Компанія Dragon Capital відома тим, що ефективно допомагає вітчизняним підприємствам підкорювати західні ринки капіталу. Які найголовніші проблеми виникають із фінансовою звітністю українських підприємств під час аналізу на предмет їхньої інвестиційної привабливості?
Ю. К.: Звичайно, основні проблеми для залучення фінансування на міжнародних фінансових ринках для українських компаній лежать не в царині фінансової звітності. Більшість світових інвесторів, на жаль, не переступає навіть перший етап: так званий ризик країни. Далі іде інвестиційна привабливість галузі, потім — бізнес окремої компанії (її ринкові позиції, конкурентні переваги, репутація тощо). Тільки після цього відкривають фінансовий звіт. Але і тут можуть спіткати неприємні сюрпризи, здатні зупинити найсміливіших інвесторів, яких не лякає український бізнес як такий.
Складні питання можуть початися буквально з першої сторінки: звіт називається консолідованим чи комбінованим? Остання форма нерідко трапляється у бізнесів, які не встигли або з якихось причин не змогли створити групу та прозору холдингову структуру. Така структура не підійде для залучення акціонерного капіталу, але для боргового — це можливо.
Наступне запитання: хто аудитор? Якщо «Четвірка» або Baker Tilly — вага звіту стає суттєвішою. Звіт аудиторських фірм наступного ешелону для українських компаній буде сприйнятий занадто скептично.
Далі — питання по суті. Передусім важлива відсутність застережень в аудиторському висновку. Якщо вони є, то компанія та інвестиційні банкіри, які представляють компанію інвесторам, мають чітко пояснити, у чому суть таких застережень і як вони впливають на надійність звітності.
Дві інші сфери, де найчастіше піднімаються червоні прапорці, — це структура групи та операції з пов’язаними сторонами. Якщо у структурі Групи є важливі компанії, в яких суттєва частка належить іншим власникам, це викликатиме нерозуміння та застереження.
Суттєві операції з пов’язаними сторонами говорять про те, що якась важлива частина бізнесу не увійшла в периметр Групи, в яку пропонують інвестору вкладати кошти. Через обороти з пов’язаними сторонами недобросовісні контролюючі власники можуть виводити гроші з бізнесу, і були випадки, коли інвестори в результаті втрачали велику частину своїх інвестицій.
Наскільки важлива роль аудиторського висновку? Чи обов’язковим є підтвердження звіту з боку компаній «Великої четвірки»? Наскільки знижує цінність звіту аудит, зроблений компаніями «другого ешелону»?
Ю. К.: Аудиторський висновок однозначно важливий, адже він створює або зменшує довіру до цифр у самому звіті. Серед українських аудиторських фірм я б виділив 3 ешелони: (1) «Четвірка», (2) Baker Tilly та (3) всі інші. Аудиторська практика Baker Tilly в Україні стабільно демонструє достатньо високу якість роботи. Ця компанія робила аудит більшості українських компаній, які виходили на IPO1протягом 2010–2011 років (останньої хвилі IPO українських компаній на іноземних біржах). Для подальшої публічної історії та залучення фінансування в більших обсягах (наприклад, через випуск єврооблігацій) інвестори все ж таки пропонують компаніям перейти на обслуговування до «Четвірки». Звіти інших аудиторських компаній, найімовірніше, не будуть сприйняті інвесторами з достатнім рівнем довіри. Причина — в недовірі до українського корпоративного сектору загалом — як до компаній, які підлягають аудиту, так і до місцевих аудиторських фірм, навіть якщо останні працюють під міжнародним брендом.
Initial Public Offering — перше публічне розміщення цінних паперів.
Зараз у професійному середовищі багато дискусій точиться щодо так званої нефінансової інформації (звіти про управління, звіти керівництва еtс). Чи звертають потенційні інвестори яку-небудь увагу на нефінансові показники?
