Як чоловікові реалізувати своє право на «декретну» відпустку

В Україні  набули чинності зміни до законодавства  та  узаконили  «декретну» відпустку для чоловіків. Як зазначено в пояснювальній записці, цим законопроектом пропонується забезпечити рівні можливості матері та батька на догляд за дитиною та поєднання трудової діяльності із обов’язками; усунути законодавчі прогалини, які обмежують права чоловіків на відпустку для догляду за дитиною; створити передумови для посилення ролі батька у процесі вихованні дітей та розвитку відповідального батьківства в Україні.

Про те які законодавчі новації чекають татусів в Україні розповідають фахівці Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області.

Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статті, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Сімейний  кодекс України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» передбачається, що жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.

Змінами до законодавства передбачаються наступні новели для татусів.

По-перше, започатковується новий вид відпустки – відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів, що оплачуються за рахунок роботодавця. Так, закон передбачає, що одноразова оплачувана відпустка тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) при народжені дитини надається чоловіку, дружина якого народила дитину; батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки; бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком).  Лише одна особа із зазначених категорій може отримати відпустку при народжені дитини. Тривалість надання такої відпустки визначається працівником, у заяві про її надання.

Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов’язана надати власнику або уповноваженому ним органу копії документу, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу у таку відпустку.

По-друге, законодавчими змінами передбачається визначення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як рівне право кожного з батьків дитини (матері та батька) та внесення відповідних змін в статті 179, 181 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) та статті 18, 20 Закону України «Про відпустки».

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної надаються за заявою матері (батька) дитини, або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 КЗпП, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

По-третє, ухваленим документом також передбачено, що для працівників, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі, може встановлюватися скорочення тривалості робочого часу за рахунок коштів підприємств, установ, організацій.

По-четверте, доповнено положення статті 182¹ КЗпП та статті 19 Закону України «Про відпустки» щодо права працівників обох статей, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, на додаткову відпустку.

По-п’яте, доповнено положення ст. 51 КЗпП, відтепер скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок і чоловіків, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів, які   виховують і утримують одну дитину або більше дітей та батьків, що виховують дітей без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі).