Самоізоляція від COVID-19 та настання коронавірусної хвороби: особливості оплати періоду тимчасової непрацездатності для КНП

Лікар та молодша медична сестра надали листки непрацездатності з причиною непрацездатності «ізоляція від COVID-19 — 11». Така тимчасова непрацездатність обом працівникам оплачується у розмірі 100 % середньої зарплати чи ні? Якщо лікар захворів на коронавірус (при цьому хвороба не визнана професійним захворюванням, у листку непрацездатності зазначено код «1»), то при оплаті періоду хвороби треба враховувати страховий стаж?

Версія для друку

12 листопада, 2020

Тема: Лікарняні та декретні

Статтю взято з газети "Зарплата та кадрова справа" № 17/2020

Світлана Димитренко, керівник експертної групи з питань систем соціального страхування, страхових виплат і послуг Директорату розвитку соціального страхування та пенсійного забезпечення Міністерства соціальної політики України

Катерина Скрипкіна, заступник головного редактора газети «Зарплата та кадрова справа»

Самоізоляція Період тимчасової непрацездатності підлягає оплаті за місцем роботи у разі, коли комісія або уповноважений із соціального страхування приймає позитивне рішення (немає підстав для відмови). Адже перебування на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, належить до страхових випадків, у разі настання яких надається допомога по тимчасовій непрацездатності (п. 5 1 ч. 1 ст. 22 Закону про соцстрахування).

ДО ВІДОМА. На період перебування застрахованої особи в самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)1 (крім хворих осіб), листок непрацездатності видається лікуючим лікарем на строк, визначений законодавством та галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я (п. 5.2 Інструкції № 4552). Згідно з роз’ясненнями ФСС, на лицьовому боці ЛН має бути зазначена причина непрацездатності — «ізоляція від COVID-19 — 11» (лист МОЗ від 13.05.2020 р. № 03.4-26/13138/2-20 та лист ФСС від 21.05.2020 р. № 316-06-1).

Відповідно до постанов КМУ від 11.03.2020 р. № 211, від 20.05.2020 р. № 392, від 22.07.2020 р. № 641.

Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, затверджена наказом МОЗ від 13.11.2001 р. № 455.

Період перебування на самоізоляції від COVID-19 оплачується:

з 6-го дня за весь період до відновлення працездатності виплачується допомога за рахунок ФСС;
перші п’ять днів оплачує роботодавець (див. лист Мінсоцполітики від 15.05.2020 р. № 5183/0/290-20)3.

Про проблему з оплатою перших п’яти днів такої тимчасової непрацездатності ми писали у «ЗКС», № 10/2020 на с. 9.

При цьому розмір допомоги та оплати перших п’яти днів непрацездатності становить незалежно від страхового стажу (ч. 2 ст. 24 Закону про соцстрахування):

для медичних працівників — 100 % середньої зарплати (доходу)4;
для всіх інших працівників — 50 % середньої заробітної плати (доходу).

Положення щодо оплати лікарняного медичного працівника у розмірі 100 % середньої зарплати незалежно від страхового стажу з’явилося у ч. 2 ст. 24 Закону про соцстрахування після викладення її в новій редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою підвищення спроможності системи охорони здоров’я України протидіяти поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 07.05.2020 р. № 587-IX (набрав чинності з 19.05.2020 р.). Цей Закон діє протягом строку дії карантину та обмежувальних заходів, запроваджених КМУ в порядку, встановленому законом, та протягом 2 місяців з моменту їх відміни.

НЮАНС. Середньоденну зарплату розраховуємо відповідно до Порядку № 12665. Докладніше про оплатні нюанси та проблему з оплатою перших п’яти днів читайте у «ЗКС», № 10/2020, с. 9.

Про розрахунок лікарняних у 2020 році читайте у «ЗКС», № 4/2020, с. 11.

