Статті

З

Звільнення за власним бажанням: підводні камені та гострі рифи

Звільнення за власним бажанням — процедура, на перший погляд, досить проста. Здавалося б, це не повинно викликати запитань та непорозумінь, але практика, на жаль, свідчить про зворотне. Як виявляється, цей важливий крок має підводні камені, розбиратися з якими часто-густо доводиться вже у суді.
Тож розберемося, як правильно звільнятися за власним бажанням, чого слід уникати, на що слід звернути пильну увагу тощо.

15 червня, 2020

 

Передмова

Перш ніж почати розмову про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП, слід зробити застереження, що ст. 38 КЗпП передбачає звільнення за ініціативою працівника, яке може бути як «безпричинним», так і за наявності поважних причини (переїзд в іншу місцевість, вступ до навчального закладу, необхідність догляду за хворим членом сім’ї тощо). У цьому разі звільнення відбувається на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП.

Але якщо звільнення відбувається за ініціативою працівника з приводу неправомірних дій або бездіяльності роботодавця, тобто якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, то це є самостійною підставою для звільнення, передбаченою ч. 3 ст. 38 КЗпП. Така підстава для звільнення є предметом окремої розмови . А у рамках цієї статті увагу зосередимо на звільненні на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП. Тож і в заяві про звільнення, і в наказі слід обов’язково зазначати про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП.

НАГАДАЄМО. За ініціативою працівника може бути розірваний як безстроковий трудовий договір (укладений на невизначений строк), так і строковий (ст. 39 КЗпП).

Перед тим, як ми розглянемо нюанси звільнення за ч. 1 ст. 38 КЗпП, нагадаємо роботодавцеві про його «прощальні» обов’язки.

По-перше, в день звільнення роботодавець зобов’язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП (ст. 47 КЗпП).

ДО ВІДОМА. У випадках звільнення за ініціативою працівника копія наказу про звільнення видається на вимогу працівника (ст. 47 КЗпП).

По-друге, виплатити грошову компенсацію за всі не використані працівником дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 83 КЗпП).

По-третє, при звільненні працівника виплата всіх сум, що йому належать, провадиться в день звільнення, а якщо працівник в день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок1(ч. 1 ст. 116 КЗпП).

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ст. 116 КЗпП).

ВАЖЛИВО! У разі, коли між працівником та роботодавцем існує спір щодо розміру сум, що належать працівникові при звільненні, це не означає, що з працівником можна взагалі не розраховуватися. Згідно з ч. 2 ст. 116 КЗпП роботодавець у будь-якому випадку повинен виплатити працівнику не оспорювану ним суму у строк, встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП.

По-четверте, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, за відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП).

ДО ВІДОМА. Чинне трудове законодавство не містить заборон щодо звільнення працівника за власним бажанням в період тимчасової непрацездатності. Така заборона міститься лише у ст. 40 КЗпП, яка передбачає звільнення з ініціативи роботодавця. Відповідну думку висловило Мінсоцполітики у листі від 27.04.2012 р. № 70/06/186-12. Крім цього, аналогічна правова позиція викладена в постанові КАС ВС2від 20.06.2018 р. у справі № 815/6606/15.

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду.

Також зауважимо, що правила звільнення працівника за власним бажанням зберігаються у повному обсязі і під час дії карантину з приводу запобігання поширенню хвороби COVID-19. Жодних особливостей тут немає, адже аніякої «карантинної» зміни до ст. 38 КЗпП не вносили.

Підстави для звільнення

Звільнення за ініціативою працівника на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП можна умовно поділити на так зване «безпричинне» звільнення та звільнення за наявності поважних причин.

Звільнення без причини Загальне правило ч. 1 ст. 38 КЗпП таке: працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Зверніть увагу, що в цьому випадку працівник не зобов’язаний «виправдовуватися» перед роботодавцем за своє бажання звільнитися, ба більше, пояснювати причину. Часто-густо причиною звільнення є більш приваблива робота в іншого роботодавця, на більш вигідних умовах тощо.

Ключовим моментом у такому звільненні є обов’язок працівника відпрацювати два тижні. Протягом цього строку роботодавець має час знайти заміну працівнику, а працівник має упевнитися у своєму бажанні звільнитися, а може і відкликати подану ним заяву (постанова Донецького апеляційного суду від 12.12.2019 р. у справі № 225/2304/19). Детально про обов’язковість відпрацювання двох тижнів перед звільненням ми вже розповідали на сторінках нашого видання3.

