Статті

Ч

Чи може КВЕД обмежувати свободу підприємницької діяльності?

Якби у житті можна було все передбачити, жити було б набагато легше. З бізнесом так само. Започатковуючи справу, власник розраховує займатися, приміром, виробництвом меблів, але згодом плани змінюються і до кола бізнес-інтересів потрапляє вже оптова торгівля, вантажні перевезення, оренда, а може, і все разом. На перший погляд здається, що немає жодних проблем, адже свобода підприємницької діяльності дозволяє займатися всім, що не заборонено законом. Але існують нюанси, які слід враховувати суб’єктам господарювання, якщо вони вирішать вийти за межі видів діяльності, які колись були включені ними до ЄДР.
Про такі нюанси, застереження, можливі податкові наслідки і навіть судові справи розповімо в цій статі.

 

Свобода підприємницької діяльності

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 ЦКУ однією із засад цивільного законодавства є свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Аналогічну норму містить і ч. 1 ст. 6 ГКУ (загальні принципи господарювання). Визначимося з поняттями детальніше.

Згідно із ч. 1 ст. 42 ГКУ підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Основними принципами підприємницької діяльності, зокрема, є: вільний вибір видів підприємницької діяльності; самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежене законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом, комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (ст. 44 ГКУ).

Відповідно до ст. 43 ГКУ принцип свободи підприємницької діяльності полягає в тому, що:

  • підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;
  • особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами;
  • перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом;
  • здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Тож підприємницька свобода в деяких випадках має присмак законодавчих обмежень, порушення яких може мати вкрай несприятливі наслідки, на яких треба наголосити.

По-перше, деякими видами господарської діяльності юрособа може займатися тільки після одержання спеціального дозволу (ліцензії) (ч. 3 ст. 91 ЦКУ). Перелік ліцензованих видів діяльності встановлено ст. 7 Закону № 2221.

Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 р. № 222-VIII.

ДО ВІДОМА. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 227 ЦКУ). Але вважаємо за необхідне звернути увагу на п. 3.6. постанови № 112, в якому йдеться про те, що правочин вважається вчиненим без ліцензії, якщо на час такого вчинення останню не отримано, або строк її дії закінчився, або ліцензію анульовано (відкликано), або її дію зупинено у передбачених законом випадках. У разі коли на момент вчинення правочину юридична особа не мала ліцензії, а на час, коли правочин був виконаний або мав бути виконаний, вона ліцензію отримала, підстави для визнання правочину недійсним відсутні.

Постанова Пленуму Вищого господарського Суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 р. № 11.

По-друге, слід згадати про тендери (якщо товари/послуги продаються «бюджетним» замовникам). Звісно, Закон про закупівлі3не містить прямої вказівки на обов’язкову наявність в ЄДР чи статуті учасника кодів КВЕД, які стосуються предмету закупівлі. Але пам’ятайте, що головним «тендерним фільтром» є тендерна документація, яка розробляється та затверджується замовником.

Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. № 922-VIII.

З одного боку, ч. 2 ст. 22 Закону про закупівлі встановлює обов’язковий перелік складових для будь-якої тендерної документації, а з іншого боку, тендерна документація може містити також іншу інформацію, яку замовник вважає за необхідне до неї включити (ч. 3 ст. 22 Закону про закупівлі). Зазвичай одним із документів, які подаються на тендер, є відомості з ЄДР (довідка статистики), які містять інформацію, зокрема, про види діяльності. Тож цілком можлива ситуація, коли відсутність в учасника «тендерного» коду КВЕД може стати причиною відхилення його тендерної пропозиції з огляду на те, що учасник не відповідає кваліфікаційним критеріям, а отже, не зможе виконати замовлення за тендером.

Що таке КВЕД-2010?

Отже, ми з’ясували, що суб’єкти господарювання можуть займатися будь-якими не забороненими законодавством видами діяльності. Предметом нашого розгляду є Національний класифікатор КВЕД-20104, який використовується у разі визначення видів економічної діяльності та внесення відповідної інформації до ЄДР.

Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. № 457.

Але треба враховувати важливий момент, що КВЕД-2010 є лише статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації, яка використовується у багатьох нестатистичних сферах (у соціальному, податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо). Будь-яке використання КВЕД для нестатистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

ВАЖЛИВО! Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності — не обов’язково достатній критерій для виконання умов, передбачених законодавством. У застосуванні нормативних актів чи контрактів такий код — це припущення, а не доказ (абз. 8 п. 1 КВЕД-2010).

