Звільнення за угодою сторін: хто має право ініціювати та як оформити відповідні документи

В ГУ Держпраці у Львівській області повідомили, що трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю. Загальні підстави звільнення працівників передбачені статтею 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Однією з підстав звільнення є угода сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП), коли сторони трудових відносин, а саме роботодавець і працівник дійшли згоди щодо звільнення. Ініціатором припинення трудового договору за цією підставою може бути як працівник, так і роботодавець.

Так, ініціювати звільнення може працівник шляхом подання роботодавцеві відповідної заяви, або ж роботодавець через направлення працівникові повідомлення про запропоноване звільнення за угодою сторін. Однак, законодавство не передбачає обов’язкового оформлення письмового документа, що ініціює звільнення (заяви працівника або повідомлення роботодавця), а тому ініціатива щодо звільнення може бути висловлена працівником або роботодавцем іншій стороні усно. Оформлення письмової заяви працівника або повідомлення роботодавця не є обов’язковим.

Тобто, головною умовою звільнення з роботи за угодою сторін є домовленість між працівником і роботодавцем, яка зафіксована відповідними документами.

У наказі про звільнення за згодою сторін зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на п. 1 ст. 36 КЗпП, дата звільнення, про яку домовлялися сторони. Працівник фіксує свою згоду шляхом поставлення свого підпису під час ознайомлення з наказом. Однак, найбільш ефективним є фіксування спільної згоди сторін у окремій письмовій угоді про припинення трудового договору.