ВАЖЛИВО! Двотижневий строк попередження працівником про звільнення за власним бажанням обчислюється з наступного за днем подання заяви дня. Якщо в заяві про звільнення не зазначено день, з якого він просить його звільнити, таким днем вважається той, що настає через два тижні після подання заяви про звільнення (постанова Донецького апеляційного суду від 12.12.2019 р. у справі № 225/2304/19).

Але водночас сторони трудового договору мають право домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку, навіть якщо відсутні поважні причини. Суди з цього приводу зазначають: якщо підприємство домовилося з працівником про звільнення не за угодою сторін, а за власним бажанням, то датою звільнення може бути будь-який день, зокрема день написання заяви про звільнення. При цьому роботодавець не вправі звільняти працівника до закінчення двотижневого строку після подання заяви про звільнення, якщо працівник про це не просить (постанова КЦС ВС4від 10.10.2018 р. у справі № 359/2642/16-ц, постанова Апеляційного суду Рівненської обл. від 21.12.2017 р. у справі № 556/1672/16-ц).

Касаційний цивільний суд Верховного Суду.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Роботодавець не має права висувати до працівника будь-які вимоги при звільненні за власним бажанням. Неподання обхідних листків, незавершення дорученої роботи, інші обставини не звільняють роботодавця від обов’язку припинити трудовий договір і провести з працівником повний розрахунок та видати йому оформлену трудову книжку (постанова КЦС ВС від 10.10.2018 р. у справі № 359/2642/16-ц). Якщо ж, наприклад, працівник має заборгованість перед підприємством, то до нього можуть бути застосовані п. 2 або п. 5 ч. 1 ст. 134 КЗпП (матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної підприємству), тобто роботодавець має право звернутися до суду з позовом про стягнення з працівника завданої шкоди у порядку цивільного судочинства. Тож тримати працівника через борг «у робочому полоні» не можна.

Звільнення з поважних причин Це друга ситуація із звільненням за ініціативою працівника, яка має кілька нюансів. Друге речення ч. 1 ст. 38 КЗпП передбачає, що у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу з поважних причин, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (навіть у день подання заяви про звільнення). Тобто у цьому випадку працівник звільняється від обов’язкового двотижневого відпрацювання.

Перелік причин стрімкого звільнення міститься у ч. 1 ст. 38 КЗпП. Це, зокрема:

  • переїзд на нове місце проживання;
  • переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
  • вступ до навчального закладу;
  • неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
  • вагітність;
  • догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю;
  • догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
  • вихід на пенсію;
  • прийняття на роботу за конкурсом;
  • інші поважні причини.

Зауважимо: перелік поважних причин, наведених у ч. 1 ст. 38 КЗпП, не є вичерпним. Роботодавець має брати до уваги й інші поважні причини для звільнення за власним бажанням без обов’язкового двотижневого відпрацювання.

Щодо документального підтвердження поважної причини зазначимо, що КЗпП прямо говорить про документальне підтвердження двох поважних причин: неможливість проживання у даній місцевості та догляд за хворим членом сім’ї.

Проте на практиці є усталеною позиція, що поважність будь-якої з причин потрібно підтвердити документально. В цілому такої позиції дотримуються і суди, зазначаючи, що причини розірвання договору у строк, про який просить працівник, мають об’єктивний характер, підлягають розумному поясненню та обґрунтуванню (постанова КЦС ВС від 23.12.2019 р. у справі № 551/303/17). Наприклад, вступ до навчального закладу може бути підтверджений викликом (довідкою-викликом) з навчального закладу, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість — копією наказу (розпорядження) про перевід, вагітність — медичною довідкою тощо.

Цікавим прикладом є судова справа № 361/3115/19 (постанова Київського апеляційного суду від 11.03.2020 р.), коли поважною причиною звільнення працівниці у день подання заяви про звільнення був терміновий переїзд на нове місце проживання. До заяви про звільнення було надано посадочний документ ПАТ «Укрзалізниця» (він був датований днем звільнення). Окрім цього, на підтвердження переїзду до іншої місцевості працівниця також надала довідку про її реєстрацію за новою адресою5. Рішення було прийнято на користь працівниці, яка не відпрацювала два тижні та була звільнена за прогул на підставі ч. 4. ст. 40 КЗпП. Рішенням суду підставу звільнення змінено на ч. 1 ст. 38 КЗпП (за власним бажанням з поважних причин).

