Усі, хто хоч раз стикався із нормами п. 198.5 ПКУ, знають, що прописані вони досить неоднозначно. А якщо «змішати» їх із роз’ясненнями податківців, то виходить взагалі вибухова суміш.
У період дії карантину, встановленого постановою № 2111, питання простою заграло новими фарбами. Так, у багатьох суб’єктів господарювання у зв’язку із відсутністю замовлень може простоювати обладнання тощо. Звісно, багато хто почав хвилюватися, що простій техніки може бути розцінений податківцями як її невикористання у госпдіяльності. А це вже підстава для нарахування ПЗ за п. 198.5 ПКУ.
ІПК, що коментується, є відповіддю на побоювання суб’єктів господарювання. На щастя, податківці зайняли обґрунтовану та лояльну до платників ПДВ позицію. Висновок ІПК такий: у разі здійснення операції з призупинення експлуатації виробничого обладнання таке обладнання не використовується в операціях, перелічених в п. 198.5 ПКУ, а так само, як і раніше, продовжує перебувати в статусі призначеного для використання в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності платника податку, тому ПЗ з ПДВ відповідно до вказаного пункту ПКУ в розглянутій ситуації не нараховуються.
Аплодуємо стоячи! Дійсно, підстави нараховувати «компенсуючі» ПЗ відсутні. Трохи продовжимо аргументацію фіскалів. Хоч обладнання тимчасово простоює, це не означає, що напрям його використання змінився. Нагадаємо: ПЗ за п. 198.5 ПКУ нараховують на дату:
- придбання товарів, послуг, необоротних активів, якщо одразу планували використовувати в операціях, які перелічені в п. 198.5 ПКУ. Це не наш випадок;
- початку фактичного використання товарів, послуг, необоротних активів в операціях, визначених ст. 198.5 ПКУ. Це працює, якщо первинно планували використовувати у «звичайних» операціях, а потім напрям використання змінився. Така дата має бути визначена в первинних документах, складених відповідно до Закону про бухоблік.
Отже, слід зрозуміти, чи почали необоротні активи використовуватися в «не тій» діяльності, тобто чи змінили вони напрям використання? Вважаємо, ні. Хоч актив тимчасово простоює, суб’єкт господарювання так чи інакше продовжує діяльність, здійснює витрати тощо. При цьому вся ця діяльність направлена на те, щоб у майбутньому стати до роботи з найменшою втратою часу. Відповідно, і активи, які тимчасово не використовуються, від цього не потрапляють до чарівної шафи «негосподарська діяльність». Вони чекають свого зіркового часу.
НАГАДАЄМО. Господарська діяльність — діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 ПКУ).
Отже, суб’єкт господарювання змушений нести неминучі витрати в період тимчасового призупинення діяльності, щоб пережити скрутні часи та відновити свою діяльність у майбутньому. Тут слід розуміти, що тимчасове призупинення діяльності (таке визначення навіть відсутнє у законодавстві) не дорівнює її зупиненню. Відповідно, активи свій статус не змінюють. Добре, що це розуміють і податківці. Зауважимо: оскільки ІПК досить лояльна, радимо зацікавленим сторонам отримати власну.
НЮАНС. Окремо згадаємо про те, що за певних обставин ОЗ можуть бути законсервовані. Відповідно до п. 2 Положення № 11832консервацією ОЗ є комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більше 3 років) зберігання таких активів у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування. З огляду на це визначення вбачається, що відбитися від нарахування ПЗ за п. 198.5 ПКУ тут буде вже складніше.
Анна Хомюк, головний редактор
