«МЕДИЧНА БУХГАЛТЕРІЯ»:
Про що не забуваємо в кінці року…

Лідія Безкоровайна, експертка газети

Результати інвентаризації

Дотримуючись вимог п. 1 ст. 10 Закону про бухоблік, підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань перед складанням річної фінансової звітності. Порядок проведення інвентаризації визначено Положенням № 879. Детально про нього ми писали в газеті «Медична бухгалтерія», № 20/2022, с. 4. Зараз же нагадаємо лише, як відобразити результати інвентаризації в обліку.

Нестача Стосовно відображення нестачі запасів, виявлених у результаті інвентаризації, у п. 5.7 Методрекомендацій № 2 зазначено:

1. Нестачі та втрати запасів, у межах установлених норм природного убутку під час транспортування, відносять на збільшення первісної вартості оприбуткованих запасів такого найменування, групи, видів.

2. Нестачі та втрати запасів у межах установлених норм природного убутку під час зберігання, а також нестачі та втрати запасів понад норми природного убутку визнають витратами звітного періоду з відображенням їхньої фактичної собівартості (з урахуванням транспортно-заготівельних витрат) за дебетом субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

3. Одночасно суми нестач і втрат від псування запасів понад норми природного убутку до ухвалення рішення про конкретних винуватців відображають на позабалансовому субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».

4. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати запасів понад норми природного убутку, належну до відшкодування суму зараховують до складу дебіторської заборгованості та іншого операційного доходу й розрахунків з бюджетом (на різницю між сумою, що має бути відшкодована винними, і фактичною собівартістю нестачі та втрат від псування запасів) одночасно зі списанням сум, що відображені на позабалансовому субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».

Отже, для обліку нестачі та втрат запасів Інструкція № 291 передбачає використання субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей». Якщо КНП для обліку витрат одночасно застосовує рахунки класу 8 «Витрати за елементами» та класу 9 «Витрати діяльності», то такі нестачі та втрати спершу відображають на рахунку 84 «Інші операційні витрати», а вже потім списують на субрахунок 947.

Облік розрахунків з винними особами відображають на субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків». У додатку 3 до Методрекомендацій № 2 наведено кореспонденцію рахунків з відображення нестачі запасів, виявлених у результаті інвентаризації.

А от як відображати в бухобліку нестачі основних засобів, виявлених у результаті інвентаризації, ні в НП(С)БО 7 «Основні засоби», ні в Методрекомендаціях № 561 не зазначено. Логічно, що якщо виявили нестачу основного засобу, то його слід списати з обліку. Для цього складають кореспонденцію рахунків:

• Дт 131 — Кт 10 на суму нарахованого зносу;
• Дт 976 — Кт 10 на суму залишкової вартості.

Однак лише списати нестачу основного засобу буде недостатньо. Аналогічно вимогам розд. IV Положення № 879 щодо відображення нестач запасів, нестачу основного засобу також слід віднести на рахунок винної особи (якщо таку встановлено) в розмірі, визначеному відповідно до законодавства. Якщо ж винну особу не встановлено, то суму нестачі зараховують на позабалансовий рахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей» до моменту встановлення винної особи або закриття справи згідно із законодавством.

Лишки Якщо в результаті інвентаризації виявлено лишки запасів, то слід визначити причини їх виникнення. Однією з причин може бути неоприбуткування запасів. Якщо ці запаси надійшли на КНП в поточному звітному періоді і є первинні документи, які це підтверджують, то слід їх оприбуткувати за загальновизнаною схемою.

Під час складання первинних документів на використання запасів могли припуститися помилки й запаси списати на завищену суму. Якщо під час інвентаризації цю помилку виявили, то її слід виправити.

В інших випадках лишки запасів треба оприбуткувати з одночасним відображенням доходу. Для цього доцільно застосувати субрахунок 719 «Інші доходи від операційної діяльності», оскільки Інструкція № 291 радить саме на ньому відображати серед іншого доходи від інвентаризації.