Звісно, цих документів у працівника може і не бути (тим паче на момент подання заяви про звільнення). Якогось обов’язкового переліку документів в цій ситуації немає.

Тепер наведемо приклад, коли суд відмовляє працівнику у задоволенні позовних вимог про визнання наказу про звільнення незаконним в частині дати звільнення. В ухвалі від 31.01.2019 р. у справі № 647/1915/18 КЦС ВС виходив з того, що між працівником та роботодавцем не досягнуто згоди на звільнення за угодою сторін, тому працівник подав заяву про звільнення за власним бажанням у зв’язку із погіршенням стану здоров’я. Однак оскільки працівник не надав доказів того, що через погіршення стану здоров’я не може виконувати посадові обов’язки, суд зазначив, що трудовий договір було правомірно розірвано по закінченню двотижневого строку, перебіг якого почався з часу подання заяви про звільнення.

ВИСНОВОК. Оскільки перелік поважних причин для звільнення без відпрацювання двотижневого строку не є вичерпним, то належне документальне підтвердження поважної причини повинно розглядатися в кожній конкретній ситуації. Проте у будь-якому разі працівник повинен у заяві про звільнення докладно описати поважну причину, яка унеможливлює подальше виконання трудових обов’язків та надати всі наявні підтвердні документи.

Звільнення «строковиків»

Перш за все слід нагадати, що особа може працювати як за безстроковим трудовим договором (укладеним на невизначений час), так і строковим трудовим договором, що укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, або на час виконання певної роботи (ст. 23 КЗпП).

Так, приміром, трудовий договір із сезонними працівниками може бути укладено на строк, який не перевищує тривалості сезону (п. 4 Указу № 3106), а тимчасовими робітниками і службовцями вважаються особи, прийняті на роботу на строк до 2 місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), — до 4 місяців (п. 1 Указу № 3117).

Указ Президії ВР СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 р. № 310-IХ.
Указ Президії ВР СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24.09.1974 р. № 311-IХ.

ДО ВІДОМА. Акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, застосовуються до прийняття відповідних законодавчих актів за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України (постанова № 15458).

Постанова ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 р. № 1545-XII.

Особливістю строкового трудового договору є те, що він діє протягом обмеженого проміжку часу, отже, можливість його дострокового розірвання на вимогу однієї зі сторін має бути обмежена. З ініціативи власника розірвати трудовий договір, у т. ч. строковий, у односторонньому порядку можна лише в чітко обумовлених КЗпП випадках. А ось розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника врегульовано ст. 39 КЗпП та нормами спеціального законодавства, до якого відносяться, зокрема, Указ № 310 та Указ № 311, а відтак, має свої нюанси, які слід врахувати.

✓   Нюанс 1. Відповідно до ст. 39 КЗпП підставами для дострокового розірвання строкового договору з ініціатива працівника є:

  • хвороба або інвалідність працівника, які перешкоджають виконанню роботи;
  • поважні причини, передбачені ч. 1 ст. 38 КЗпП (нагадаємо, що перелік поважних причин наведено вище і що він не є вичерпним);
  • порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору (ця підстава повністю співпадає з ч. 3 ст. 38 КЗпП).

Таким чином, за загальним правилом строковий трудовий договір може бути розірвано достроково на вимогу працівника лише за наявності поважних причин (абз. 4 п. 12 постанови № 9).

✓   Нюанс 2. Працівник має документально підтвердити хворобу або інвалідність, які перешкоджають виконанню роботи, а також інші поважні причини (про це ми писали у попередніх розділах). Якщо працівник не надає документального підтвердження зазначених обставин, роботодавець вправі відмовити працівнику у задоволенні вимоги про дострокове звільнення.

ПОРАДА. Виходом із ситуації може стати універсальна підстава для звільнення: угода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП), яка не потребує наявності поважної причини у працівника та не передбачає завчасного попередження роботодавця. Немає і жодних обмежень щодо строків звільнення за цією підставою, тобто сторони строкового трудового договору можуть домовитись про звільнення у будь-який момент без наявності на це поважних причин.