Ю. К.: Так, нефінансові показники важливі. Без них неможливо повноцінно розібратися в бізнесі, побудувати фінансову модель, зробити оцінку. Публічні компанії складають досить детальні звіти і презентації з описом основних подій, які сталися протягом періоду, із таблицями, графіками, оглядами ринків і тенденцій. Якщо мова йде про непублічні інвестиції (наприклад, з боку фондів приватних інвестицій або міжнародних фінансових інститутів), інвестори запитують та вивчають нефінансову інформацію, а надалі розробляють формат звіту, який компанія потім надає їм на регулярній основі. Іншими словами, для інвесторів ця інформація є критично важливою.
Але нефінансову інформацію важко стандартизувати, вона може суттєво відрізнятися для різних галузей. Тому, можливо, було б непогано мати якісь узагальнені рекомендації щодо того, яку інформацію менеджменту варто подавати в таких звітах залежно від галузі.
Якщо це питання зовсім не врегульоване, то керівництво компаній взагалі нічого не каже та обмежується загальними фразами або надає другорядні дані. Тут також треба зрозуміти і логіку власників непублічних компаній: якщо вони надаватимуть інформацію, яку не розкривають інші гравці на ринку, то ставитимуть себе в невигідне становище, адже конкуренти знатимуть їхні показники, а відкриті компанії натомість матимуть неповну картину.
У цьогорічних інсайтах КПМГ щодо ринку M&A2особливу увагу приділяли податковій прозорості в діяльності підприємства, яке претендує на залучення іноземного капіталу. Яка стратегія, на Вашу думку, є більш перспективною для українських компаній: фіскальна лояльність чи використання всіх доступних засобів податкової оптимізації?
Mergers and acquisitions — угоди зі злиття та поглинання підприємств.
Ю. К.: Для українських компаній податки — це особливо болюче питання. Достатньо високий рівень ставок податків та нерівномірне притягнення до відповідальності за ухилення від оподаткування є стимулом вдаватися до оптимізацій, у тому числі доволі агресивних.
Наявність податкових оптимізацій інвестори (особливо іноземні) сприймають досить негативно. Для публічних інструментів (IPO або єврооблігацій) податкові оптимізації мають бути зведені виключно до повністю легальних можливостей.
Якщо казати про фонди приватних інвестицій, то вони, як правило, розглядають компанії і з більш сумнівними схемами оптимізації, але оцінюють компанію, ніби цих оптимізацій немає. Після інвестицій усі сумнівні практики прибираються. Тобто оптимізація може збільшити поточні заробітки компанії та її власників, але в оцінці для цілей інвестицій ці надлишки враховані не будуть.
Отже, податкові оптимізації — це ризики, які інвесторам важко оцінити та вірогідність кристалізації яких складно передбачити. Тобто вони є досить негативним фактором. Якщо без них бізнес буде зовсім не прибутковим, то залучити інвесторів у нього буде вкрай важко, якщо взагалі можливо.
Яким чином бухгалтери та фінансові директори можуть допомогти компанії збільшити інвестиційну привабливість?
Ю. К.: Підвищувати якість та прозорість звітності. Якість — це повнота розкриття, логічність та порівнянність показників. Повнота — це виконання не тільки мінімальних вимог стандартів, а також взяття до уваги потреб аналітиків, які працюють із цією звітністю. Треба поставити собі запитання: маючи в руках цей звіт, чи зможе аналітик інвестора скласти достатнє розуміння того, що відбувається в компанії, та побудувати фінансову модель, щоб робити свої прогнози?
Логічність та порівнянність — це розкриття логіки та припущень розрахунків або оцінок, щоби було зрозуміло, як утворилася та чи інша цифра у формі звітності і як вона розшифрована в примітках.
А ще важлива швидкість підготовки звітності: якщо консолідована звітність з’являється під кінець року, наступного за звітним, то вона втрачає актуальність.
