Хто є відповідальним за подання звітності та сплату ЄСВ (у т. ч. за найманих працівників) у разі смерті страхувальника – ФОП
Хто є відповідальним за подання звітності та сплату ЄСВ (у тому числі за найманих працівників) у разі смерті страхувальника – ФОП або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність?
У преамбулі до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) зазначено, що законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон № 2464.
Відповідно до пп. 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 фізичні особи – підприємці, у тому числі фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, визначені платниками єдиного внеску.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя ст. 25 Закону № 2464).
Нормами Закону № 2464 та чинними нормативними актами, якими затверджені форми звітності з єдиного внеску * не визначено осіб, які можуть нести зобов’язання з нарахування та сплати єдиного внеску, а також подання звітності після смерті фізичної особи – підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.
* Так, загальні правила формування та подання звітності з єдиного внеску регламентовано наказами Міністерства фінансів України:
- від 13.01.2015 № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» (в редакції наказу МФУ від 15.12.2020 № 773) – для страхувальників (роботодавців);
- від 19.06.2015 № 578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку» (в редакції наказу МФУ від 09.12.2020 № 752) – для ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування та належать до першої – третьої груп платників єдиного податку;
- від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» (в редакції наказу МФУ від 17.12.2020 № 783) – для ФОП на загальній системі оподаткування, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та членів фермерського господарства
Водночас у разі наявності сум недоїмки після смерті фізичної особи – підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, такі суми підлягають списанню у разі відсутності осіб, які відповідно до Закону № 2464 несуть зобов’язання із сплати єдиного внеску (частина сьома ст. 25 Закону № 2464).
Крім того, згідно з п. 2 частини першої ст. 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755) відомості, зокрема, про фізичних осіб – підприємців вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) на підставі документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця у зв’язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою подається, зокрема, ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи – підприємця, судове рішення про визнання фізичної особи – підприємця безвісно відсутньою (п. 2 частини четвертої ст. 18 Закону № 755).
Відомості з ЄДР про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця є підставою для зняття її з обліку, зокрема, в податкових органах та/або вчинення інших дій відповідно до законодавства (частина четверта ст. 13 Закону № 755).