Таким чином, сама собою наявність кодів КВЕД-2010 в ЄДР не свідчить про те, що суб’єкт господарювання займається саме цими видами діяльності, так само як і відсутність якихось кодів не забороняє займатися певним видом діяльності, звісно, за умови отримання ліцензії, дозволу, патенту тощо в разі необхідності (інша річ, чи вдасться отримати ці дозволи, не задекларувавши потрібний код діяльності).

Проте незважаючи на те, що КВЕД — перш за все статистичний інструмент і відповідальність щодо правильності його використання відсутня, мусимо констатувати, що на практиці в деяких випадках ігнорування КВЕД може призвести (і, на жаль, призводить) до певних проблем, зокрема, з контролюючими органами. Далі розкажемо про це докладніше.

ПОРАДА. Рекомендуємо суб’єктам господарювання, які збираються займатися певним видом (видами) діяльності, включити такий вид діяльності до ЄДР (як це зробити, ми розповімо далі). При цьому слід зауважити, що будь-яких строків для зміни цієї інформації, а також відповідальності за невключення законодавство не містить, так само, як не містить обмежень щодо кількості видів діяльності (непоодинокі випадки, коли юрособа включає до ЄДР та свого статуту майже пів класифікатора КВЕД).

Вид діяльності як передумова реальності

Не буде перебільшенням сказати, що одними із улюблених справ податківців є так звані справи про нереальність/безтоварність/фіктивність господарських операцій.

Суть цих справ полягає в оскарженні податкових повідомлень-рішень (далі — ППР), які винесені фіскалами за результатами перевірок суб’єктів господарювання, згідно з якими донараховуються грошові зобов’язання, а також застосовуються штрафні (фінансові) санкції, оскільки за висновками акта перевірки фіскалами встановлено нереальність (безтоварність) господарських операцій. На наш погляд, такі дії фіскалів є незаконними, адже жодним законом не передбачено право податкових органів визнавати правочини недійсними. Але фіскали з завидною завзятістю продовжують ігнорувати ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. І треба зауважити, що навіть суд не завжди підтримує платників податків, тож судова практика іде двома різними шляхами.

Позиція 1: суд підтримує платників податків В основу цієї позиції покладений принцип свободи підприємницької діяльності та конституційне обмеження органів державної влади щодо можливості діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Почнемо з постанови № 11, п. 3.8 якої містить визначальні/ключові положення:

  • за загальним правилом цивільна правоздатність юрособи є універсальною, тобто відповідна особа здатна мати такі самі громадянські права та обов’язки, як і фізособа, крім тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині (ч. 1 ст. 91 ЦКУ);
  • юрособа5 має право здійснювати будь-які не заборонені законом правочини;
  • відсутність у статутних документах чи в положеннях, якими регулюється діяльність суб’єктів господарювання, записів щодо можливості здійснення ними певної діяльності та, відповідно, вчинення тих чи інших правочинів не тягне за собою визнання таких правочинів за їх участю недійсними;
  • винятки із зазначеного правила встановлюються законом.

Відповідно до ст. 51 ЦКУ до підприємницької діяльності фізичних осіб (тобто ФОП) застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

ВИНЯТОК. Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об’єднання громадян, включаючи релігійні організації, профспілки тощо) можуть поряд із своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність за умов, що інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню (ст. 86 ЦКУ). Отже, недодержання зазначених умов у разі вчинення непідприємницьким товариством правочину є підставою для визнання останнього недійсним (абз. 3 п. 3.8 постанови № 11).

Окрім постанови Пленуму, не зайвим буде навести деякі судові рішення. Так, Господарський суд м. Києва у рішенні від 20.04.2017 р. у справі № 910/17678/15 дуже слушно зазначив, що зазначення у статуті будь-якої компанії переліку видів діяльності чи зазначення певного виду як основного саме собою не є доказом фактичного здійснення всіх цих видів діяльності чи здійснення певного виду діяльності саме як основного.

