Списання заборгованості фізичної особи перед підприємством: варіанти та податкові наслідки

На практиці, для підприємств  не є рідкісними ситуації, коли фізична особа – чи то працівник, чи то контрагент – не погашає дебіторську заборгованість перед підприємством (наприклад, працівник звільнився та не повернув підзвітні кошти, або ж контрагент – фізична особа не розрахувався за поставлений йому товар чи надані послуги).

У статі ми розглянемо варіанти списання такої заборгованості фізичної особи в бухгалтерському обліку, та можливі податкові наслідки для обох сторін.

 

Якщо фізична особа не погасить заборгованість перед підприємством, така заборгованість підлягає списанню.

Підприємство за власним вибором може списати заборгованість:

• тоді, коли вона матиме ознаки безнадійної, або ж
• шляхом прощення заборгованості фізичній особі.

Варіант 1. Списання заборгованості як безнадійної

Відповідно до пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (далі – ПКУ), безнадійна заборгованість – це, зокрема:

• заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (пп.«а» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ),
• прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення (пп.«б» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ),
• прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими (пп.«в» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ),
• прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб – заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб) (пп.«ґ» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ),
• прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості (пп.«є» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Прокоментуємо більш детально пп.«ґ» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ.

ДПС в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом №661 від 10.12.2012р., надала роз’яснення щодо особливостей застосування пп.«ґ» пп.14.1.11 ст.14 ПКУ, а саме:

«Відповідно до пп.«ґ» пп.14.1.11 ст.14 ПКУ, під безнадійною заборгованістю розуміється прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб – заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб).

З 21.10.2019р. введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі – КзПБ), у книзі четвертій «Відновлення платоспроможності фізичної особи» якого визначено процедуру банкрутства боржника – фізичної особи, фізичної особи – підприємця. Відповідно до п.1 ч.2 ст.115 розд. I книги 4 КзПБ боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, враховуючи норми КзПБ, пп.«ґ» пп.14.1.11 ст.14 ПКУ застосовується для визнання безнадійною заборгованості фізичних осіб та фізичних осіб – підприємців за умови, що така заборгованість прострочена понад 180 днів, а розмір суми боргу становить менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати, та за умови, що безспірність вимог кредитора за такою заборгованістю підтверджено документально (договором та первинним документом, який визнає заборгованість, зокрема, визнаною претензією, актом звірки з боржником, листом боржника)».

Висновки:

Якщо заборгованість фізичної особи не підпадає під жодну з вищенаведених ознак пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ, то для визнання такої заборгованості безнадійною в розумінні ПКУ слід дочекатись завершення терміну позовної давності (з урахуванням його призупинення під час карантину та воєнного стану).

Зауваження:

Списання дебіторської заборгованості фізичної особи призводить до виникнення оподатковуваного податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) доходу, а саме: до оподатковуваного доходу включається сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації (пп.164.2.7 п.164.2 ст.164 ПКУ).

У додатку 4 до Розрахунку «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (4ДФ) такий дохід відображається за ознакою доходу «107».

Варіант 2. Прощення заборгованості фізичній особі

Якщо дебіторська заборгованість не є безнадійною в розумінні ПКУ, однак підприємство-кредитор бажає її списати, реалізувати це можливо шляхом прощення заборгованості фізичній особі.

Зауважимо, що списуючи дебіторську заборгованість, яка не є безнадійною в розумінні ПКУ, підприємство втрачає право на витрати у податковому обліку (див. пп.139.2.1 та пп.139.2.2 п.139.2 ст.139 ПКУ).

Відповідно до пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ, до загального оподатковуваного доходу платника податків-фізичної особи включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, зокрема у вигляді основної суми боргу основної суми боргу платника податку, прощеного кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов’язаний повідомити платника податку – боржника та включити суму прощеного боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

У додатку 4 до Розрахунку «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (4ДФ) такий дохід відображається за ознакою доходу «189».

Боржник (фізична особа) самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення боргу у порядку, визначеному ПКУ, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених ПКУ.