Статьи

«

«ПРОФЕСІЙНИЙ БУХГАЛТЕР»:
Відшкодування юрособою судових витрат фізособі: додаткове благо?

mail  Наше підприємство за рішенням суду має відшкодувати контрагенту-фізособі судові витрати, зокрема судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу.
Чи вважатиметься таке відшкодування судових витрат додатковим благом і, відповідно, чи треба під час виплати утримувати із суми відшкодування фізособі ПДФО та ВЗ?

Забігаючи наперед, зазначимо, що якщо керуватися лише логікою податкового органу, то відповідь на ці запитання має бути ствердною. Дійсно, податківці у своїх численних роз’ясненнях найчастіше наполягають на тому, що юрособа, яка компенсує судові витрати фізособи, має виконати роль податкового агента щодо утримання та перерахування в бюджет ПДФО та ВЗ із суми компенсації. Утім, вважаємо, тут є над чим поміркувати. Тож розберімося.

Передусім визначимося з характером і правовою природою судових витрат. Судові витрати згідно зі ст. 132 гл. 8 КАСУ 1(в адміністративних спорах), ст. 133 гл. 8 ЦПКУ 2(у цивільних спорах) складаються із судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи. До витрат, пов’язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати:

Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV.

  • на професійну правничу допомогу;
  • пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
  • пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
  • пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір, на відміну від інших витрат, що їх учасник судового процесу може мати добровільно за власним рішенням, є згідно із законодавством обов’язковим платежем на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Судовий збір, відповідно до ст. 1, 2 Закону про судовий збір 3, справляють юридичні та фізичні особи, які звертаються до суду з позовною заявою та іншою заявою, апеляційною чи касаційною скаргою на судові рішення тощо.

Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

У загальних випадках, згідно зі ст. 141 ЦПКУ, судові витрати підлягають розподіленню таким чином: у разі задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати покладаються на сторону, яка є відповідачем у справі та програла. Також у ст. 139 КАСУ передбачено, що в разі задоволення позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАСУ, стягують за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що був відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі була його посадова чи службова особа.

Згадаємо також, що згідно зі ст. 1291 Конституції України 4суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення обов’язкове до виконання.

Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.

Отже, якщо суд ухвалив рішення про відшкодування судових витрат стороні, яка перемогла в судовому спорі, маємо справу з обов’язковим відшкодуванням, яке передбачене законом. Причому вагомою подробицею є те, що таке відшкодування, як правило, здійснює сторона, провина якої перед іншою стороною визнана й доведена судом. Простіше кажучи, на нашу думку, відшкодування судових витрат можна розглядати як відшкодування матеріальної шкоди потерпілому, який через дії «винуватця» був змушений зазнати матеріальних витрат на звернення до суду (зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір). Поки що зафіксуємо цю думку й до неї повернемося пізніше.

Далі перейдемо безпосередньо до вимог ПКУ в частині оподаткування ПДФО та ВЗ сум відшкодування фізособі.

Нагадаємо, оподаткування доходів фізичних осіб регламентує розд. IV ПКУ. Відповідно до п.п. 162.1.1, 162.1.3 ПКУ платниками ПДФО є фізособа-резидент, яка отримує як доходи із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, та податковий агент. Причому базою оподаткування, згідно з п.п. 163.1.1 ПКУ, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Також, відповідно до п.п. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування ВЗ.

Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, визначає ст. 165 ПКУ. І, дійсно, серед цього переліку суми відшкодування судових витрат прямо не вказані.

Водночас у ситуації, що її розглядаємо, нас цікавлять норми п. 164.2 ПКУ, які приписують до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зокрема, включати:

  • дохід у формі неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім, зокрема, сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди (п.п. «а» п.п. 164.2.14 ПКУ);
  • дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у формі суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розд. IV ПКУ (п.п. «г» п.п. 164.2.17 ПКУ).

НАГАДАЄМО. Відповідно до п.п. 14.1.47 ПКУ, додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що їх виплачує (надає) платнику податку податковий агент, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розд. IV ПКУ).