Також фіскали програли в усіх інстанціях справу щодо «відсутності реальних господарських відносин» (див. постанову Київського окружного адмінсуду від 26.10.2016 р. у справі № 810/2523/16, ухвалу Київського апеляційного адмінсуду від 06.02.2017 р., постанову Верховного Суду від 20.11.2018 р. у цій же справі). Обґрунтовуючи рішення, суд послався на ст. 43 ГКУ, яка передбачає право суб’єкта господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

Аналогічної думки дотримався Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у постанові від 24.07.2018 р. у справі № 808/2099/17, зазначивши, що відсутність в ЄДР видів діяльності товариства не забороняє підприємству займатися такими видами діяльності, тим паче, якщо право займатися такими видами діяльності не потребує додаткової легалізації шляхом отримання відповідних ліцензій, дозволів тощо.

А от у справі № 817/3862/14 суб’єкту господарювання перемога далася не одразу, зате остаточно . Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 р. (підтримана ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 р) було спростовано неправильний висновок суду першої інстанції про те, що оскільки товариством здійснено операцію поза межами власної господарської діяльності, то така операція не охоплюється господарською діяльністю і тому не може слугувати підставою для формування податкового кредиту. Аргументація постанови апеляційного суду базується на ст. 3, 42, 44, ГКУ, що передбачають свободу підприємницької діяльності. Отже, суб’єкт господарювання має право самостійно обирати види діяльності, яким воліє займатися, а також самостійно розпоряджатися наявним у нього матеріальними й грошовими ресурсами. Крім того, здійснюючи будь-яку господарську діяльність, такий суб’єкт повністю покладає на себе усі ризики, в тому числі й ризик неотримання прибутку.

Позиція 2: суд підтримує фіскалів ВАСУ ухвалою від 18.05.2017 р. у справі № 826/13764/15 зробив висновок на користь фіскалів, підтримавши при цьому рішення судів попередніх інстанцій у цій справі. Суд зазначив, що контрагент позивача надавав послуги, які не відповідають видам діяльності підприємства згідно з КВЕД. Оскільки основними видами діяльності відповідно до статистичної довідки є будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво доріг і автострад, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій тощо, підприємство не має жодного відношення до надання інформаційно-консультаційних послуг, які воно надавало згідно з укладеними договорами.

Аналогічний висновок знаходимо в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 р. у справі № 520/1562/19 (наразі це рішення оскаржується в суді апеляційної інстанції). За обставинами справи між позивачем та його контрагентами було укладено низку договорів на виконання проектно-вишукувальних робіт (діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; код 71.12 КВЕД-2010), а також договори підряду на виконання будівельних робіт (секція F «Будівництво» КВЕД-2010). Водночас жоден із пунктів вказаного підрозділу не зазначений як вид діяльності підприємства-контрагента. Окрім цього, суд наголосив, що вказані види діяльності є специфічними та передбачають наявність спеціальних трудових ресурсів та технічного устаткування.

Суд також зазначив, що відсутність у виконавця в ЄДР виду діяльності за КВЕД, яку він збирається здійснити, свідчить про те, що він не має жодного відношення до здійснення певного виду діяльності, а отже, не може виконати взяті на себе зобов’язання.

ВАЖЛИВО! Наявність або відсутність в ЄДР певного виду діяльності не є єдиною підставою, спираючись на яку, податківці намагаються довести нереальність правочину. Але, як свідчить судова практика, наявність в ЄДР у суб’єкта господарювання коду КВЕД, яким він реально займається, є додатковим аргументом в спорі з фіскалами та доказом того, що договори, укладені на постачання товарів чи надання послуг, є реальними та здійснені в межах господарської діяльності підприємства (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 21.11.2016 р. у справі № 816/312/16).

Блокування податкових накладних

Не секрет, що найбільшим головним болем платників ПДВ та каменем спотикання у відносинах з фіскалами є блокування ПН. Не оминає ця проблема і тих суб’єктів господарювання, які починають здійснювати діяльність, не зазначену ними первісно в ЄДР. Отже, постає закономірне питання: чи можуть фіскали заблокувати ПН чи РК, що надсилаються до ЄРПН, у разі здійснення операції, пов’язаної з «незадекларованою» діяльністю?

Відразу скажемо, що законних підстав для подібного блокування немає. Така обнадійлива відповідь ґрунтується на тому, що ані ПКУ, ані Порядок № 1176, ані інші нормативно-правові акти не містять такої самостійної підстави для блокування ПН/РК, як здійснення платником податку виду діяльності, який відсутній в ЄДР.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою КМУ від 21.02.2018 р. № 117.