Відображення в бухобліку неоприбуткованого основного засобу також буде залежати від причини такого неоприбуткування. Якщо виявлено основний засіб, який було придбано чи безоплатно отримано в поточному звітному періоді, що підтверджено відповідними первинними документами, то треба відобразити його придбання або безоплатне отримання за загальновизнаною схемою.

Якщо підприємство вже певний час експлуатувало цей об’єкт основних засобів, то слід за весь період експлуатації нарахувати амортизацію:

• Дт 831 — Кт 131, Дт 23, 91, 92 — Кт 831 (якщо КНП для обліку витрат одночасно використовує рахунки класу 8 «Витрати за елементами» та класу 9 «Витрати діяльності»);
• Дт 23, 91, 92 — Кт 131 (якщо КНП для обліку витрат використовує лише рахунки класу 9).

Якщо основний засіб придбали за кошти цільового фінансування, то треба скласти ще кореспонденцію рахунків з визнання коштів цільового фінансування доходами майбутніх періодів: Дт 48 — Кт 69, а на суму нарахованої амортизації визнати дохід поточного періоду: Дт 69 — Кт 745. На суму нарахованої амортизації безоплатно отриманого основного засобу слід визнати дохід: Дт 424 — Кт 745.

Якщо ж інвентаризаційна комісія виявить лишки у формі основного засобу, що не має первинних документів, які пояснюють його надходження на підприємство, слід оприбуткувати такий об’єкт з одночасним збільшенням доходів майбутніх періодів: Дт 10 — Кт 69. Після цього треба нарахувати амортизацію зарахованого на баланс об’єкта основних засобів. Доходи майбутніх періодів поступово (у сумі, пропорційній нарахованій амортизації) визнаватимуть доходами звітного періоду: Дт 69 — Кт 746.

Пересортиця У пункті 5 розд. IV Положення № 879 зазначено, що взаємний залік лишків і нестач унаслідок пересортиці допускається тільки щодо запасів однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки й нестачі утворилися за один і той самий період, який перевіряють, і в однієї матеріально відповідальної особи.

Так, у разі взаємозаліку нестач і лишків унаслідок пересортиці, коли вартість запасів, що виявились у нестачі, більша за вартість запасів, що виявились у надлишку, різницю вартості слід віднести на винних осіб.

Якщо осіб, винних у пересортиці, не встановлено, то сумові різниці розглядають як нестачі цінностей понад норми природного убутку з віднесенням їх до складу витрат.

Для обліку таких витрат Інструкцією № 291 передбачено субрахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей». Якщо КНП для обліку витрат одночасно застосовує рахунки класу 8 та класу 9, то спочатку такі витрати слід відобразити на рахунку 84 «Інші операційні витрати», а вже потім на субрахунку 947. Суму нестачі слід обліковувати на позабалансовому субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей» до моменту виявлення винних осіб.

За такими сумовими різницями в протоколах інвентаризаційної комісії необхідно навести причини, з яких різниці не можуть бути віднесені на винних осіб. Коли винну в пересортиці особу встановлено, від’ємна різниця вартості має бути віднесена на неї. У бухобліку це відображають кореспонденцією рахунків Дт 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» — Кт 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Перевищення вартості запасів, що виявились у лишку, порівняно з вартістю запасів, що виявились у нестачі, унаслідок пересортиці відносять на збільшення даних обліку відповідних запасів та доходів. Такі доходи обліковують на субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

Однак ми вважаємо, що врегулювати сумові різниці від пересортиці можна й іншим методом. Якщо можна точно встановити, де припустилися помилки, тобто які запаси списали на яку статтю витрат помилково, то достатньо просто виправити помилку та скоригувати неправильно відображені витрати.

Отже, обов’язково перевірте, чи всі відхилення, виявлені за результатами інвентаризації, відображено на рахунках бухобліку до складання фінансової звітності.

