 — 38,1264 грн/дол.

У бухгалтерському обліку ці господарські операції будуть відображені кореспонденцією рахунків, наведеною в табл. 6.

Кредиторську заборгованість перед працівником спочатку було оцінено станом на дату подання звіту, а потім переоцінено на момент відшкодування, а курсову різницю зараховано на витрати, оскільки курс гривні до долара США збільшився, а значить, збільшаться й виплати працівнику, у нашому випадку — на 27,76 грн.

Отже, перш ніж здійснювати валютні операції, ознайомтеся з валютним законодавством і бухгалтерським обліком цих операцій, щоб не припуститися помилок.

Використані документи

Закон про бухоблік — Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Закон про валюту — Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII.

Закон про платіжні послуги — Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX.

Закон № 361 — Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX.

Інструкція № 59 — Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом МФУ від 13.03.1998 № 59.

Інструкція № 162 — Інструкція про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затверджена постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 162.

Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.1999 № 291.

Класифікатор іноземних валют та банківських металів — Класифікатор іноземних валют та банківських металів, затверджений постановою Правління НБУ від 04.02.1998 № 34.

Методрекомендації № 561 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом МФУ від 30.09.2003 № 561.

НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом МФУ від 10.08.2000 № 193.

План рахунків № 291 — План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом МФУ від 30.11.1999 № 291.

Положення № 2 — Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 2.

Положення № 5 — Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5.

Положення № 148 — Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та розрахунку довідкового значення курсу гривні до долара США й облікової ціни банківських металів, затверджене постановою Правління НБУ від 10.12.2019 № 148.

Постанова № 18 — постанова Правління НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18.

Постанова № 34 — постанова Правління НБУ «Про затвердження Класифікатора іноземних валют» від 04.02.1998 № 34.

Постанова № 153 — постанова КМУ «Про окремі питання забезпечення здійснення імпорту» від 24.02.2022 № 153.