Статьи

«

«БУХГАЛТЕРІЯ: БЮДЖЕТ»:
Перелік № 447/24 (щодо працівників, з якими можна укладати договір про повну матвідповідальність) є чинним: відповідає Мінекономіки

Алла Головко, експерт газети «Бухгалтерія: бюджет»

(коментар до листа Мінекономіки від 26.04.2024 № 4706-05/30662-09)

Одним із найпоширеніших випадків повної матеріальної відповідальності є той, коли між працівником і установою укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (п.п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП1).

Кодекс законів про працю України від 10.12.1971.

Відповідно до ст. 1351 КЗпП письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладений установою з працівником, який досяг 18-річного віку та обіймає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов’язану зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабміном.

ДО ВІДОМА. Але за весь час незалежності України законодавці так і не спромоглися затвердити вітчизняний перелік посад, робіт і типовий договір. Тому досі керуємося постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24 (далі — постанова № 447/24), якою затверджено:

  • Перелік посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва (далі — Перелік № 447/24);
  • Типову форму договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (далі — Типовий договір).

Втім, нещодавно в бухгалтерській спільноті почали порушувати питання про те, що постанова № 447/24 вже не чинна у зв’язку з ухваленням Закону України «Про дерадянізацію законодавства України» від 21.04.2022 № 2215-IX (далі — Закон № 2215), який набрав чинності 07.05.2022.

На підставі цього Закону багато нормативно-правових актів Союзу РСР та Української РСР (Української СРР) або втратили чинність, або перестали застосовуватись на території України. Зокрема, в додатку № 1 до Закону № 2215 визначено Перелік актів органів державної влади та органів державного управління Союзу РСР, що не застосовуються на території України відповідно до п. 1 розд. XV «Перехідні положення» Конституції України. У п. 362 цього додатка міститься Указ Президії Верховної Ради СРСР «Об утверждении Положения о материальной ответственности рабочих и служащих за ущерб, причиненный предприятию, учреждению, организации» від 13.07.1976 № 4204-IX. Своєю чергою, п. 11 цього Указу зазначено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли 18-річного віку), які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.

І, враховуючи цей факт, деякі фахівці зробили висновок, що постанова № 447/24 перестала застосовуватись на території України.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Але це неправильний висновок. Далі пояснимо чому.

По-перше, дійсно відповідно до п. 362 додатка 1 до Закону № 2215 перестав застосовуватися на території України Указ Президії Верховної Ради СРСР «Об утверждении Положения о материальной ответственности рабочих и служащих за ущерб, причиненный предприятию, учреждению, организации» від 13.07.1976 № 4204-IXПунктом 11 цього наказу було передбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли 18-річного віку), які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.

Підкреслимо: ця норма і до ухвалення Закону № 2215 суперечила ст. 1351 КЗпП, в якій, як ми зазначили вище, компетенція щодо визначення переліку посад та робіт, договору про повну матвідповідальність належить Кабміну. Тож загалом кардинальних змін не відбулося, просто нормативні акти узгоджено із законодавством.

По-друге, про те, що на території України не застосовується саме постанова № 447/24, в Законі № 2215 не сказано. І ця постанова продовжує бути чинною на підставі постанови ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 № 1545-XII. Цей документ наразі чинний, і в додатку 1 до Закону № 2215 (в переліку нормативно-правових актів, які не застосовуються) його немає.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Отже, як Перелік № 447/24, так і Типова форма договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність наразі чинні. Це підтвердило Мінекономіки в коментованому листі.

Принагідно нагадаємо, що договори про повну матеріальну індивідуальну відповідальність можна укладати, тільки якщо працівник обіймає посаду або виконує роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей, наведені в Переліку № 447/24. У правовому висновку, викладеному в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.10.2018 у справі № 491/961/16-ц зазначено, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного між працівником і підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих працівнику для зберігання або інших цілей, суд зобов’язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 1351 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

У цьому ключі зверніть увагу на такі аспекти:

1. Склад посад/робіт, наведених у Переліку № 447/24розширеному тлумаченню не підлягає. Тож, якщо договір укладено з працівником, чиєї посади/виконуваної ним роботи немає в Переліку, такий договір юридичної сили не має. Наприклад, це стосується посади водія (див. також аналіз судової практики в газеті «Бухгалтерія: бюджет», № 40/2023, с. 24).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Наявність посади або роботи в Переліку не дає підстав для укладення договору про повну матеріальну відповідність, якщо у змісті трудової функції працівника немає відповідних обов’язків — зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва. На це звертало увагу Мінсоцполітики в листі від 13.02.2015 № 149/13/84-15.

Водночас, якщо посади працівника в Переліку немає (це цілком нормально, якщо врахувати, що згаданому документу вже більше 30 років), але доручена робота в цьому документі є, то укласти з ним договір все ж можливо. Це підтверджують, зокрема, ухвала ВССУ від 15.07.2015 у справі № 6-42522св14.

2. Зміст трудової функції працівника визначається розділом «Завдання та обов'язки» посадової (робочої) інструкції, що підкреслило Мінекономіки в коментованому листі.

Календарь

На этой неделе
событий нет

Вверх
Закрыть
Заказать обратный звонок
Будет выполнено оформление подписки на выбранное издание
Телефон
Оформить
Вернуться
Закрыть
Извините, на выбранный вами период подписка не осуществляется. Для того чтобы задать свой вопрос звоните на наши контактные телефоны или воспользуйтесь формой обратной связи