Про відповідальність за неподання Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями
Яка відповідальність передбачена за неподання (несвоєчасне подання) Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями?
Згідно з п. 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2011 року № 138, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями відповідно до форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 16.05.2011 № 285 (далі – Розрахунок) та зазначається у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом МФУ від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація).
Розрахунок разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до контролюючих органів у строк, передбачений для подання Декларації.
Контроль за справлянням надходжень до бюджету частини чистого прибутку (доходу) покладено на Державну податкову службу постановою КМУ від 16.02.2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов’язкових) платежів та інших доходів бюджету».
Пунктом 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених ПКУ та іншими законами України.
Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачена п. 120.1 ст. 120 ПКУ.
Так, згідно з п. 120.1 ст. 120 ПКУ неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПКУ) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПКУ, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Відповідно до абзацу першого п. 46.1 ст. 46 ПКУ податкова декларація, розрахунок, звіт (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно із п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
У переліку податків і зборів, визначеному ст.ст. 9 і 10 ПКУ, відсутній такий платіж як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону.
Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті, визначена державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями у формі Розрахунку, не є податковим зобов’язанням та відповідно, Розрахунок не є податковою декларацією у розумінні п. 46.1 ст. 46 ПКУ.
Враховуючи зазначене, платники частини чистого прибутку (доходу) не несуть відповідальність, передбачену п. 120.1 ст. 120 ПКУ, за неподання (несвоєчасне подання) Розрахунку, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата частини чистого прибутку (доходу) до державного бюджету.