Необоротні активи

Переоцінені об’єкти Якщо на балансі КНП обліковують необоротні активи, які були раніше переоцінені, то згідно з абз. 2 п. 16 НП(С)БО 7 «Основні засоби» та п. 20 НП(С)БО 8 «Нематеріальні активи» переоцінювати активи цієї групи слід із такою регулярністю, щоб їхня залишкова вартість на річну дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Отже, на дату балансу має бути проведено оцінювання раніше переоцінених активів, і якщо їхня залишкова вартість суттєво не відрізняється від справедливої, то відображати в обліку немає чого, а якщо залишкова вартість суттєво відрізнятиметься від справедливої вартості активу, то треба буде відобразити в обліку чергову переоцінку.

Спочатку пригадаємо, що означає фраза «суттєво відрізняється». У п. 2.20 Методрекомендацій № 635 зазначено, що підприємство в розпорядчому документі про облікову політику серед іншого має зазначити кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації про господарські операції, події та статті фінансової звітності. Їх визначає керівництво КНП, якщо такі критерії не встановлено НП(С)БО, іншими нормативно-правовими актами, на основі потреб користувачів такої інформації. Кількісний вираз суттєвості інформації визначають за допомогою порогу суттєвості. У листі МФУ від 29.07.2003 № 04230-04108 зазначено, що поріг суттєвості — це абсолютна або відносна величина, яка є кількісною ознакою суттєвості облікової інформації. Так, наприклад, КНП може встановити, що поріг суттєвості для переоцінювання об’єктів основних засобів становить до 10 % відхилення залишкової вартості об’єктів обліку від їхньої справедливої вартості.

Тож, якщо поріг суттєвості перевищено, відображаємо чергову переоцінку в бухобліку. Як правильно це зробити, знаходимо в Методрекомендаціях № 561 (табл. 1).

Таблиця 1. Кореспонденція рахунків з відображення чергової переоцінки основних засобів

Номер пункту	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		дебет	кредит
30	Відображено результати уцінки основних засобів, раніше дооцінених, на суму:
	уцінки зносу	131	10
	уцінки залишкової вартості в межах суми попередніх дооцінок	411	10
	перевищення уцінки залишкової вартості об’єкта над попередніми дооцінками цього об’єкта	975	10
31	Відображено результати дооцінки основних засобів, раніше уцінених, на суму:
	дооцінки зносу основних засобів	10	131
	дооцінки залишкової вартості в межах попередніх уцінок, що були включені до складу витрат	10	746
	перевищення дооцінки залишкової вартості над сумою попередніх уцінок, що були включені до складу витрат	10	411

Аналогічно слід відображати переоцінку нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів (окрім бібліотечних фондів та малоцінних необоротних матеріальних активів, які не переоцінюють узагалі). Різниця буде лише у виборі рахунку для відображення вартості активу (замість рахунку 10 слід зазначити 11 або 12), субрахунку для обліку зносу (замість 131 слід зазначити 132 або 133), а також субрахунку капіталу в дооцінках (замість 411 слід зазначити 412).

Списання сум дооцінки І ще один важливий момент стосовно раніше переоцінених (а точніше, дооцінених) необоротних активів. В абз. 9 п. 2.1 Методрекомендацій № 635 зазначено, що підприємство в розпорядчому документі про облікову політику має визначити підходи до періодичності зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку. Тож зрозуміло, що суми дооцінки (кредитовий залишок за рахунком 41) треба списувати саме на субрахунок 441 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». А для того щоб визначитися з періодичністю такого списання, звернімося до Методрекомендацій № 561, де в п. 38 зазначено, що перевищення сум попередніх дооцінок разом із сумою відновлення корисності над сумою зменшення корисності й попередніх уцінок залишкової вартості раніше переоцінених об’єктів основних засобів, що вибули, відображають за кредитом рахунку обліку нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу в дооцінках. Якщо ж підприємство вирішить списувати суму дооцінки не в момент вибуття активу, а періодично, то такий запис (кореспонденцію) здійснюють щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації.

Як правило, КНП суму дооцінки необоротних активів відносять до складу нерозподіленого прибутку в міру нарахування амортизації, тобто щомісяця. Однак якщо в обліковій політиці визначено щорічне віднесення суми дооцінки до складу нерозподіленого прибутку, то не забудьте це зробити перед складанням річної фінансової звітності. Для цього слід скористатися кореспонденцією рахунків, наведеною в додатку до Методрекомендацій № 561: Дт 411 — Кт 441.