✓   Нюанс 3. Робітники і службовці, зайняті на сезонних роботах, а також тимчасові робітники і службовці мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це адміністрацію письмово за три дні (п. 6 Указу № 310 і п. 5 Указу № 311). Отже, як бачимо, спеціальне законодавство дозволяє певним категоріям працівників дострокове звільнення з їх ініціативи навіть без наявності поважної причини.

✓   Нюанс 4. Особливості дострокового розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника можуть також встановлюватися у контракті, який є особливою формою трудового договору (ч. 3 ст. 21 КЗпП). Нагадаємо, що сфера застосування контракту визначається законами України.

Як оформити звільнення?

Ініціатива працівника про звільнення оформлюється письмовою заявою (за наявності поважної причини надаються документи, що її підтверджують). Звільнення оформлюється наказом чи розпорядженням роботодавця. Крім цього, слід звернути увагу на наступні нюанси.

✓   Нюанс 1. Слід обов’язково конкретизувати частину ст. 38 КЗпП, про що ми вже зазначали вище. Так, звільнення за ч. 1 цієї статті не передбачає порушень роботодавця як обставину, через яку працівник вимушений звільнитися.

✓   Нюанс 2. Частина 1 ст. 38 КЗпП передбачає звільнення із попередженням за два тижні, а також «термінове» звільнення за наявності поважної причини. Отже, і в заяві про звільнення, і у наказі повинно бути відповідне формулювання.

Приклад 1. У заяві зазначається: «Прошу звільнити мене за власним бажанням з 14 червня 2020 року».

У наказі зберігається така ж підстава: «Звільнити за власним бажанням з 14.06.2020 р., ч. 1 ст. 38 КЗпП України».

Приклад 2. У заяві зазначається: «Прошу звільнити мене за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком з _____ (зазначається бажана дата звільнення), ч. 1 ст. 38 КЗпП України».

У наказі зберігається така ж підстава: «Звільнити за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком з _____ (зазначається дата звільнення, про яку просить працівник), ч. 1 ст. 38 КЗпП України».

НАГАДАЄМО. Запис про звільнення вноситься у трудову книжку у день звільнення та повинен точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п. 2.4 Інструкції № 589).

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 р. № 58.

Неточність формулювань та ігнорування поважної причини для звільнення, зазначеної працівником у заяві, може привести роботодавця до суду. Так, звільнена працівниця звернулася до суду з позовом про зміну формулювання причини звільнення, а саме: зі «звільнена за власним бажанням» на «звільнена за власним бажанням з причини догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку».

Цю поважну причину працівниця зазначила у своїй заяві про звільнення, що було проігноровано роботодавцем. КЦС ВС постановою від 20.11.2019 р. у справі № 760/9694/17-ц підтримав рішення двох попередніх інстанцій, винесені на користь працівниці, зазначивши, що:

  • у разі, коли заява працівника про звільнення за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, зокрема, догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку, а також з інших поважних причин, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (ст. 38 КЗпП);
  • у разі визнання формулювання причин звільнення неправильними або такими, що не відповідають чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності до формулювання чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону (ч. 3 ст. 235 КЗпП);
  • у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення тощо виправлення виконується роботодавцем, де було зроблено відповідний запис. Виправлені відомості про роботу мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (пп. 2.6, 2.9 глави 2 Інструкції № 58);
  • при розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов’язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин;
  • позивачка на час подання заяви про звільнення мала двох дітей, які не досягли 14-річного віку, що не заперечується роботодавцем, отже, роботодавець зобов’язаний був зазначити в наказі про звільнення за власним бажанням «звільнена за власним бажанням по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку».

✓   Нюанс 3. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (ч. 2 ст. 38 КЗпП). Про це докладно ми розповімо далі.

Я передумав, я залишаюся

Недарма КЗпП надає працівникові два тижні перед звільненням: не тільки на працю, але й на роздуми . І нерідко після таких роздумів працівник вирішує не звільнятися. Причина такого поворотного рішення може критися у тому, що змінились плани у майбутнього роботодавця, який обіцяв золоті гори, змінились сімейні обставини, зрештою, роботодавець міг запропонувати підвищення та якісь бонуси, щоб утримати працівника тощо. Тож постає запитання, як оформити відкликання заяви про звільнення?

