Медпрацівники закладів освіти та установ соцзахисту: хто оплатить курси?

Статтю взято з газети "Бухгалтерія: бюджет" № 40/2020

Алла Головко, експерт газети «Бухгалтерія: бюджет»

Реформа медицини: медичних працівників закладів освіти та установ соцзахисту не враховано

Зазначимо, що відповідно до п. 18 Ліцензійних умов № 2851 заклади освіти можуть отримати ліцензію на медичну практику та на її підставі відкрити медичний кабінет без утворення закладу охорони здоров’я, що діятиме відповідно до положення про такий кабінет.

Як підкреслило МОЗ у листі від 29.07.2020 р. № 10-15/17/2167/ЗПІ-20/2604 (див. газету «Бухгалтерія: бюджет», № 38/2020, с. 7), оплата роботи медичних працівників закладів освіти не передбачена реформою фінансування системи охорони здоров’я.

Що стосується установ соцзахисту, то згідно з п. 6 Переліку № 3853 структурні підрозділи установ соцзахисту та/або їх відокремлені структурні підрозділи, які надають медичну допомогу громадянам похилого віку або особам з інвалідністю, віднесено до закладів охорони здоров’я. Але, наскільки нам відомо, оплата праці медичних працівників таких підрозділів також не передбачена реформою фінансування системи охорони здоров’я.

Отже, виходить, що оплата праці медичних працівників закладів освіти та установ соцзахисту здійснюється за рахунок коштів засновників закладу.

Курси підвищення кваліфікації: хто фінансує?

Вимога проходження З реформуванням медичної галузі було переглянуто низку документів щодо навчання медичних працівників, зокрема прийнято Положення № 3024.

Пункт 3 Положення № 302 передбачає, що всі фахівці у сфері охорони здоров’я після здобуття вищої освіти в зазначеній сфері охорони здоров’я та отримання кваліфікації після закінчення навчання в інтернатурі для подальшої атестації відповідно до законодавства зобов’язані дотримуватися вимог до безперервного професійного розвитку (до таких заходів належать курси підвищення кваліфікації). А результати проходження безперервного професійного розвитку обов’язково враховуються під час атестації для присвоєння або підтвердження кваліфікаційної категорії або кваліфікації працівника.

При цьому згідно з Порядком № 4465 (лікарі) та Положенням № 7426 (медсестри) проходження курсів підвищення кваліфікації є обов’язковою умовою для проходження атестації.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! На період карантину наказом МОЗ від 12.05.2020 р. № 1106 встановлено деякі послаблення. Так, у 2020 році атестації на:

• присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії молодших спеціалістів з медичною освітою переносяться на період дії карантину. Термін дії посвідчень про кваліфікаційну категорію молодшого спеціаліста з медичною освітою, який спливає в період дії карантину та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину, подовжується на один рік. Молодші спеціалісти з медичною освітою, термін дії посвідчень про кваліфікаційну категорію яких сплив у період дії карантину, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину, мають право атестуватись у шестимісячний строк після закінчення карантину. Відповідні зміни внесено до Положення № 742;
• визначення знань та практичних навичок з присвоєнням (підтвердженням) звання «лікар-спеціаліст», а також присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії лікарів переносяться на період дії карантину. Термін дії посвідчень про кваліфікаційну категорію та сертифікатів лікаря-спеціаліста, який спливає в період дії карантину, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину, подовжується на один рік. Лікарі, термін дії посвідчень про кваліфікаційну категорію та сертифікатів лікаря-спеціаліста яких сплив у період дії карантину та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину, мають право атестуватись у шестимісячний строк після закінчення карантину. Відповідні зміни внесено до Порядку № 446.

Фінансування Отже, вимога про проходження курсів підвищення кваліфікації є, а хто має їх оплатити?

Відповідно до п. 7 Положення № 302 фінансування безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров’я здійснюється за рахунок бюджетних коштів відповідно до Реєстру медичних працівників та Реєстру медичних спеціалістів, затверджених постановою № 4117 у порядку, затвердженому МОЗ з урахуванням принципу індивідуального виділення фіксованої суми коштів на безперервний професійний розвиток окремого лікаря, а також за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб та інших не заборонених законодавством джерел фінансування.

З цього приводу зазначимо таке. По-перше, відповідний порядок фінансування досі не з’явився. Але, судячи з проекту цього документа, розміщеного на сайті МОЗ8, він буде визначати порядок фінансування навчання лікарів — працівників закладів охорони здоров’я. По-друге, за інформацією, розміщеною на сайті МОЗ, з 2020 року передбачене фінансування безперервного професійного розвитку в межах загального фонду державного бюджету за принципом фіксованих виплат на навчання окремого лікаря. За цим принципом запропоновано профінансувати 71905 лікарів, а для 50 % — тимчасово у 2020 році зберегти фінансування підвищення кваліфікації через систему закладів та факультетів післядипломної освіти. Але, знову ж таки, ідеться про лікарів закладів охорони здоров’я.