Проте ПН чи РК можуть бути заблоковані з інших підстав, передбачених Порядком № 117. І тоді податківці звернуть увагу на відсутність виду діяльності в ЄДР на етапі подання письмових пояснень та підтвердних документів щодо реальності операції. Витяг з ЄДР є одним із доказів, що суб’єкт господарювання принаймні мав наміри займатися діяльністю, що спричинила блокування.

Також дані з ЄДР стануть у пригоді, коли йдеться про платників ПДВ, які бажають перед здійсненням певного виду діяльності внести дані про здійснення своїх операцій до системи моніторингу ПН, щоб попередити блокування ПН. Для цього платник податків має право подати в електронній формі засобами електронного зв’язку, визначеними ДПС, Таблицю даних платника ПДВ (далі — Таблиця). Її форма наведена у додатку 3 Порядку № 117. У Таблиці платники ПДВ зазначають інформацію про види економічної діяльності за КВЕД-2010, які вони здійснюють.

Подана Таблиця із поясненнями розглядається комісіями регіонального рівня протягом 5 р. дн. після дня її отримання, та приймається рішення про врахування або неврахування Таблиці, яке протягом операційного дня стає доступним платнику податку в електронному кабінеті (пп. 32, 33 Порядку № 117).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником недостовірної інформації в Таблиці, яка була врахована, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування Таблиці (п. 36 Порядку № 117).

Враховуючи це, вважаємо, що фіскали з високою долею вірогідності перевірять, чи містяться в ЄДР види діяльності, які платник податків зазначив в Таблиці. У разі виявлення розбіжностей між даними Таблиці та даними ЄДР існує ймовірність, що ДПС не врахує інформацію з Таблиці, і, як наслідок, реєстрація ПН/РК виявиться не такою безперешкодною, як хотілося б.

ПОРАДА. Якщо ви вирішите скористатися своїм правом подати органам ДПС Таблицю, радимо уважно проаналізувати та зіставити інформацію щодо видів діяльності, які містяться в ЄДР, з тими видами, які ви бажаєте повідомити податківцям. Якщо ви плануєте розширити види своєї діяльності, то спочатку треба включити нові коди КВЕД-2010 до ЄДР, а потім спокійно вносити їх до Таблиці. Вкотре нагадуємо, що ця рекомендація ґрунтується на практичних ситуаціях, а не на приписах законодавства.

У спрощенців не все так просто

Здавалося б, свобода підприємницької діяльності поширюється на всіх суб’єктів господарювання. Дійсно, це так, але діяльність платників ЄП теж має свої нюанси, адже спрощення не означає відсутності жодних обмежень та заборон.

Тож, спрощенці мають низку обмежень, які треба враховувати, щоб не позбутися статусу платника ЄП.

Одразу наголосимо, що вихід за межі «своїх» видів діяльності для спрощенців означає зміну системи оподаткування, адже в разі здійснення видів діяльності, не зазначених у Реєстрі платників єдиного податку (далі — Реєстр ЄП), вони зобов’язані перейти на загальну систему з 1 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності (п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ).

Зверніть увагу, що ст. 298 ПКУ не встановлює якихось особливостей чи винятків залежно від групи платників ЄП, тобто неможливість «суміщати» невключений вид діяльності зі спрощеною системою поширюється на спрощенців як груп 1, 2, так і групи 3.

Щодо спрощенців груп 1 та 2, то це цілком зрозуміло, адже залежно від виду діяльності визначається ставка ЄП (тому здійснення діяльності за новим, не внесеним до ЄДР видом діяльності фіскали можуть розцінити як ухилення від сплати податку); а по-друге, спрощенці груп 1 та 2 зобов’язані письмово повідомити фіскалів про зміну видів діяльності не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни, що прямо передбачено п. 298.5 ПКУ.