Спочатку звернемося до ч. 2 ст. 38 КЗпП, яка передбачає, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення (в загальному порядку — два тижні) не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (ч. 2 ст. 38 КЗпП).

Аналогічні приписи містяться і у п. 12 постанови № 910:

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9.
  • працівник, який попередив роботодавця про розірвання трудового договору, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву; звільнення в цьому випадку не проводиться;
  • якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.

Зауважимо, що ані форма, ані зміст заяви про відкликання заяви про звільнення законодавством не передбачено. Тож загалом може бути 2 варіанти розвитку подій.

►  Варіант 1: усне відкликання. Виходячи із формулювання ч. 2 ст. 38 КЗпП, для відкликання своєї заяви про звільнення працівникові достатньо після спливу двотижневого строку попередження про звільнення не залишати роботу і не вимагати розірвання трудового договору, а просто продовжувати виконувати свої посадові обов’язки (це можна назвати відкликання «за замовчуванням»). Саме так відбувається на практиці у багатьох випадках: працівник продовжує виконувати свої обов’язки та в усній формі повідомляє роботодавця про те, що він передумав звільнятися і бажає працювати далі. Отже, наказ про звільнення в такому випадку не видається, а раніше подана заява працівника про звільнення фактично анулюється. Цей варіант є життєздатним, якщо між працівником та роботодавцем відсутній конфлікт і сторони дійсно вирішили не розривати трудові відносини. Якщо ж стосунки натягнуті, то усне відкликання — не найкращий варіант. Так, приміром, у справі № 483/1070/17(постанова КЦС ВС від 11.12.2019 р.) суд не переконали доводи працівника, що він усно відкликав заяву про звільнення, в той час як роботодавець не надав йому можливості відкликати свою заяву про звільнення письмово, оскільки такі твердження не було підтверджено належними доказами.

►  Варіант 2: письмове відкликання. Деякі працівники завбачливо відкликають заяву про звільнення в письмовому вигляді і це в подальшому схиляє шальки терезів Феміди на їх бік. Так, приміром, у справі № 127/14903/18(постанова КЦС ВС від 11.04.2019 р.) звільнення було визнано незаконним, адже працівник продовжив працювати, не вимагав розірвання трудового договору та двічі письмово звертався до роботодавця із заявами про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням.

У справі № 826/322/17 суд зазначив, що оскільки працівник до закінчення двотижневого строку з моменту написання заяви про звільнення направила роботодавцеві лист про її відкликання, суд вважає, що у роботодавця не було підстав для звільнення на підставі раніше поданої заяви про звільнення з роботи за власним бажанням (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2020 р.).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вважаємо, що назва документа про відкликання заяви про звільнення не має принципового значення (це може бути власне заява про відкликання, лист, повідомлення тощо). Головним є однозначно сформульоване бажання працівника не звільнятися і продовжувати працю, відкликання (анулювання) раніше поданої заяви.

При письмовому відкликанні заяви про звільнення слід також врахувати кілька нюансів.

✓   Нюанс 1. Заява про відкликання заяви про звільнення може бути подана в межах двотижневого строку, а не після його спливу (особливо коли працівник отримав на руки трудову книжку, копію наказу, повний розрахунок). Так, приміром, працівник програв суд про незаконне звільнення, адже намагався відкликати заяву про звільнення через 27 днів після звільнення (постанова Донецького апеляційного суду від 12.12.2019 р. у справі № 225/2304/19).

✓   Нюанс 2. Доведення факту відкликання заяви про звільнення покладається на працівника, адже кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК11). Так, у справі № 487/8752/18 (постанова Миколаївського апеляційного суду від 22.07.2019 р.) суд зазначив, що за відсутності письмової заяви про відкликання заяви про звільнення докази такого відкликання мають бути достовірними. Посилання на покази свідків, які не були присутніми під час телефонної розмови позивачки з працівником відділу кадрів, вимогам достовірності не відповідають. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що працівниця у будь-якій формі повідомляла про відкликання заяви про звільнення безпосередньо уповноважену особу.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV.