Зменшення корисності активів Якщо переоцінювання необоротних активів — справа добровільна (окрім обов’язкових випадків, визначених законодавством), то відображати втрати від зменшення корисності або вигоди від її відновлення — обов’язкова вимога, визначена НП(С)БО 28 «Зменшення корисності активів». У п. 5 вказаного стандарту зазначено, що підприємство на дату річного балансу має оцінювати, чи є ознаки можливого зменшення корисності активу. І якщо є, має відобразити його в обліку. Про зменшення корисності активу свідчать такі ознаки:

• зменшення ринкової вартості активу протягом звітного періоду на суттєво більшу величину, ніж очікувалось;
• старіння або фізичне пошкодження активу;
• суттєві негативні зміни в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство, що відбулися протягом звітного періоду або очікувані найближчим часом;
• збільшення протягом звітного періоду ринкових ставок відсотка або інших ринкових ставок доходу від інвестицій, яке може вплинути на ставку дисконту й суттєво зменшити суму очікуваного відшкодування активу;
• перевищення балансової вартості чистих активів підприємства над їхньою ринковою вартістю;
• суттєві зміни способу використання активу протягом звітного періоду або такі очікувані зміни в наступному періоді, які негативно впливають на діяльність підприємства;
• інші свідчення того, що ефективність активу є або буде гіршою, ніж очікувалось.

Тож перевірте, можливо, є якась із перерахованих ознак зменшення корисності активів, у такому випадку треба зменшити вартість необоротного активу, відобразивши її на рахунках обліку.

Якщо ж на дату річного балансу ознаки зменшення корисності активу перестали існувати, то підприємство визначає та відображає вигоди від відновлення його корисності. Ознаками відновлення корисності активу є:

• суттєве збільшення ринкової вартості активу протягом звітного періоду;
• суттєві позитивні зміни в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство, що відбулися протягом звітного періоду;
• зменшення протягом звітного періоду ринкових ставок відсотка або інших ринкових ставок доходу від інвестицій, яке може вплинути на ставку дисконту й суттєво збільшити суму очікуваного відшкодування активу;
• суттєві зміни активу та/або способу його використання протягом звітного періоду або такі очікувані зміни в наступному періоді, які позитивно вплинуть на діяльність підприємства;
• інші свідчення того, що ефективність активу є або буде кращою, ніж очікувалось.

У бухобліку для відображення втрат від зменшення корисності активів План рахунків № 291 передбачає субрахунок 972 «Втрати від зменшення корисності активів», а для відображення відновлення корисності активів — субрахунок 742 «Дохід від відновлення корисності активів».

Зменшення корисності основного засобу відображають кореспонденцією рахунків: Дт 972 — Кт 131, а відновлення корисності активів у межах попереднього зменшення: Дт 131 — Кт 742. Якщо виникає різниця між наступним зменшенням і попереднім відновленням корисності активу або наступним відновленням і попереднім зменшенням корисності активу, то її відображають на субрахунку 411 «Дооцінка (уцінка) основних засобів».

Амортизація Амортизацію основних засобів нараховують щомісяця з урахуванням строку корисного використання об’єкта та методу нарахування амортизації, затвердженого в обліковій політиці підприємства. Однак пам’ятайте, що метод амортизації об’єкта основних засобів переглядають на кінець звітного року в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем ухвалення рішення змінити метод амортизації (абз. 2 п. 28 НП(С)БО 7 «Основні засоби»).

Строк корисного використання (експлуатації) та ліквідаційну вартість об’єкта основних засобів переглядають на кінець звітного року в разі зміни очікуваних економічних вигід від його використання.

Амортизацію об’єкта основних засобів нараховують на основі нового строку корисного використання та ліквідаційної вартості починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання та/або ліквідаційної вартості (п. 25 НП(С)БО 7 «Основні засоби»).

