Статті

«

«ПРОФЕСІЙНИЙ БУХГАЛТЕР»:
POS-термінал з 01.08.2022 р.: кому він потрібен?

Продавці будь-яких товарів дуже добре знають, що поряд із РРО чи ПРРО повинен стояти й POS-термінал.
Ба більше, потреба розраховуватися картками зросла з початком воєнного стану, коли виник брак готівки.
Проте деякі суб’єкти, особливо ті, хто мав право не встановлювати POS-термінал, вирішили не поспішити з його встановленням, але почули, що з 01.08.2022 р. цей обов’язок пошириться й на них.
Чи так це насправді, читайте в цій статті.

Чи змінилися правила з 01.08.2022 р.?

Вимоги щодо надання можливості споживачам (покупцям) обрати будь-яку форму оплати та, відповідно, забезпечити не тільки готівкові, а й безготівкові розрахунки електронними платіжними засобами (далі — ЕПЗ) тощо наразі встановлені Законом № 1023 1та Законом № 1591 2, який, за винятком окремих норм, запрацював з 01.08.2022 р. Норми згаданих вище законів звучать так.

Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII.
Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 р. № 1591-IX.

ЦИТАТА. «2. Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне здійснення безготівкових розрахунків з урахуванням режиму роботи та обов’язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.
Продавець (виконавець) зобов’язаний
всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.
Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати можливість здійснення ним безготівкових розрахунків, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов’язаний забезпечити таку можливість».
(витяг зі ст. 17 Закону № 1023)

Як бачимо, ч. 2 ст. 17 Закону № 1023, що захищає права споживачів, заохочує всіх продавців товарів та виконавців послуг до встановлення POS-терміналів, що й не дивно. Проте ця норма дає зрозуміти, що перевіряльники суворо ставитимуться саме до тих суб’єктів, які зобов’язані це робити згідно з іншим законом. Наразі з 01.08.2022 р. таким є Закон № 1591, який прийшов на зміну Закону № 2346 3та в якому сказано таке.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III (втратив чинність з 01.08.2022 р.).

ЦИТАТА. «28. Торговці зобов’язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв. У разі надання можливості здійснювати безготівкові розрахунки за продані товари (надані послуги) за допомогою електронних платіжних засобів, що використовуються в платіжних системах, торговці зобов’язані забезпечувати можливість здійснення таких розрахунків з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, створена резидентом України».
(витяг зі ст. 38 Закону № 1591)

Що таке ЕПЗ? Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591 ЕПЗ являє собою платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших дозволених емітентом операцій.

А платіжний застосунок — програмне забезпечення, що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію з рахунку платника (зокрема за допомогою платіжних інструментів) та/або здійснювати інші операції, передбачені договором з надавачем платіжних послуг (п. 62 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591).

На наш погляд, оплати, що здійснюються за допомогою як банківських пластикових карток, так і будь-яких носіїв чи пристроїв, зокрема смартфонів, власне є прийомом ЕПЗ, а в деяких випадках прийом ЕПЗ буде реалізований з використанням платіжних застосунків. Але все це, як то кажуть, діло техніки, а інколи — й нюансів застосування законодавчих норм .

Цікаво, що в розумінні п. 89 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591 торговець — це суб’єкт господарювання (юридична особа або фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, незалежну професійну діяльність), який відповідно до договору з відповідним надавачем платіжних послуг (еквайром або іншим) приймає до обслуговування платіжні інструменти, до яких належать й ЕПЗ, для здійснення оплати вартості товарів чи послуг, включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі (див. матеріал «Видача готівки через POS-термінал» // «ПБ», № 17/2022, с. 13).

Тож формально з цього визначення випливає, що суб’єкт зі сфери торгівлі чи надання послуг відповідає визначенню торговця, коли вже приймає оплати з використанням платіжних інструментів, однак тут бачимо неузгодженість із зобов’язанням зі ст. 38 Закону № 1591 , але залишимо узгодження цього нюансу законодавцям.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Розрахунки ЕПЗ — це безготівкові розрахунки, але це розрахункова операція в розумінні ст. 2 та 3 Закону про РРО. Тому, якщо суб’єкт, який раніше мав справи тільки з класичними безготівковими операціями у вигляді переказу коштів з рахунку на рахунок, встановлює POS-термінал, у нього з’являється обов’язок застосовувати РРО та/або ПРРО (див. спецвипуск «РРО та ПРРО у юросіб та ФОП» // «ПБ», № 4/2022).

