Питання полягає в тому, чи потрібно оподатковувати ПДФО, ВЗ і ЄСВ витрати суб’єкта господарської діяльності на організацію безоплатного харчування для своїх працівників, а іноді — й частування для клієнтів (покупців, партнерів) за принципом «шведський стіл». Здавалося б, питання вже давно вирішене: такі доходи фізичних осіб не є персоніфікованими, тому не можуть включатися до їх оподатковуваного доходу.
Але в сьогоднішній ІПК фіскали доходять протилежного висновку: оскільки безоплатним харчуванням (громадським харчуванням, харчуванням за принципом «шведський стіл») забезпечуються виключно працівники підприємства і продукти харчування закуповуються підприємством відповідно до кількості працівників, то дохід у вигляді вартості такого харчування є об’єктом оподаткування ПДФО і ВЗ та базою нарахування ЄСВ.
Ми вирішили звернути увагу на цю ІПК, оскільки вона має досить цікаву передісторію, у якій, судячи з усього, крапку ще не поставлено. Що дійсно дивує, то це непохитність фіскалів у намірі наповнити бюджет податками з таких операцій.
Отже, спочатку підприємство звернулося до ОВПП1ДФСУ з проханням надати ІПК щодо оподаткування вартості громадського харчування в кафетерії та кімнаті для приймання їжі, а також сніданків, чаю, кави, безалкогольних напоїв, фруктів та кондитерських виробів, якими забезпечуються працівники протягом робочого дня за принципом «шведський стіл». У відповідь ОВПП ДФСУ надав ІПК від 26.12.2017 р. № 3151/ІПК/28-10-01-03-11, у якій роз’яснив, що такі витрати є додатковим благом для працівників та підлягають оподаткуванню ПДФО і ВЗ, а також є базою нарахування ЄСВ. Не погодившись із таким роз’ясненням, підприємство оскаржило його в суді. Харківський окружний адміністративний суд виніс рішення від 07.05.2018 р. у справі № 820/764/18 на користь фіскалів. Проте згодом у порядку апеляційного оскарження це рішення суду було скасоване постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 р. у справі № 820/764/18. Суд дійшов висновку, що така організація харчування передбачає можливість працівників підійти до місця, де знаходяться продукти, і взяти необхідну для себе кількість у розмірі, визначеному на власний розсуд, тобто неможливо визначити кількість спожитих продуктів кожною окремою особою, тож безоплатне харчування не може бути персоніфікованим. А це означає, що вартість такого харчування не може бути визнана додатковим благом працівників (ПДФО, ВЗ і ЄСВ не оподатковується). Відповідно, суд скасував ІПК від 26.12.2017 р. № 3151/ІПК/28-10-01-03-11.
Офіс великих платників податків.
З урахуванням цього судового рішення вже ДФСУ видала нову ІПК від 05.09.2018 р. № 3853/6/99-99-13-02-03-15/ІПК. Логічно було сподіватися, що в ній фіскали врахують позицію суду, та ба! У цій ІПК податківці визнали, що так, додатковим благом такий дохід не є, але він має оподатковуватися податками як інший оподатковуваний дохід фізичних осіб. Цю ІПК підприємство також оскаржило в суді, і знову суд (рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 р. у справі 520/8584/18) став на бік платника. При цьому суд прямо зазначив, що наявність підстав для оподаткування харчування працівників підприємства як інших доходів на підставі п.п. 164.2.20 ПКУ повністю суперечить висновкам суду в попередній справі (тобто у справі № 820/764/18).
Дивно, але, незважаючи й на це рішення суду, ДФСУ видає нову ІПК, яку ми й коментуємо сьогодні, та знову наполягає на оподаткуванні ПДФО, ВЗ та ЄСВ.
Нам залишається тільки нагадати: сьогодні в категорії 103.02 ЗІР є чинна консультація про те, що вартість святкового вечора (банкету, корпоративу), який проводиться роботодавцем для своїх працівників, не включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу цих працівників. І для такого висновку є абсолютно правильна підстава, яку підтримують і суди: дохід фізичної особи може бути визнаний тільки в разі безпосереднього отримання нею будь-яких благ. Коли неможливо визначити кількість спожитих кожною особою продуктів, тобто дохід не може бути персоніфікований, то й вартість такого харчування не може розглядатися як об’єкт оподаткування. Аналогічну позицію ДФСУ раніше наводила, наприклад, у листах від 23.11.2016 р. № 25307/6/99-99-13-02-03-15, від 22.03.2017 р. № 5683/6/99-99-13-02-03-15.
Нагадаємо й інші судові рішення, що підтримують цей підхід:
- рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2019 р. у справі № 200/1191/19-а;
- ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 р. у справі № 808/3611/16. Важливо, що Верховний Суд під час розгляду цієї справи в касаційному порядку також підтримав платника (ухвала від 10.06.2019 р. у справі № 808/3611/16). Зокрема, суд зауважив таке: «Донарахування податку на доходи фізичних осіб здійснено не шляхом визначення податку з доходу, отриманого конкретною фізичною особою, а з суми, на яку надано відповідачем обіди, сплаченої підприємством. Такий підхід до визначення податкового зобов’язання податковим органом, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України. Враховуючи те, що в межах даної справи податковим органом не встановлено нарахування позивачем сум доходу у вигляді додаткового блага (чи включення таких сум до загального місячного (річного) доходу як іншого доходу) за харчування кожному працівнику та такі суми не включалися до загальномісячного оподатковуваного доходу цих працівників, то об’єкт оподаткування та база оподаткування податком на доходи фізичних осіб відсутні»;
- рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 р. у справі № 810/5055/18.
