Підприємство здійснило операцію з постачання товару на умовах повної передоплати. На дату зарахування коштів ми склали ПН та своєчасно зареєстрували її в ЄРПН. На дату постачання товару ми припустилися помилки та повторно склали ПН. Ба більше, реєстрація цієї «зайвої» ПН відбулась з порушенням граничних строків, передбачених п. 201.10 
Для вас є дві новини: погана та хороша. Погана в тому, що податківці, найімовірніше, намагатимуться притягнути вас до відповідальності. Хороша — підстав для цього у них, відверто кажучи, замало.
Штраф, якого остерігається підприємство, передбачений п. 1201.1 ПКУ. Так, за порушення терміну, встановленого ст. 201 ПКУ для реєстрації ПН у ЄРПН, платник ПДВ може бути притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі від 10 до 50 % суми ПДВ, зазначеної у такій ПН (залежно від кількості днів затримки).
Для податківців це легкий шлях поповнення бюджету. Їм навіть майже не доводиться напружуватися: потрібно просто заглядати до ЄРПН та штрафувати. Тим паче, що абз. 2 п.п. 75.1.1 ПКУ відносить питання перевірки своєчасності реєстрації ПН у ЄРПН до тих, які можуть бути предметом камеральної перевірки. Тож формально норми ПКУ навіть не вимагають від фіскалів дослідження первинних документів, які стали підставою для складання «прострочених» ПН.
Проте не завжди усе так просто. Трапляється й так, що до ЄРПН потрапляють помилкові ПН, які взагалі не мали бути складені. А коли такі ПН направлені до ЄРПН пізніше граничного строку їх реєстрації, постає питання: бути чи не бути штрафам?
Фіскали наполегливо відстоюють позицію, що ст. 1201 ПКУ не визначає винятків щодо застосування штрафних санкцій за порушення строку реєстрації ПН в ЄРПН, у тому числі тих, які після їх реєстрації визнаються як помилково (безпідставно) складені (лист ГУ ДФС у Полтавській області від 21.11.2016 р. № 6166/10/16-31-15-01-38, ІПК ДФС від 25.04.2018 р. № 1855/6/99-99-12-02-01-15/ІПК, консультація з категорії 101.27 ЗІР).
Однак більш глибокий аналіз норм ПКУ говорить про те, що податківці помиляються. Давайте розбиратися! Відповідно до п. 185.1 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платника податку з постачання товарів (послуг).
Пунктом 187.1 ПКУ визначено, що датою виникнення ПЗ з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- дата відвантаження товарів.
Згідно з п. 201.1 ПКУ на дату виникнення ПЗ платник податку зобов’язаний скласти ПН в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.
Відповідно до п. 201.10 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов’язаний у встановлені терміни скласти ПН, зареєструвати її в ЄРПН.
Отже, як випливає із зазначених положень, платник ПДВ має зобов’язання скласти ПН та зареєструвати її в ЄРПН тільки у разі здійснення оподатковуваної операції (у випадку, наведеному в запитанні, — це операція з постачання товару). А виникає таке зобов’язання у загальних випадках на дату «першої події» (звичайно, за винятком операцій, ПЗ за якими виникають за «касовим» методом). Як вбачається із запитання, підприємство своє зобов’язання зі складання ПН за датою «першої події» та її своєчасної реєстрації у ЄРПН виконало.
Таким чином, на дату постачання товару («друга подія») підприємство взагалі не мало зобов’язання ані складати ПН, ані реєструвати її в ЄРПН. А якщо зобов’язання реєструвати ПН відсутнє, то неможливо й порушити строки виконання такого неіснуючого зобов’язання. Тим паче дивно карати за несвоєчасне вчинення дії, яку взагалі не потрібно було вчиняти.
Дуже радує, що таку думку поділяють також і судові органи. Так, у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 804/1366/17 зазначено, що за змістом п. 1201.1 ПКУ штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації ПН накладаються на платників ПДВ, на яких відповідно до вимог ст. 201 ПКУ покладено обов’язок щодо такої реєстрації. Якщо ж обов’язку реєстрації ПН не виникає, то відсутні і підстави для застосування штрафних санкцій за недотримання покладеного на платників податку обов’язку.
Проте, як показує практика, фіскали бувають дуже впертими та неохоче дослухаються навіть до думки такого авторитетного судового органу. Отже, найімовірніше, непорозумінь не уникнути. Фіскали намагатимуться змусити вас сплатити штраф. Однак правда та суди будуть на вашому боці. Тож захищайтеся сміливо!