Отже, аналізуючи законодавство, можемо дійти висновку, що проходження курсів підвищення кваліфікації медичними працівниками закладів освіти та установ соцзахисту не фінансується державою. Маємо підтвердження від передплатників нашої газети: останнім часом почастішали питання щодо можливості оплати закладом освіти чи установою соцзахисту проходження курсів підвищення кваліфікації медичними працівниками таких закладів (оскільки безкоштовних курсів немає).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Раз норма про фінансування безперервного професійного розвитку медпрацівників за рахунок бюджетних кошів за відповідним порядком не діє, то застосовується ця частина п. 7 Положення № 302: «а також за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб та інших не заборонених законодавством джерел фінансування».

Тобто курси підвищення кваліфікації можуть бути оплачені роботодавцем чи самим працівником. Враховуючи існуючу проблему, також звернулися до Мінфіну.

Мінфін у листі від 15.10.2020 р. № 07010-2/31720 фактично підтвердив сказане вище, процитувавши п. 7 Положення № 302. Остаточний вердикт Мінфіну такий: якщо у кошторисі закладу не передбачено кошти на безперервний професійний розвиток фахівців у сфері охорони здоров’я, такі фахівці можуть оплатити проходження безперервного професійного розвитку самостійно.

Ми б хотіли дещо доповнити роз’яснення Мінфіну.

Чи може роботодавець?

Отже, кошти на безперервний професійний розвиток фахівців у сфері охорони здоров’я можуть бути передбачені кошторисом закладу освіти чи установи соцзахисту. Чому?

Згідно зі ст. 1 Закону № 43129 професійне навчання працівників — це процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвитку необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов’язки, освоювати нові види професійної діяльності, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва.

Згідно зі ст. 15 Закону № 4312 фінансування професійного розвитку працівників здійснюється роботодавцем за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел. Професійне навчання працівника може здійснюватися за його бажанням за рахунок власних коштів або коштів інших фізичних чи юридичних осіб.

Отже, роботодавцю та медичному працівнику слід вирішити між собою, хто буде фінансувати проходження курсів підвищення кваліфікації. Оскільки роботодавець зацікавлений в кваліфікованих працівниках (йдеться все ж таки про медичних працівників (!)), і якщо працівник не бажає оплачувати курси сам, то вважаємо, що саме роботодавцем повинні бути здійснені відповідні видатки. Їх слід передбачати в кошторисі на утримання закладу та здійснювати за КЕКВ 2282 «Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку». За цим кодом відповідно до п.п. 9 п.п. 2.2.8.2 Інструкції № 33310 здійснюють оплату згідно із законодавством післядипломної підготовки (перепідготовки) кадрів, підвищення кваліфікації кадрів за договорами у закладах, які мають необхідну ліцензію на проведення таких навчань, та/або результатом яких є отримання посвідчення (сертифіката) установленого зразка щодо набуття відповідних професійних навичок. Курси підвищення кваліфікації медичних працівників, як правило, проходять саме в таких закладах.

Нагадаємо, що за нормами п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. № 922-VIII послуги — це будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, найм (оренда), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт. Тому, якщо курси оплачує роботодавець з укладанням договору з відповідним закладом, то слід дотримуватись закупівельного законодавства.

Оподаткування Розкажемо про порядок оподаткування сум, сплачених роботодавцем за курси підвищення кваліфікації працівників.

1. ПДФО. Статтею 165 ПКУ11 визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом (п.п. 165.1.37 ПКУ).

Отже, оплата курсів підвищення кваліфікації не оподатковується податком на доходи фізосіб (ПДФО) незалежно від суми на підставі п.п. «г» п.п. 164.1.37 ПКУ. Відповідно, сума оплати звільняється й від оподаткування військовим збором (ВЗ) на підставі п.п. 1.7 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ.

Незважаючи на те, що сума оплати курсів не оподатковується ані ПДФО, ані ВЗ, відобразити її у формі № 1ДФ потрібно. Вона потрапить до форми № 1ДФ:

• у розділ І — з ознакою доходу «158»;
• у розділ ІІ — у складі загальних сум доходів, нарахованих та виплачених фізособам.

2. ЄСВ. Витрати на підготовку, перепідготовку кадрів, підвищення кваліфікації не входять до фонду оплати праці згідно з п. 3.24 Інструкції № 512. Крім того, такі витрати вказані в п. 9 розд. II Переліку № 117013 серед виплат, з яких не нараховується ЄСВ.