Звільнення вагітної жінки – роз’яснення Держпраці
В ГУ Держпраці у Волинській області повідомили, пунктом 2 частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) визначено, що трудовий договір може бути укладено на визначений строк, встановлений за згодою сторін.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, закінчення строку, на який було укладено трудовий договір, є підставою для припинення такого трудового договору. Зауважимо, що це не стосується випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Отже, закінчення строку трудового договору є законною підставою для припинення трудових відносин.
Водночас, згідно частини 3 статті 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч. 6 ст. 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Таким чином, звільнення працівника у відповідності до пункту 2 частини статті 36 КЗпП України не суперечить вимогам частини третьої статті 184 КЗпП України, яка допускає звільнення вагітних жінок після закінчення строкового трудового договору, при цьому головною умовою можливості такого звільнення є вимога відносно обов’язкового працевлаштування зі збереженням середньої зарплати впродовж трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав такий обов’язок по працевлаштуванню, якщо звільненій працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров’я).
Невиконання підприємством, яке звільнило вагітну жінку, обов’язку з працевлаштування є підставою для покладання на нього обов’язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати робітниця, виплати їй середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше трьох місяців з дня закінчення термінового трудового договору.