Тож якщо на балансі КНП є такі об’єкти необоротних активів, у яких закінчується строк корисного використання, а підприємство планує їх надалі використовувати, то можна його змінити в кінці року, щоб надалі користуватися цими об’єктами. Так само можна переглянути розмір ліквідаційної вартості, якщо є сумніви щодо об’єктивності її визначення.

Ці рішення ухвалює комісія КНП, оформлюючи відповідним документом (це може бути акт), і такі зміни починають діяти з наступного місяця.

Запаси

Будь-які запаси відображають у бухобліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

ЦИТАТА. «Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію».

(абз. 6 п. 4 НП(С)БО 9 «Запаси»)

Запаси відображають за чистою вартістю реалізації лише у випадку, коли на дату балансу їхня ціна знизилася, вони зіпсувалися, застаріли або іншим чином утратили первісно очікувану економічну вигоду (п. 25 НП(С)БО 9 «Запаси»). Тож якщо під час зберігання запасів на КНП вони втратили первісно очікувану вигоду, то треба визначити чисту вартість реалізації цих запасів, простіше кажучи, їх уцінити. Водночас різницю між первісною вартістю та чистою вартістю реалізації списують на витрати звітного періоду — рахунок 84 (якщо КНП для обліку витрат одночасно застосовують рахунки класу 8 та класу 9) або субрахунок 946 «Втрати від знецінення запасів» (якщо КНП для обліку витрат використовують лише рахунки класу 9).

Якщо чиста вартість реалізації запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації в межах величини попереднього зменшення (уцінки) визнають інший операційний дохід за кредитом субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» зі збільшенням балансової вартості відповідних запасів (пп. 5.8 Методрекомендацій № 2).

Зависла дебіторка та кредиторка

Після того як проведено інвентаризацію розрахунків з дебіторами та кредиторами, отримано акти звіряння з ними, слід проаналізувати стан дебіторської та кредиторської заборгованості, адже серед них може виявитись безнадійна заборгованість, яка має бути списана відповідно до законодавства. Заборгованість можна списати, якщо минув строк її позовної давності й вона безнадійна до стягнення.

У пп. 14.1.11 ПКУ зазначено види заборгованостей, які можна визнати безнадійними. Далі зазначено ті з них, які можуть виникати в ЗОЗ-КНП:

1) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

2) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, якщо в неї немає спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

3) прострочена заборгованість осіб, які в судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

4) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб — заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного (податкового) року (якщо немає законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

5) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

6) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

7) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами в установленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією.

Якщо маєте на балансі дебіторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності, пам’ятайте, що 12 березня 2020 року в Україні почався карантин, пов’язаний з COVID, який тривав до 30 червня 2023 року. Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ та п. 7 Прикінцевих положень ГКУ під час дії карантину, установленого КМУ з метою запобігти поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені цими кодексами, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, з 24.02.2022 в Україні діє воєнний стан, а згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ в період дії воєнного стану строк позовної давності продовжується на строк дії воєнного стану.

Тож списати прострочену безнадійну дебіторську заборгованість можна лише таку, строк позовної давності якої минув ще до 12.03.2020, інша прострочена заборгованість поки що має обліковуватись на балансі КНП.

Якщо ж є підстави визнати дебіторську заборгованість безнадійною, то її можна списати. Списують заборгованість на підставі рішення керівника КНП з обов’язковим узгодженням такого списання із засновником.

Стосовно кредиторської заборгованості — перевірте, чи не порушує КНП договірних умов щодо строків оплати, і своєчасно погасіть наявні борги. Якщо підприємство не має фінансових можливостей погасити кредиторську заборгованість, то пам’ятайте, що вимоги щодо строку позовної давності до кредиторської заборгованості такі самі, як до дебіторської, що ми розглянули раніше.

Як відобразити в обліку списання безнадійної заборгованості, наведено в табл. 2.