А от що стосується спрощенців групи 3, то тут є над чим поміркувати. З одного боку, для них визначальна умова перебування на спрощеній системі оподаткування полягає в тому, щоб їх діяльність не підпадала під п. 291.5 ПКУ. До того ж «необов’язковість» включення нових кодів можна обґрунтувати так:

  • платники групи 3 сплачують ЄП незалежно від здійснюваного виду діяльності, пропорційно отриманому загальному доходу (виручці). Отже, вид діяльності платника ЄП групи 3 (крім заборонених п. 291.5. ПКУ) на розмір податку не впливає;
  • платникам ЄП групи 3 відповідно до пп. 298.5 і 298.6 ПКУ не встановлено строків для подання заяви про зміну видів господарської діяльності (такий обов’язок покладено тільки на платників груп 1 та 2). Із цього можна зробити висновок, що таким платникам не треба подавати таку заяву.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Із доходів, отриманих платником групи 3 від діяльності, не зазначеної в Реєстрі ЄП, податок буде сплачено за обраною ставкою (3 чи 5 %). А ось із доходів, отриманих від заборонених для спрощенців видів діяльності, такий платник сплатить податок у подвійному розмірі (6 або 10 % відповідно). Платники груп 1 та 2 зобов’язані сплатити ЄП за ставкою 15 % із доходів — як від не вказаних у Реєстрі ЄП, так і від заборонених для них видів діяльності (пп. 293.4–293.5 ПКУ).

Втім, у жодному разі не закликаємо платників групи 3 до невнесення нових кодів до Реєстру ЄП! Навпаки, настійно рекомендуємо це робити, адже відповідно до п.п. 8 п. 299.7 ПКУ до Реєстру ЄП вносяться відомості про види господарської діяльності. І ця вимога стосується всіх спрощенців. Включення до заяви відомостей (за наявності) про зміну видів господарської діяльності також стосується всіх платників ЄП (п.п. 4 п.п. 298.3.1 ПКУ). І найголовніше: вимога покинути ряди спрощенців у разі здійснення діяльності, не зазначеної у Реєстрі ЄП, також стосується всіх платників ЄП, а не тільки представників груп 1 та 2 (п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ).

Тож шанси покинути спрощену систему оподаткування тут дуже високі. Інше питання, що строки внесення змін щодо видів діяльності до Реєстру ЄП (а це робиться через Заяву7) для платників групи 3 ПКУ дійсно не встановлені, на що звертає увагу і ДФСУ у листі від 06.05.2016 р. № 10233/6/99-99-12-02-03-15. Тут фіскали рекомендують діяти за аналогією до строків подання заяви про відмову від спрощеної системи оподаткування, тобто подавати Заяву до першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності. На нашу думку, це дуже спірний підхід, застосування якого може бути обґрунтоване лише тоді, коли платник здійснював заборонені для спрощенців види діяльності.

Заява про застосування спрощеної системи оподаткування, форма якої затверджена наказом МФУ від 20.12.2011 р.№ 1675.

Що стосується зміни (додавання) цілком дозволених для платників ЄП видів діяльності, то, на наше переконання, доречно дотримуватися таких строків:

  • не пізніше 20 числа місяця, наступного за місцем, у якому відбулися зміни, — для спрощенців груп 1 та 2 (п. 298.5 ПКУ);
  • разом із податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни, — для спрощенців групи 3 (п. 298.6 ПКУ).

Щоб внести новий вид діяльності до Реєстру ЄП, спрощенець спочатку має внести цю інформацію до ЄДР (як це зробити, див. на с. 19). Після внесення змін до ЄДР платник податків відповідно до п.п. 298.3.1 ПКУ подає до ДФС за місцем своєї реєстрації «єдиноподатну» Заяву про зміни.

У контексті взаємовідносин платника ЄП та видів діяльності не можемо не згадати такий момент: єдиноподатник може отримувати доходи від діяльності, яка взагалі не підпадає під класифікацію КВЕД. Тут маємо на увазі окремі операції, які можуть бути проведені в рамках господарської діяльності, а не види діяльності. Наприклад, щодо можливості отримання відсотків від розміщення коштів на депозит єдиноподатником ДФСУ вказала в ІПК від 20.02.2018 р. № 683/6/99-99-12-02-03-15/ІПК; щодо продажу транспортних засобів, що входять до складу основних засобів, — у категорії 108.05 ЗІР; щодо можливості надання фіндопомоги іншим суб’єктам — у листі від 05.02.2016 р. № 2503/6/99-95-42-03-15, категорії 108.01.02 ЗІР.

