ВРУ оприлюднила нові проекти Трудового кодексу України

12.11.2019

Тема: Інші питання трудових відносин та оплати праці Спецпроекти

На сайті Верховної Ради України з’явилися законопроекти № 2410 та № 2410-1 нового Трудового кодексу України (далі - Трудовий кодекс) .

Як зазначено у Пояснювальній записці, необхідність прийняття Трудового кодексу обумовлена змінами системи суспільних відносин, що відбуваються в Україні, ці зміни безпосередньо пов’язані з працею. Виникла величезна низка проблем різної визначеності, що повинні вирішуватись засобами трудового права. Підготовка нового кодифікованого акту у цій сфері пояснюється також тим, що основу трудового законодавства України, на сьогодні, складає Кодекс законів про працю, який був прийнятий ще 10.12.1971 року

Проект нового Трудового кодексу має на меті встановлення державних гарантій трудових прав і свобод громадян, визначення основних механізмів реалізації цих конституційних прав, створення належних, безпечних і здорових умов праці, забезпечення захисту прав та інтересів працівників і роботодавців.

Проектом пропонується комплексний підхід щодо вирішення індивідуальних трудових відносин, а також кодифікації і уніфікації законодавчих актів з цих питань.

Крім того, норми проекту Трудового кодексу спрямовані на адаптацію трудового законодавства України до Європейської соціальної хартії (переглянутої) і інших міжнародно-правових актів – Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, конвенцій Міжнародної організації праці (№№ 29, 81, 87, 95, 98, 100, 111, 105, 129, 131, 132, 140, 144, 154, 155, 156, 158, інші) і відповідних її рекомендацій, а також актів Європейського Союзу. У проекті враховано норми:

Директиви Ради 2001/23/ЄС від 12 березня 2001 року про наближення законів держав-членів, що стосуються охорони прав службовців у випадку передачі підприємств, бізнесових структур або частин підприємств або бізнесових структур - в частині надання інформації представникам службовців про передачу підприємств, бізнесових структур або частин підприємств або бізнесових структур;
Директиви 2003/88/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 4 листопада 2003 року про деякі аспекти організації робочого часу – в частині надання визначення нічного працівника та нічної роботи;
Директиви Ради 2004/113/ЄС від 13 грудня 2004 року про імплементацію принципів рівності чоловіків і жінок у доступі до товарів і надання послуг – в частині покладення тягаря доказування на відповідача, коли представлено докази дискримінації;
Директиви Ради 2000/78/ЄC від 27 листопада 2000 року, що встановлює загальну систему рівного поводження у сфері зайнятості і професійної діяльності - в частині недопущення дискримінації працівників на основі релігії або віросповідання, обмеженості фізичних можливостей, віку або сексуальної орієнтації під час відбору, прийому на роботу та запровадження дієвих механізмів виявлення порушень, посилення забезпечення ефективного доступу населення до інформації;
Директиви Ради 98/59/ЄС від 20 липня 19998 року про наближення законодавств членів щодо колективного звільнення - в частині надання поняття масового звільнення;
Директиви Ради від 14 жовтня 1991 року про обов’язок роботодавця інформувати своїх службовців про умови, що застосовуються до трудового договору чи трудових відносин (91/533/ЄЕС) - в частині надання працівнику письмової інформації про умови трудового договору.

Проект Трудового кодексу побудовано на принципах:

оптимального збалансування інтересів роботодавця та працівника, а не на паритетності відносин між ними, оскільки сутність норм міжнародного права у сфері трудових відносин завжди полягає в тому, що трудове законодавство повинно забезпечувати захист працівника, як більш слабкої сторони ніж роботодавець, і це збалансовувало шанси двох сторін;
поєднання державного і договірного регулювання трудових відносин, що передбачає зміщення центру ваги правового регулювання трудових відносин із законодавчого рівня на договірний, передовсім колективно-договірний з урахуванням того, що зміна ролі держави не повинна привести до повного саморегулювання трудових відносин. Напрямки втручання держави в трудові відносини повинні полягати,
- по-перше, у встановленні обов’язкових стандартів,
- по-друге, в контролі і нагляді за дотриманням законодавства, по-третє, в регламентації норм, механізмів і процедур, яким сторони трудових відносин і їх представники зобов'язані дотримуватися, якщо не домовляться про інше;
дотримання вже встановлених соціальних стандартів у сфері праці. При цьому має бути забезпечено виконання вимоги частини 3 статті 22 Конституції, яка встановлює, що при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;
забезпечення недискримінації працівників з ознак статі, раси, політичних переконань та інших обставин, визначених у статті 24 Конституції України із забезпеченням підвищених умов захисту праці жінок та молоді та реальною забороною дитячої та примусової (обов‘язкової) праці;
забезпечення правового регулювання особливостей праці працівників, які працюють у роботодавця – фізичної особи, а також окремих категорій працівників: з сімейними обов’язками, осіб з інвалідністю, неповнолітніх осіб
недопущення звуження прав представників працівників - профспілок як основних представників працівників в сфері праці;
відповідність національного законодавства міжнародним нормам і стандартам, визначених конвенціями Міжнародної організації праці, законодавством Європейського Союзу, а також міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Положення проекту Трудового кодексу пов’язані з чинними законами, враховано зміст нового Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про охорону праці», а також формулюються нові положення, що передбачають скасування відповідних законів чи їх окремих положень.

Проблему співвідношення Трудового кодексу та інших законів про працю передбачається вирішити наступним чином:

Закони України «Про відпустки» та «Про оплату праці» повинні втратити чинність, оскільки норми цих законів інкорпоровано проекті у Трудового кодексу.
Закон України «Про охорону праці» зберігає чинність, оскільки містить численні правила, що виходять за межі предмета Трудового кодексу.
Закони України «Про колективні договори і угоди» і «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» зберігають чинність, оскільки цей нормативний матеріал поки що не готовий до кодифікації, що не повинно стримувати прийняття нового Трудового кодексу і вирішення у такий спосіб багатьох десятків інших актуальних проблем до того часу, коли буде підготовлена кодифікація колективного трудового права.

Проект Трудового кодексу складається із дев'яти книг (385 статей), а також прикінцевих та перехідних положень.