Таблиця 2. Списання безнадійної заборгованості

Зміст операції	Кореспонденція рахунків
	дебет	кредит
1. Списано безнадійну дебіторську заборгованість:
за рахунок створеного резерву сумнівних боргів (якщо КНП його створює)	38	36, 37
за рахунок витрат (якщо КНП не створює резерву сумнівних боргів або сума дебіторської заборгованості перевищує суму створеного резерву):
якщо КНП для обліку витрат застосовує лише рахунки класу 9	944	36, 37
якщо КНП для обліку витрат одночасно застосовує рахунки класу 8 та класу 9	84	36, 37
	944	84
2. Списано кредиторську заборгованість, строк позовної давності за якою минув	63, 685	717

Забезпечення виплат персоналу

Більшість ЗОЗ-КНП для оплати відпусток персоналу створює забезпечення згідно з п. 7 НП(С)БО 26 «Виплати працівникам».

Відповідно до п. 17 НП(С)БО 11 «Зобов’язання» залишок забезпечення переглядають на кожну дату балансу й за потреби коригують (збільшують або зменшують). Проте з описаної в п. 8.2 розд. III Положення № 879 процедури коригування резерву випливає, що її проводять тільки один раз на рік.

За підсумками проведеної інвентаризації резерву відпусток визначають різницю між розрахунковою сумою резерву на кінець року й сальдо за кредитом субрахунку 471.

За додатного значення такої різниці резерв донараховують у такому самому порядку, що й нараховують резерв: Дт 23, 91–94 — Кт 471. Детально про розрахунок суми коригування забезпечення виплат відпусток читайте в газеті «Медична бухгалтерія», № 24/2022, с. 18.

За від’ємного значення треба зменшити суму резерву. У цій ситуації слід орієнтуватися на норми п. 5 НП(С)БО 11 «Зобов’язання», згідно з якими, якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не треба погашати, його суму включають до складу доходу звітного періоду. Тобто відображають на субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

Формування фінансового результату

Перед складанням річної фінансової звітності треба визначити фінансовий результат звітного періоду. Для цього всі рахунки обліку доходів і витрат мають бути віднесені на рахунок 79 «Фінансові результати». Кореспонденцію із закриття субрахунків доходів і витрат підприємства наведено в табл. 3.

Таблиця 3. Кореспонденція із закриття рахунків доходів і витрат у ЗОЗ

Зміст операції	Кореспонденція рахунків
	дебет	кредит
Відображено закриття рахунків доходів від операційної діяльності	70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний дохід»	791 «Результат операційної діяльності»
Відображено закриття рахунків доходів від фінансової діяльності	73 «Інші фінансові доходи»	792 «Результат фінансових операцій»
Відображено закриття рахунків доходів від іншої діяльності	74 «Інші доходи»	793 «Результат іншої діяльності»
Відображено закриття рахунків витрат операційної діяльності	791 «Результат операційної діяльності»	90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати», 94 «Інші витрати операційної діяльності»
Відображено закриття рахунків витрат іншої діяльності	793 «Результат іншої діяльності»	97 «Інші витрати»

Перевірте, щоб жоден із рахунків класів 7, 8, 9 не мав залишку на кінець звітного періоду. Щоб усі обороти за рахунками класу 8 були списані на рахунки класу 9, щоб усі суми оборотів за класом 7 і 9 були віднесені на фінансові результати (окрім рахунку 91, обороти за яким відносять на рахунки 23 та 90).

Визначений таким чином фінансовий результат буде фінансовим результатом звітного періоду. Його відображають у звіті про фінансові результати.

Сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), яку наводять у балансі, показує не лише фінансовий результат поточного періоду, а й накопичені фінансові результати попередніх періодів. Також на цей показник можуть впливати виправлення помилок у фінансовій звітності, списання сум дооцінок тощо.

Закриття регістрів обліку

Коли вже всі господарські операції відображено на рахунках бухобліку та в журналах, журнали й відомості за грудень звітного року закривають.

Оскільки ЗОЗ-КНП здебільшого застосовують аналітичні рахунки обліку, то слід підбити за ними підсумки, якщо необхідно — скласти оборотні відомості й порівняти з даними синтетичного рахунку, до якого відкрито відповідні аналітичні рахунки.