І ще один важливий момент. Касаційний адміністративний суд Верховного Суду в постанові від 19.02.2019 р. у справі № 826/7216/17 повністю підтримав платника податків у боротьбі зі столичними фіскалами, які прийняли рішення про виключення з Реєстру ЄП спрощенця групи 3 (юрособи) на тій підставі, що до реєстраційних даних були внесені види діяльності за КВЕД-2010, які не дають права бути платником ЄП відповідно до п.п. 291.5.1 ПКУ. Суд зауважив, що зазначення в ЄДР певних видів діяльності юрособи не означає, що така особа фактично їх здійснює, тож факт включення до ЄДР заборонених для спрощеців видів діяльності, якщо фактично такі види діяльності не здійснюються, не є підставою для виключення суб’єкта господарювання з Реєстру ЄП.

Банківська небайдужість

Від фіскального контролю переходимо до банківського. Здавалося б, навіщо банкам відстежувати коди КВЕД своїх клієнтів? На перший погляд, ні до чого. Але все ж таки банки здебільшого є формалістами та неухильно дотримуються законодавчих приписів.

Нагадаємо, що банки та інші фінансові установи є суб’єктами первинного фінансового моніторингу та з метою перешкодити суб’єктам господарювання проводити незаконні операції з фінансування тероризму і відмивання «брудних» грошей зобов’язані забезпечувати виявлення ризикових фінансових операцій, що підлягають фінмоніторингу, та повідомляти про них Держфінмоніторинг8(п. 1 ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 6 Закону № 17029).

Державна служба фінансового моніторингу України.

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 р. № 1702-VII.

Сам порядок здійснення фінмоніторингу детально прописаний у Положенні № 41710. Щоб занадто не залякувати читачів аналізом багатьох ризикових критеріїв, до яких належать, зокрема, готівковий розрахунок за фіноперацією, короткий (менше 3 місяців) строк «життя» юрособи або ФОП і т. п., акцентуємо увагу на можливості перевірки банком саме кодів КВЕД клієнта, на що є пряма вказівка у Положенні № 417. Так, відповідно до п.п. 2 п. 61 цього документа банк зобов’язаний під час вивчення установчих документів юрособи або відомостей про ФОП та інших наданих клієнтом документів приділяти особливу увагу видам діяльності (відповідно до видів діяльності за КВЕД для клієнтів-резидентів) та фінансовим операціям, що планує проводити клієнт.

Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджене постановою Правління НБУ від 26.06.2015 р. № 417.

До того ж відомості про вид (види) господарської (економічної) діяльності обов’язково вносяться до п. 26 анкети клієнта — юридичної особи-резидента та до п. 18 анкети клієнта — ФОП (додатки 2, 6 до Положення № 417). Слід також звернути увагу на лист НБУ від 26.05.2017 р. № 25-0008/37888, в якому сформовано Перелік критеріїв для виявлення клієнтів, фінансові операції яких містять ознаки фіктивності. За цими критеріями банкам рекомендовано перевіряти як існуючих, так і нових клієнтів на предмет виявлення фіктивних фіноперацій.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Наявність у клієнта одного або кількох критеріїв фіктивності, що містяться у Переліку НБУ, не означає, що фінансові операції цього клієнта є фіктивними. Але у таких випадках банкам рекомендується провести аналіз діяльності такого клієнта на предмет підтвердження або спростування відповідних підозр. При цьому клієнт може мати як один, так і декілька взаємопов’язаних між собою критеріїв.

Одним із ризикових критеріїв (на наш погляд, найбільш безпечним порівняно з іншими, наприклад такими, як короткий період існування, «ризиковий» керівник, значні операції з готівкою тощо) є неспеціалізована оптова торгівля як основний вид діяльності, а також широкий перелік зареєстрованих видів діяльності, які теж стануть сигналом тривоги для банку. Крім цього, особливу увагу рекомендовано приділяти суб’єктам господарювання, які здійснюють посередницьку торговельну діяльність.

Звісно, деякі недоліки в кодах економічної діяльності, так само як і інші, більш вагомі критерії, однозначно не свідчать про фіктивність фінансових операцій, але банківська небайдужість такому клієнту забезпечена.