Тепер треба вияснити, хто є медичними працівниками. До медичних працівників належать особи, які мають відповідну спеціальну освіту та згідно зі ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 р. № 2801-XII відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, а саме:

1) професіонали з повною вищою медичною освітою, які закінчили вищі заклади медичної освіти. Перелік лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я затверджено наказом МОЗ від 28.10.2002 р. № 385;

2) спеціалісти з неповною вищою медичною освітою, які закінчили вищі заклади медичної освіти. Номенклатура спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою наведена у додатку 1 до пункту 1.6 Положення про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженого наказом МОЗ від 23.11.2007 р. № 742;

3) особи з повною та неповною вищою (немедичною) освітою, які допущені до медичної діяльності на посадах лікарів та середнього медперсоналу згідно з Переліком вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю, затвердженим наказом МОЗ від 25.12.1992 р. № 195.

Отже, лікар є медичним працівником. При цьому відповідно до Випуску № 786 молодша медична сестра належить до робітників. Інакше кажучи, працівниця, яка обіймає таку посаду, не є медичним працівником.

Випуск 78 «Охорона здоров’я» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом МОЗ від 29.03.2002 р. № 117.

Зважаючи на зазначене вище, у випадку, що розглядається, період самоізоляції для лікаря та молодшої медичної сестри оплачується по-різному. Так, період тимчасової непрацездатності у зв’язку із самоізоляцією від COVID оплачується незалежно від загального страхового стажу:

лікарю у розмірі 100 % середньої зарплати (як медичному працівнику);
молодшій медичній сестрі — 50 % середньої зарплати (як працівнику, що не є медичним працівником).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! При розрахунку лікарняних обмеження (загальні та окремі), встановлені Законом про соцстрахування та Порядком № 1266 (див. «ЗКС», № 4/2020, с. 11 та с. 10), застосовуються у загальному порядку. Тут не має значення, є працівник медичним чи ні. Для застосування обмежень необхідно розрахувати страховий стаж за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку (дата відкриття листка непрацездатності). Якщо за цей період страховий стаж становить менше 6 місяців, то застосовуються так звані окремі обмеження (п. 1 ч. 4 ст. 19 Закону про соцстрахування; п. 5 Порядку № 1266), якщо страховий стаж становить 6 і більше місяців, то — загальні обмеження (ч. 2 ст. 24 Закону про соцстрахування; абз. 2 п. 2, п. 4 Порядку № 1266).

Захворювання на коронавірус Якщо медпрацівник захворів коронавірусною хворобою, при цьому таке захворювання не визнано професійним (у листку непрацездатності зазначено «1» — загальне захворювання), то період оплачується у загальному порядку як страховий випадок, названий у п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону про соцстрахування:

перші п’ять днів хвороби оплачує роботодавець відповідно до Порядку № 4407;
з 6-го дня хвороби виплачується допомога з тимчасової непрацездатності за рахунок коштів ФСС.

Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою КМУ від 26.06.2015 р. № 440.

При цьому розмір і оплати перших 5 днів хвороби, і допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається у відсотках, встановлених до середньої зарплати залежно від страхового стажу.

Відсоток середньої заробітної плати для оплати листка непрацездатності відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону про соцстрахування становить:

50 %, якщо страховий стаж до 3 років;
60 %, якщо страховий стаж від 3 до 5 років;
70 %, якщо страховий стаж від 5 до 8 років;
100 %, якщо страховий стаж більше 8 років або працівник належить до пільгових категорій, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону про соцстрахування (за наявності підтвердних документів).

Таким чином, якщо після самоізоляції (або у період самоізоляції) медпрацівник (зокрема, лікар) захворів на коронавірус (що не є профзахворюванням), то при оплаті його лікарняного обов’язково враховуйте його загальний страховий стаж. Для того, щоб визначитися з обмеженнями, визначайте страховий стаж працівника за 6 місяців протягом останніх 12 місяців, що передують страховому випадку.

Зауважимо, що у разі, коли на коронавірусну хворобу захворів працівник, що не є медичним (зокрема, молодша медична сестра), оплата періоду непрацездатності здійснюється у зазначеному вище порядку залежно від страхового стажу.