Для узагальнення інформації про господарські операції підприємства за звітний період, а також для перевірки правильності облікових записів і складання фінансової звітності складають оборотні відомості. Треба вивірити дані оборотної відомості за синтетичними рахунками з оборотними відомостями за аналітичними рахунками чи реєстрами аналітичного бухгалтерського обліку.

Складання фінансової звітності

Перш ніж почати складати фінансову звітність, перевірте, чи відповідають форми фінзвітності, які складає ваше КНП, категорії, до якої воно належить. Критерії поділу підприємств на категорії наведено в п. 2 ст. 2 Закону про бухоблік. Такі критерії, як балансова вартість активів і чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зазначено в євро.

Щоб визначити відповідність критеріям, установленим у євро, застосовують офіційний курс гривні до іноземних валют (середній за період), розрахований на підставі офіційних валютних курсів Національного банку України, що встановлювали для євро протягом відповідного року.

Якщо підприємство однієї з категорій за показниками річної фінзвітності протягом двох років поспіль не відповідає критеріям, воно належить до відповідної категорії підприємств. Тобто треба перевірити відповідність показників фінзвітності за 2021 та 2022 роки, і якщо вони не відповідають обраній категорії підприємства, то треба змінити цю категорію для фінансової звітності за 2023 рік.

Під час складання фінансової звітності ЗОЗ-КНП, які належать до категорії великих і середніх підприємств, слід дотримуватися вимог НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та наказу № 302 щодо складу та структури звітності й Методрекомендацій № 433 щодо змісту статей фінансової звітності.

Відповідно до п. 1 розд. IІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» річна фінзвітність складається з:

• Балансу (Звіту про фінансовий стан);
• Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід);
• Звіту про рух грошових коштів;
• Звіту про власний капітал;
• Приміток до фінансової звітності.

Фінансова звітність має містити інформацію про всі проведені господарські операції, які відображені в бухобліку.

Показники фінансової звітності порівнюють на підставі Методрекомендацій № 476.

Малі та мікропідприємства під час складання фінзвітності мають керуватись НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність». Відповідно до п. 1 розд. І цього стандарту малі підприємства надають фінансову звітність у складі:

• Балансу (форма № 1-м);
• Звіту про фінансові результати (форма № 2-м).

Мікропідприємства надають фінансову звітність у складі:

• Балансу (форма № 1-мс);
• Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс).

Після складання фінансову звітність затверджують і подають відповідно до Порядку № 419.

Використані документи

ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.

Закон про бухоблік — Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.1999 № 291.

Методрекомендації № 2 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом МФУ від 10.01.2007 № 2.

Методрекомендації № 433 — Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджені наказом МФУ від 28.03.2013 № 433.

Методрекомендації № 476 — Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності, затверджені наказом МФУ від 11.04.2013 № 476.

Методрекомендації № 561 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом МФУ від 30.09.2003 № 561.

Методрекомендації № 635 — Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства, затверджені наказом МФУ від 27.06.2013 № 635.

Наказ № 302 — наказ МФУ «Про Примітки до річної фінансової звітності» від 29.11.2000 № 302.

НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом МФУ від 07.02.2013 № 73.

НП(С)БО 7 «Основні засоби» — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом МФУ від 27.04.2000 № 92.

НП(С)БО 8 «Нематеріальні активи» — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом МФУ від 18.10.1999 № 242.

НП(С)БО 9 «Запаси» — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом МФУ від 20.10.1999 № 246.

НП(С)БО 11 «Зобов’язання» — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», затверджене наказом МФУ від 31.01.2000 № 20.

НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність» — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність», затверджене наказом МФУ від 25.02.2000 № 39.

НП(С)БО 26 «Виплати працівникам» — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам», затверджене наказом МФУ від 28.10.2003 № 601.

НП(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затверджене наказом МФУ від 24.12.2004 № 817.

План рахунків № 291 — План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом МФУ від 30.11.1999 № 291.

Положення № 879 — Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затверджене наказом МФУ від 02.09.2014 № 879.

Порядок № 419 — Прядок подання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 № 419.