✓   Нюанс 3. Частина 2 ст. 38 КЗпП не забороняє подавати заяву про відкликання заяви про звільнення засобами поштового зв’язку (постанова КЦС ВС від 01.07.2019 р. у справі № 646/11220/16-ц). При цьому суд зауважив, що датою попередження про відкликання заяви про звільнення слід вважати не дату отримання роботодавцем цієї заяви, а дату (у межах двотижневого строку), коли працівник здав до поштового відділення рекомендоване повідомлення із заявою про відкликання її звільнення.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Попри те, що суди інколи визнають належним доказом поштового відправлення заяви про відкликання фіскальний чек поштового відділення, рекомендуємо направляти такі вкрай важливі документи цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, що напевно підтверджуватиме надсилання саме заяви (повідомлення тощо) про відкликання заяви про звільнення.

✓   Нюанс 4. На практиці трапляються випадки, коли працівник відкликає заяву про звільнення в електронному вигляді. Так, працівниця надіслала на електронну адресу начальника відділу кадрів лист-повідомлення, в якому просила обговорити її звільнення після одужання та не подавати її заяву про звільнення на підпис. Суди дійшли висновку, що працівницею фактично вчинено дії щодо відкликання заяви про звільнення із займаної посади та повідомлено про її бажання продовжувати працювати. При цьому суд зазначив, що отримання такого листа спонукає роботодавця перевірити справжнє волевиявлення працівника у разі наявності сумнівів щодо такого волевиявлення (постанова Чернівецького апеляційного суду від 04.03.2019 у справі № 725/4244/18).

✓   Нюанс 5. Зі змісту заяви повинно бути однозначно зрозуміло, що працівник відкликає (анулює) свою заяву про звільнення за власним бажанням. Так, приміром, у справі № 120/4562/18-а (постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 р.) суд не взяв до уваги доводи працівника відносно того, що він відмовився від своєї заяви про звільнення за власним бажанням шляхом виходу на роботу під час відпустки та подання заяви, оскільки в останній день відпустки (який одночасно був останнім робочим днем), працівник прибув на роботу, де отримав копію оскаржуваного наказу про звільнення та трудову книжку. В день звільнення працівник подав заяву, в якій зазначив про допущення в оскаржуваному наказі граматичних, орфографічних та інших помилок та просив надати завірені належним чином копії його заяв на відпустку та на звільнення; копію першої сторінки трудової, її вкладку та сторінки із записом про його звільнення; копію наказу. Отже, зміст заяви працівника жодним чином не може свідчити про те, що він виявив бажання відкликати подану ним заяву про звільнення.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Працівник, який попередив роботодавця про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, має право відкликати раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням, при цьому це — безумовне право працівника, яке не може бути порушене. При цьому роботодавець не вправі звільнити працівника до закінчення двотижневого строку після подання заяви про звільнення, якщо працівник про це не просить (постанова КГС ВС12від 27.11.2019 р. у справі № 910/6968/16).

Касаційний господарський суд Верховного Суду.

На завершення нагадаємо, що згідно з ч. 4 ст. 23 Закону № 153313допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до ч. 1 та 2 цієї статті, і її виплата починається з 91-го к. дн. Але на період карантину в цьому питанні є свої нюанси.

По-перше, статус безробітного надається особам з 1-го дня реєстрації їх у центрі зайнятості за їх особистою заявою без вимог до наявності підходящої роботи (п. 5 1 розд. ХІ Закону № 506714).

По-друге, на період карантину допомога по безробіттю призначається з 1-го дня надання статусу безробітного (п. 32 розд. VIII Закону № 1533). Вважаємо, що це стосується і осіб, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважної причини.

Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III.
 

Календар бухгал­тера
Завтра

Податкова декларація з ПДВ за серпень 2020 року

Декларація з акцизного податку за серпень 2020 року

Звіт з ЄСВ за формою № Д4 за серпень 2020 року

Податкова декларація з плати за землю

Вверх
Закрыть
Замовити зворотній дзвінок
Буде виконано оформлення передплати на обране видання
Телефон
Оформити
Повернутися
Закрыть
Вибачте, на обраний вами період передплата не здійснюється. Для того щоб задати своє питання телефонуйте на наші контактні телефони або скористайтеся формою зворотного зв'язку