Але чи всі торговці (суб’єкти в сфері торгівлі, послуг, ресторанного господарства) мають встановлювати POS-термінали з 01.08.2022 р.? На нашу думку, відповідь на це найгарячіше питання — ні. Пояснимо чому. Річ у тім, що згідно з ч. 29 ст. 38 Закону № 1591 Кабмін має встановити граничні терміни, до настання яких торговці мають забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків з використанням ЕПЗ, платіжних застосунків або платіжних пристроїв за продані ними товари (надані послуги). Нічого не нагадує? Саме так строки встановлення POS-терміналів були прописані в постанові № 878 4, яку було затверджено у зв’язку з відповідними змінами та на вимогу Закону № 2346, що з 01.08.2022 р. втратив чинність. Треба зазначити, що постанову № 878 було ухвалено під стару редакцію п. 14.7 Закону № 2346, проте навіть після оновлення цього Закону її норми продовжували діяти, чого не заперечували й податківці.

Постанова КМУ «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» від 29.09.2010 р. № 878.

Відповідно, на виконання вимог уже Закону № 1591 передбачалося розділити суб’єктів на групи й для кожної групи встановити строки для початку обов’язкового приймання безготівкових оплат вже враховуючи особливості згаданого Закону, а деяким суб’єктам ще й подарувати звільнення від цього обов’язку. Зауважимо, що Закон № 1591 набув чинності більше року тому — 01.08.2021 р., а з 01.08.2022 р. його було введено в дію. Тож Кабміну надавався певний строк для встановлення торговцям умов та термінів упровадження безготівкових форм оплати для покупців та споживачів.

Проте до 01.08.2022 р. Кабмін із цим завданням не впорався й тепер ми маємо змогу ознайомитися тільки з проєктом постанови, зокрема, знайшовши її на сайті Мінекономіки 5. Згідно з ним торговці мали б у певні строки забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (зокрема з використанням ЕПЗ, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційним способом 6. Зазначимо, що, на відміну від постанови № 878, вимоги до забезпечення безготівкових розрахунків не пов’язані з використанням РРО (ПРРО), йдеться про торговців у цілому за деяким винятками. На це треба звернути увагу тим, хто звільнений від використання РРО та/або ПРРО за ст. 9 та 10 Закону про РРО.

У такому разі можна буде використати інтернет-еквайринг.

Строки впровадження можливості здійснення безготівкових розрахунків відповідно до проєкту Кабміну

Кінцевий термін (плани)

Чисельність населення в пункті здійснення госпдіяльності

До 01.08.2022 р.

Понад 25 тис. осіб

До 01.08. 2023 р.

Від 5 до 25 тис. осіб

До 01.08.2024 р.

Менше ніж 5 тис. осіб

Право не виконувати зазначені вимоги (не встановлювати POS-термінал, аналогічний пристрій тощо) мали б:

  • новостворені торговці (протягом шести місяців із дати їх державної реєстрації);
  • ФОП-єдинники групи 1;
  • торговці, які здійснюють торгівлю з торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власновирощеної або відгодованої продукції;
  • торговці, які надають послуги в закладах громадського харчування, що не мають залу для обслуговування споживачів.

Крім того, набрання чинності постановою, проєкт якої оприлюднив Кабмін, мало би припинити дію вже згаданої постанови № 878. Тож, як вже було зазначено, планам на новий документ від Кабміну не довелося здійснитися, стара постанова № 878 продовжує свою дію, а нею, нагадаємо, передбачено також і звільнення від встановлення POS-терміналів для деяких суб’єктів. Фактично наразі на додаток до норм Закону № 1591 питання наявності POS-терміналів має регулюватися за її правилами.