У своїх роз’ясненнях податківці зазвичай апелюють власне до норм п.п. «г» п.п. 164.2.17 ПКУ та стверджують, що оскільки відшкодування судових витрат (судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи) фізичній особі за рішенням суду здійснюється юридичною особою, а не безпосередньо за рахунок бюджету, то «зазначений дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах». Водночас із огляду на п.п. 14.1.180 і 168.1.1 ПКУ юридична особа є податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати ПДФО та ВЗ із зазначених доходів, нарахованих на підставі рішення суду. Таку позицію контролери просувають у переважній кількості своїх роз’яснень. Підтвердженням того є, наприклад, доволі свіжа ІПК ДПС України від 20.05.2024 № 2824/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, а також раніші роз’яснення, надані контролерами, зокрема ІПК ДПС України від 30.04.2024 № 2475/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, від 19.03.2024 № 1460/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, від 09.10.2023 № 3477/ІПК/99-00-24-03-03-06, від 11.01.2023 № 26/ІПК/99-00-24-03-03-06, від 21.01.2022 № 93/ІПК/99-00-04-03-03-06 тощо. Також подібну позицію містить чинне роз’яснення в категорії 103.02 ЗІР.

Тож виходить, обережним платникам, які не бажають зайвий раз ризикувати, доведеться прислуховуватися до позиції контролерів і під час відшкодування юрособою судових витрат фізособі утримати із суми відшкодування ПДФО 18 % і ВЗ 1,5 % та сплатити ці суми до бюджету. Також враховуйте, що відповідно до п. 176.2 ПКУ податковий агент має подати у визначені ПКУ строки для податкового кварталу Податковий розрахунок 5(з розбивкою за місяцями звітного кварталу) до контролюючого органу за основним місцем обліку, у якому в додатку 4 ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» відобразити дохід, нарахований фізичній особі, за ознакою доходу «126».

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, за формою, затвердженою наказом МФУ від 13.01.2015 № 4.

Однак, як ми визначили вище, відшкодування судових витрат за рішенням суду можна розглядати як відшкодування збитків фізособі внаслідок заподіяння їй матеріальної шкоди. Отже, таке відшкодування підпадає під виняток, передбачений нормою п.п. «а» п.п. 164.2.14 ПКУ. Принаймні на захист такої позиції свідчить судова практика. Наприклад, Другий апеляційний адмінсуд постановою від 22.01.2020 у справі № 520/5925/19 визнав протиправною та скасував ІПК ГУ ДФС у Харківській області від 06.06.2019 № 2571/Б/ІІІК/20-40-13-02-11 щодо оподаткування ПДФО та ВЗ суми відшкодування судових витрат фізособі, зокрема, на підставі того, що «компенсація судових витрат за своєю правовою природою є обов’язковим відшкодуванням, передбаченим законом, і фактично є формою відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної особі неправомірними діями / бездіяльністю, рішеннями іншої сторони та вимушеними матеріальними втратами, які особа зазнала у зв’язку із зверненням за судовим захистом».

Те, що час від часу платникам вдається успішно оскаржити ІПК, які містять висновки щодо оподаткування компенсації судових витрат фізособі як додаткового блага, свідчить також ІПК ДПС України від 10.07.2023 № 1779/ІПК/99-00-24-03-03-09. Контролерам довелося надати платнику нову ІПК замість попередньої, яку суд скасував, та з огляду на висновки суду погодитися з тим, що судові витрати є збитками в розумінні п.п. «а» п.п. 164.2.14 ПКУ та не належать до загального оподатковуваного доходу платника податків. А отже, сміливі платники мають шанси відстояти позицію, що компенсація судових витрат фізособі оподаткуванню не підлягає. Утім, припускаємо, що для цього доведеться звертатися до суду.

Марія Мельнікова, консультантка

Календарь

На этой неделе
событий нет

Вверх
Закрыть
Заказать обратный звонок
Будет выполнено оформление подписки на выбранное издание
Телефон
Оформить
Вернуться
Закрыть
Извините, на выбранный вами период подписка не осуществляется. Для того чтобы задать свой вопрос звоните на наши контактные телефоны или воспользуйтесь формой обратной связи