Війна як форс-мажор. Як довести в суді настання обставин непереборної сили?
28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України листом №2024/02.0-7.1 засвідчила, що війна в Україні належить до форс-мажорних обставин. Він масово використовується сторонами правочинів у якості підтвердження правомірності невиконання ними своїх зобов’язань. Та чи достатньо одного лише листа для підтвердження настання форс-мажору? Розберемося у цьому питанні з фахівцями газети "Закон і Бізнес".
Що говорить закон?
Частиною 1 ст.141 закону «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю.
На практиці, майже всі форс-мажорні застереження у договорах містять вимогу про належне підтвердження настання для сторони форс-мажорних обставин шляхом надання іншій стороні відповідного сертифікату ТПП.
Очевидно, що лист ТПП не є сертифікатом у розумінні наведеного положення закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб’єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.
Водночас, ст.77 Господарського процесуального кодексу встановлює критерії допустимості доказів для цілей господарського судочинства. Так, ч.1 цієї статті визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З наведених матеріально-правових і процесуальних норм можна дійти однозначного висновку про те, що лист ТПП не є достатнім і допустимим доказом настання для конкретної особи форс-мажорних обставин — ні для цілей повідомлення іншої сторони згідно з договором, ні для доказування в судовому провадженні.
Судова практика щодо доказування форс-мажору
Форс-мажорні спори в цілому не є новими для вітчизняної судової практики — з урахуванням бойових дій у зоні АТО/ООС з 2014 року, введення воєнного стану 2018 року та пандемії коронавірусної інфекції з 2020 року. Проте, оскільки ТПП не видавала раніше жодних листів, подібних листу 2022 року, порядок доказування відповідних форс-мажорних обставин не викликав сумнівів.
Так, у постанові Касаційного господарського суду від 1.06.2021 у справі № 910/9258/20 суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого:
- засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов’язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов’язання – саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Отже, навіть у разі наявності сертифікату ТПП про форс-мажор суд оцінюватиме цей доказ у сукупності з іншими.
Вже після повномасштабної російської збройної агресії проти України КГС у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 підтвердив: «форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов’язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку».
Відтак, керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді форс-мажорних спорів наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. При цьому суди звертають увагу на наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов’язання, безвідносно до змісту Листа ТПП.
Хибне розуміння форс-мажору
Нерідко учасники правовідносин хибно розуміють законодавчі та договірні положення про форс-мажор, намагаючись застосувати їх у якості виправдання для невиконання договірних зобов’язань. Тому не зайвим буде наголосити, що дія форс-мажорних обставин не звільняє сторону від обов’язку за договором, а лише є легітимною підставою відстрочити виконання такого обов’язку до закінчення їх дії та не понести відповідальності за таке прострочення (у вигляді штрафних санкцій).
Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають особі фізично чи юридично виконати конкретний обов’язок за договором.
Настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов’язання, строк виконання якого сплив до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.
Як правило, несвоєчасне та/або неналежне (зокрема, без надання сертифікату ТПП) повідомлення стороною іншої сторони про дію форс-мажору в порядку, визначеному договором між ними, виключає можливість посилання стороною на форс-мажорні обставини, як на підставу невиконання нею зобов’язань.
Висновки
Судова практика була та є одностайною – форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов’язань. Стороною договору має бути підтверджено не тільки факт настання форс-мажорних обставин, а також і їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов’язання.
Лист ТПП, у свою чергу, констатує загальновідомий факт, що війна, загалом, належить до форс-мажорних обставин. Однак самого цього факту недостатньо для встановлення правомірності невиконання особою зобов’язань внаслідок дії таких обставин – законом передбачений конкретний спосіб підтвердження форс-мажору шляхом отримання сертифікату ТПП. Водночас, такий сертифікат не має преюдиційного значення для суду — суд оцінюватиме його в сукупності з іншими доказами.
