Новости

Прощення/списання кредиторської заборгованості за роялті від нерезидента: які податкові наслідки з ПДВ?

04.07.2024
Тема:

В бізнес-діяльності підприємства можуть виникати ситуації, коли контрагент з тих чи інших причин не вимагає оплати за поставлені товари/надані послуги. Обумовлене таке рішення може бути, зокрема, добровільним прощенням, спливом терміну позовної давності, і навіть ліквідацією контрагента.

Так чи інакше, впевнившись, що кредиторська заборгованість не підлягає погашенню, підприємство списує її у дохід та коригує раніше отриманий податковий кредит.

Однак, час від часу можуть виникати нетипові ситуації.

Зокрема, у разі, якщо підприємство має кредиторську заборгованість перед нерезидентом за роялті, але з певних причин (прощення/сплив терміну позовної давності/ліквідація нерезидента) впевнене, що така заборгованість перед нерезидентом не буде погашена, ПДВ-наслідки будуть досить нестандартними. Їх ми і розглянемо у даному матеріалі.

 

  1. Щодо виникнення ПДВ-зобов’язань під час прощення кредиторської заборгованості за роялті

Відповідно до пп.14.1.225 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (далі – ПКУ), роялті – будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, зокрема, комп’ютерні програми.

Відповідно до пп.196.1.6 п.196.1 ст.196 ПКУ, не є об’єктом обкладення ПДВ виплата роялті у грошовій формі.

Однак, в момент списання  підприємством заборгованості за нараховані роялті на підставі:

  • додаткової угоди про прощення заборгованості, або
  • бухгалтерської довідки та документів, які засвідчують ліквідацію нерезидента (зокрема, витягів із державних реєстрів країни реєстрації нерезидента), або
  • бухгалтерської довідки та розрахунків-обґрунтування строків позовної давності,

можна стверджувати, що грошової форми такі роялті не матимуть, а отже, норма пп.196.1.6 п.196.1 ст.196 ПКУ не може бути застосована і, відповідно, виникатиме об’єкт оподаткування ПДВ (за загальними правилами).

При цьому, відповідно до пп.«а» п.186.3 ст.186 ПКУ місцем надання майнових прав інтелектуальної власності та використання об’єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання.

Оскільки отримувачем послуг з надання майнових прав інтелектуальної власності та використання об’єктів права інтелектуальної власності є резидент України, то місцем постачання таких послуг є територія України.

Отже, ми вважаємо, що на дату списання заборгованості згідно первинних документів (див.вище перелік таких первинних документів) українському підприємству – отримувачу послуг слід скласти податкову накладну на отримані від нерезидента послуги згідно із ст.208 ПКУ.

  1. Щодо порядку та особливостей складення податкової накладної

Відповідно до п.208.2 ст.208 ПКУ, отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку, на базу оподаткування, визначену згідно з п.190.2 ст.190 ПКУ.

Відповідно до п.190.2 ст.190 ПКУ, у разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

З огляду на пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПКУ звичайною є ціна, визначена договором, яка має відповідати ринковій ціні. Таким чином, вартість безоплатно виконаних робіт може визначитись договором.

Згідно з Порядком заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015р. (далі – Порядок №1307), у разі складання податкової накладної отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України (ст.208 ПКУ):

  • у рядку «Індивідуальний податковий номер постачальника (продавця)» такої накладної проставляється умовний ІПН «500000000000»;
  • у рядку «Постачальник (продавець)» зазначаються найменування (П. І. Б.) нерезидента та через кому – країна, в якій зареєстрований продавець (нерезидент);
  • рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється;
  • у рядках, відведених для заповнення даних покупця, отримувач (покупець) зазначає власні дані;
  • у верхній лівій частині такої податкової накладної робиться відповідна помітка «X» та зазначається тип причини 14 – Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;
  • при складанні податкової накладної за операцією з отримання послуг від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України реквізит «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється ні для постачальника (продавця), ні для отримувача (покупця);
  • решта реквізитів заповнюються відповідно до норм Порядку №1307 (https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=32688).

Тобто, як бачимо, за загальним правилом Порядок №1307 передбачає складення однієї податкової накладної у разі постачання послуг нерезидентом з місцем поставки на території України.

В той же час, існує інше загальне правило, згідно з яким у разі безоплатного постачання товарів/послуг від резидента резиденту складається дві податкові накладні:

  • «звичайна», на фактичну вартість постачання (0 грн.),
  • на «дотягування» до мінбази (тип причини невидачі контрагенту «15 – Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст.188 і ст.189 ПКУ, над фактичною ціною постачання»).

При цьому, Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015р. не визначає особливих умов складення податкової накладної на безоплатно отримані послуги від нерезидента (ст.208, п.190.2 ст.190 ПКУ).

Тому, ми вважаємо, що українське підприємство повинно скласти одну податкову накладну у порядку, визначеному ст.208 ПКУ (особливості оформлення такої податкової накладної див.вище), при цьому базою оподаткування вказати звичайну ціну (а саме, вартість послуг, визначену договором).

  1. Щодо впливу на реєстраційний ліміт ПДВ

Згідно з п.208.2 ст.208 ПКУ, отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Тобто, на дату складання/реєстрації ПН у порядку, визначеному ст.208 ПКУ, виникає і право на податковий кредит за такою податковою накладною.

Отже, за нормальних умов, в підсумку така операція не тягне за собою потребу сплачувати ПДВ.

Календарь

На этой неделе
событий нет

Вверх
Закрыть
Заказать обратный звонок
Будет выполнено оформление подписки на выбранное издание
Телефон
Оформить
Вернуться
Закрыть
Извините, на выбранный вами период подписка не осуществляется. Для того чтобы задать свой вопрос звоните на наши контактные телефоны или воспользуйтесь формой обратной связи