Звісно, є деякі побоювання, що контролери ігноруватимуть постанову № 878 й поширюватимуть обов’язок встановлювати POS-термінали та їх аналоги на всіх торговців. Наприклад, з 01.08.2022 р. до розряду нечинних було переведено роз’яснення в категорії 109.06 ЗІР, в якому є посилання на Закон № 2346, що втратив силу, та постанову № 878. Але сподіваємося, що це було пов’язане тільки з втратою чинності Законом № 2346 і поки що можна керуватися нормами постанови № 878, які нагадаємо в наступному підрозділі.

ВАЖЛИВО! У Верховній Раді України було зареєстровано декілька законопроєктів, які передбачали перенесення дати введення в дію Закону № 1591 на 01.12.2022 р. Наприкінці липня депутати таки ухвалили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей діяльності фінансового сектору у зв’язку із введенням воєнного стану в Україні» від 27.07.2022 р. № 2463-IX 7. Але на підпис Президенту його було направлено тільки 01.08.2022 р., відповідно ніщо не завадило Закону № 1591, як і планувалося, запрацювати з 01.08.2022 р.

Законопроєкт від 24.06.2022 р. № 7465-1.

Зазначимо, що, незважаючи на подальшу долю Закону № 1591, до затвердження й набрання чинності постановою Кабміну, розробленою відповідно до Закону № 1591, мають діяти правила з постанови № 878.

Вимоги до торговців щодо безготівкових розрахунків

POS-термінал являє собою пристрій, що приймає до оплати ЕПЗ. Він зчитує з картки реквізити держателя й інші дані та відправляє до банку запит на списання коштів із неї. Причому під це визначення потрапляє не тільки окремий модуль для роботи з ЕПЗ, а й програмно-апаратний комплекс на робочому місці касира. POS-термінали можуть бути стаціонарними або у вигляді переносних портативних пристроїв (бездротові мобільні POS-термінали), пристроїв для мобільного еквайрингу (mPOS-термінали), що працюють у комбінації з планшетом або смартфоном, терміналів, що складаються зі смартгаджета, принтера чеків і портів для підключення пристрою для прийому до оплати ЕПЗ, фіскального блока тощо.

Обов’язок щодо прийому ЕПЗ відповідно до постанови № 878 встановлено для суб’єктів господарювання, які використовують РРО та/або ПРРО, тобто їм потрібно встановити POS-термінали.

Згідно з п. 1 постанови № 878 кількість РРО має становити не менше ніж 50 % кількості РРО а в разі наявності одного РРО суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити приймання ЕПЗ для оплати товарів (послуг). Тобто якщо у вас всього один РРО, то обзаведіться одним POS-терміналом.

ДО ВІДОМА. У постанові № 878 ідеться тільки про РРО, однак вважаємо, що вона стосується й тих, хто використовує ПРРО, бо їхня основна функція також полягає в реєстрації розрахункових операцій.

Реєструвати POS-термінал в органі ДПС України чи повідомляти про його наявність не потрібно.

Від обов’язкового встановлення POS-термінала для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) звільнені:

  • заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств;
  • підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 квадратних метрів (крім автозаправних станцій) 8;
  • суб’єкти господарювання, які провадять господарську діяльність у населених пунктах, чисельність населення в яких менша від 25 тис. осіб.
Як правило, податківці під визначенням підприємства торгівлі розглядають суб’єктів цієї сфери, зокрема ФОП. Див., наприклад, за посиланням:
https://nvp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/499802.html

Нагадаємо, що в проєкті постанови Кабміну, розробленому на вимогу Закону № 1591, від чисельності населеного пункту залежить лише строк впровадження обов’язку встановлювати POS-термінал та є відмінності в звільненні, пов’язаному з торгівельною площею суб’єкта.

Додамо, що згідно з ч. 29 ст. 38 Закону № 1591 торговцям забороняється:

  1. у будь-який спосіб обмежувати право держателя ЕПЗ обирати для здійснення розрахунків будь-який ЕПЗ платіжних систем;
  2. встановлювати будь-яку додаткову (супровідну) плату під час здійснення оплати за продані ними товари (надані послуги) з використанням ЕПЗ, платіжних застосунків або платіжних пристроїв, зокрема плату за використання певного ЕПЗ, платіжного застосунку або платіжного пристрою;
  3. встановлювати різні ціни на ті самі товари чи послуги в разі здійснення розрахунку за них у безготівковій формі порівняно з розрахунком готівкою.

