Чи можливо поширити результати атестації одного робочого місця за умовами праці на всі аналогічні? - роз’яснення Держпраці

Якщо на виробництві зі шкідливими умовами праці є аналогічні робочі місця, чи достатньо проведення атестації одного робочого місця за умовами праці, щоб її результати поширити на всі аналогічні робочі місця?

Фахівці ГУ Держпраці у Полтавській області надали роз’яснення щодо віднесення робочих місць до аналогічних.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.08.1992 № 442, атестації підлягають усі робочі місця, на яких технологічний процес, використовувані обладнання, сировина і матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Кількість робочих місць, що підлягають атестації визначає атестаційна комісія підприємства. З метою запобігання помилок на даному етапі слід мати на увазі, що кількість робочих місць не прирівнюється до списку чисельності працівників підприємства, адже ці поняття не тотожні: на одному робочому місці може працювати декілька працівників у різні зміни.

Кількість робочих місць не прирівнюється до кількості професій (посад) працівників за штатним розписом, оскільки працівники однієї й тієї професії (посади) можуть виконувати свої обов’язки на підприємстві на різних робочих місцях у різних структурних підрозділах в умовах, що значно різняться за гігієнічними і психофізіологічними характеристиками.

Поняття «робоче місце» та «робоча зона» не є тотожними: робоче місце – це місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності, а робоча зона – це простір обмежений по висоті 2 м над рівнем підлоги або площадки, на якому знаходяться місце постійного або тимчасового перебування працюючих.

Аналогічні робочі місця – це робочі місця, на яких умови і характер праці аналогічні за всіма показниками умов праці, а саме:

• професії (посади) одного найменування;
• виконання одних і тих самих професійних обов’язків під час ведення однотипного технологічного процесу в однаковому режимі роботи;
• використання однотипного виробничого обладнання, інструментів, матеріалів і сировини;
• використання однотипних систем вентиляції, опалення та освітлення;
• однаковий набір шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу (одного класу і ступеня шкідливості);
• однакова забезпеченість засобами індивідуального захисту тощо.

За наявності на робочих місцях перелічених показників умов та характеру праці їх можливо віднести до аналогічних робочих місць.

Остаточне рішення про наявність таких робочих місць можна прийняти лише після того, як на кожному з цих місць будуть проведуть інструментальні дослідження. Лише за ними комісія матиме обґрунтування для твердження, що шкідливі виробничі фактори, важкість і напруженість праці на відповідних робочих місцях належать до одного класу й одного ступеня.

Отже, неможливо поширити результати  атестації одного робочого місця за умовами праці на всі аналогічні робочі місця без проведення інструментальних досліджень на кожному з цих місць.

На групу аналогічних робочих місць допускається складання однієї Карти умов праці, якщо умови і характер праці на робочих місцях, на яких уже проведено атестацію, аналогічні за всіма показниками умов праці, тобто шкідливі виробничі фактори, важкість і напруженість праці на відповідних робочих місцях належать до одного класу і одного ступеня (на основі комплексної оцінки робочих місць: протоколів замірів, фотографії робочого дня тощо).