Пропонується розширити підстави для звільнення працівників (законопроект)

З метою вдосконалення законодавчих актів, які регулюють питання розірвання трудових відносин, 12 грудня 2019 року у Верховній Раді зареєстровано проект Закону "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо додаткових підстав для звільнення" (законопроект № 2584).

Зокрема, пропонується передбачити можливість розірвання трудового договору у разі смерті, визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим працівника або фізичної особи - підприємця. Також пропонується надати можливість розірвати трудовий договір з ініціативи власника у разі закриття/припинення власної справи фізичною особою – підприємцем.

Водночас, проектом передбачає надання роботодавцю можливість звільняти працівника в разі втрати до нього довіри, попередивши його про майбутнє звільнення в розумні строки. Строк попередження працівника залежить від часу його роботи у цього роботодавця. Водночас, працівнику надається можливість не відпрацьовувати час попередження, а замінити його грошовою компенсацією у розмірі подвійного середньоденного заробітку працівника за кожен календарний день зменшення строку такого повідомлення.

Так, положення ст. 43 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) пропонується замінити новими:

«Стаття 43. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі втрати довіри до працівника

Власник або уповноважений ним орган в різі втрати довіри до працівника має право з власної ініціативи розірвати з ним трудовий договір.

Про рішення розірвати трудовий договір з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника у строк:

1) не менше ніж 15 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить не більше 6 місяців;

2) не менше ніж 30 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 6 місяців;

3) не менше ніж за 60 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 5 років;

4) не менше ніж за 90 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 10 років.

За домовленістю сторін строки попередження, зазначені у частині другій цієї статті можуть бути замінені грошовою компенсацією у розмірі подвійного середньоденного заробітку працівника за кожен календарний день зменшення строку такого повідомлення.

Власник або уповноважений ним орган має право без згоди працівника замінити строки попередження, передбачені частиною першою цієї статті, грошовою компенсацією у чотирьох розмірів середньоденного заробітку за кожен календарний день зменшення строку такого попередження.

Порядок розрахунку середньоденного заробітку визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови працівника підписувати додаткову угоду, що передбачає розірвання трудового договору на цій підставі, трудовий договір розривається власником або уповноваженим ним органом в односторонньому порядку шляхом надання працівнику в спосіб, визначений колективним договором, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення інформації про розірвання трудового договору.

Спори, пов’язані з відсутністю згоди працівника на розірвання трудового договору за цією підставою, вирішуються в порядку встановленому для вирішення індивідуальних трудових спорів».

З Кодексу законів про працю України прибираються положення щодо необхідності погодження з профспілками звільнення працівників (ст 43¹ КЗпП), а також щодо обов'язку працевлаштувати  вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років у випадках реорганізації чи ліквідації організації або в разі їх звільнення після закінчення строкового трудового договору (ст 184 КЗпП).

Окрім розширення підстав звільнення (ст 36, 40, 41 КЗпП) та вилучення необхідності погодження з профспілкою звільнення працівника, проект також встановлює заборону на звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, обумовлене (ч.4 ст. 40 КЗпП):

• членством працівника в профспілці або участі у профспілковій діяльності в неробочий час чи, за згодою роботодавця, в робочий час;
• наміром стати представником працівників або виконанням функцій представника працівників;
• участю у страйку, організованому відповідно до вимог національного законодавства;
• оскарженням дій роботодавця за звинуваченням у порушенні трудового законодавства, або зверненням до відповідних органів;
• расою, кольором шкіри, статтю, сімейним станом, сімейними обов'язками, вагітністю та материнством, віросповіданням, політичними поглядами, національністю або соціальним походженням.