Торговці мають право заохочувати держателя до використання певного ЕПЗ для здійснення розрахунків.

Перевірки та відповідальність

Фіскальні органи На жаль, на період до припинення або скасування воєнного стану податківці мають право проводити фактичні перевірки (п. 69.2 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Крім того, податківці мають право за результатами перевірок накладати штрафні санкції, передбачені ПКУ та законами, виконання яких підконтрольне фіскалам.

Зауважимо, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (п. 80.1 ПКУ), а підставою для її проведення, зокрема, може стати письмове звернення покупця (споживача) щодо порушення установленого порядку проведення розрахункових операцій, зокрема незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням ЕПЗ, або інформація від державних органів або органів місцевого самоврядування (пп. 80.2.2 та 80.2.3 ПКУ).

За недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням ЕПЗ ст. 16315 КпАП  передбачено адмінштраф від 1700 до 3400 грн, а за повторне порушення протягом року — від 8500 до 17000 грн.

Повноваження складати протоколи та розглядати справи з метою накладення санкцій за ст. 16315 КпАП (ст. 2342, 255 КпАП) надано, як не важко здогадатися, уповноваженим особам органів ДПС України.

ДО ВІДОМА. Допомогти уникнути адмінштрафу теоретично можуть строки накладення стягнення зі ст. 38 КпАП. Отже, в загальному випадку адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а в разі триваючого правопорушення — не пізніш як через два місяці з дня його виявлення. На наш погляд, нетриваючим порушенням в сфері застосування POS-терміналів може вважатися окремий випадок його незастосування, а триваючим — ігнорування відповідного обов’язку.

Держпродспоживслужба (захист прав споживачів) Контроль у сфері захисту прав споживачів, зокрема щодо виконання вимог Закону № 1023, здійснюється територіальними органами Держпродспоживслужби9. До їхніх повноважень входить ухвалення рішень щодо накладання штрафу в розмірі 8500 грн за обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, установлених ч. 2 ст. 17 Закону № 1023, тобто права розрахуватися ЕПЗ (безготівково). Крім того, Держпродспоживслужба на своєму офіційному сайті нагадувала10 й те, що норма щодо обов’язкового приймання продавцями ЕПЗ також встановлена й п. 21 Порядку № 833 11, а тому вважала, що порушнику світить ще й штраф за ст. 155 КпАП: від 17 до 170 грн, а за дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, — від 85 до 459,00 грн.

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджений постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833.

І ви, напевно, знаєте, що захисники прав споживачів завжди пропонували покупцям звертатися до Держпродспоживслужби зі скаргами, зокрема через її офіційний сайт, у разі порушення прав покупців на безготівковий розрахунок.

Проте зараз згідно з п. 1 постанови № 303 12на період воєнного стану припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду. Багатьом суб’єктам це дало змогу полегшено відітхнути, але зазначимо, що цією постановою також передбачені винятки.

 Постанова КМУ «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» від 13.03.2022 р. № 303.

ЦИТАТА. «2. Протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) в окремих сферах, зокрема щодо запобігання неконтрольованому зростанню цін на товари, які мають істотну соціальну значущість, виключно на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері:

  • за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров’я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
  • з метою виконання міжнародних зобов’язань України».

(витяг з постанови № 303)

Проте вважаємо, що позапланові заходи органів Держпродспоживслужби хай і з такого важливого для інтересів багатьох споживачів питання, як розрахунки ЕПЗ, не підпадають під винятки, що дозволяють проводити перевірки у суб’єктів госпдіяльності. Але, звісно, радимо не ігнорувати права споживачів, враховуючи також і великі штрафи, які можуть накласти податківці.

Календар

На цьому тижні
подій немає

Вверх
Закрыть
Замовити зворотній дзвінок
Буде виконано оформлення передплати на обране видання
Телефон
Оформити
Повернутися
Закрыть
Вибачте, на обраний вами період передплата не здійснюється. Для того щоб задати своє питання телефонуйте на наші контактні телефони або скористайтеся формою зворотного зв'язку