СИТУАЦІЯ. На практиці деякі клієнти стикаються з тим, що банк в результаті моніторингу звертає увагу на те, що левову частку надходжень на рахунок клієнта становить оплата за послуги згідно з договорами, предметом яких є діяльність, код якої не міститься в ЄДР та/або в статутних документах, або ж такий вид діяльності не є основним для клієнта. У таких випадках банк наполегливо рекомендує клієнту включити відповідний вид діяльності до ЄДР. Тут ми рекомендуємо дослухатися порад банку та звернутися до державного реєстратора.

У разі встановлення ризиковості фінансової операції клієнта банкам надані потужні інструменти починаючи від зупинення фіноперації з повідомленням Держфінмоніторингу (ст. 17 Закону № 1702) та закінчуючи відмовою від встановлення (підтримання) ділових відносин, у т. ч. шляхом розірвання ділових відносин з клієнтом (ст. 10 Закону № 1702).

Як додати вид діяльності до ЄДР

Перш ніж перейти до переліку документів, які необхідно підготувати та подати держреєстратору, нагадаємо, що відповідно до ст. 14 Закону № 75511документи можуть подаватися у паперовій (подаються особисто заявником або поштовим відправленням) або в електронній формі (подаються заявником через портал електронних сервісів та мають відповідати вимогам Закону № 85112та Закону № 215513). Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону № 755 для державної реєстрації змін до відомостей про юрособу, зокрема, про зміну видів діяльності, подаються такі документи:

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. № 755-IV.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 р. № 851-IV.

Закон України «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 р. № 2155-VIII.

  • заява про держреєстрацію змін14;
  • примірник оригіналу15 (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юрособи про зміни, що вносяться до ЄДР;
  • документ про сплату адмінзбору16;
  • у разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що підтверджує його повноваження, крім випадку, коли відомості про повноваження цього представника містяться в ЄДР.

Нагадаємо, що справжність підписів на рішенні органу управління юрособи нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом (п. 6 ч. 1 ст. 15 Закону № 755).

Заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (форма № 3), форма якої затверджена наказом Мін'юсту від 18.11.2016 р. № 3268/5.

Адмінзбір становить 0,3 ПМПО (у разі подання документів у паперовому вигляді). У разі подання документів в електронній формі розмір збору становить 75 % від 0,3 ПМПО (ч. 1 ст. 36 Закону № 755).

Набагато простішим є пакет документів для ФОП. Так, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 755 ФОП подає держреєстратору лише заяву про державну реєстрацію змін (форма № 11, затверджена наказом Мін'юсту від 18.11.2016 р. № 3268/5), в якій зазначає, які види діяльності він бажає включити (додати) до ЄДР, а які виключити.

Зауважимо, що адмінзбір за зміну видів економічної діяльності ФОП не сплачує (на відміну від зміни відомостей про прізвище, ім’я, по батькові або місцезнаходження ФОП згідно з абз. 10 ч. 1 ст. 36 Закону № 755). Ну і, звісно, в разі подання документів представником необхідно також надати документ, що підтверджує його повноваження.

Строк, протягом якого новий код КВЕД з’явиться в ЄДР, становить 24 години після надходження документів (крім вихідних та святкових днів). Зауважимо, що протягом цього ж строку держреєстратор має право за наявності передбачених законом підстав зупинити розгляд документів або відмовити у державній реєстрації (ст. 27, 28 Закону № 755). Такими підставами, наприклад, є несплата (неповна сплата) адмінзбору, некомплектність документів, наявність в ЄДР відомостей про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії тощо.

На цьому ставимо крапку. Як ви могли впевнитися, роль КВЕД виходить далеко за рамки сухої статистики, тому поставтеся до цього питання уважно.

Катерина Литвиненко, юрист

Календар бухгал­тера
29.06.21

ЄСВ з зарплати (доходу) за травень 2021 року (гірничі підприємства)

30.06.21

ПДВ за травень 2021 року

Акцизний податок за травень 2021 року

ПДФО з нарахованого, але не виплаченого доходу за травень 2021 року

ВЗ з нарахованого, але не виплаченого доходу травень 2021 року

Вверх
Закрыть
Замовити зворотній дзвінок
Буде виконано оформлення передплати на обране видання
Телефон
Оформити
Повернутися
Закрыть
Вибачте, на обраний вами період передплата не здійснюється. Для того щоб задати своє питання телефонуйте на наші контактні телефони або скористайтеся формою зворотного зв'язку