Укладення контракту на військову службу в особливий період є підставою для збереження робочого міста за військовослужбовцем та виплати середнього заробітку

Укладення контракту на військову службу в особливий період є підставою для збереження робочого міста за військовослужбовцем та виплати середнього заробітку (ВС/КЦС № 426/11214/17 від 04.02.2019)

Фабула судового акту: У даній справі військовослужбовець-контрактник звернувся до суду із позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час проходження військової служби мотивуючи свої вимоги тим, що він надіслав роботодавцю заяву з проханням про увільнення його від виконання трудових обов'язків відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України у зв’язку з укладенням ним контракту на військову службу строком на три роки, але не менше ніж до кінця дії особливого періоду.

Однак наказом по підприємству було звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України зв’язку зі вступом на військову службу. На думку роботодавця контракт позивачем укладено у той час, коли особливий період в Україні не діяв та гарантії, передбачені статтею 119 КЗпП України, на цього працівника не поширюються.

Суд першої інстанції став на бік роботодавця та у задоволенні позову працівника відмовив оскільки контракт працівником укладено не у період виникнення (наявності) кризової ситуації або воєнного стану, а тому останній був звільнений відповідно до вимог трудового законодавства.

В свою чергу апеляційний суд рішення районного суду скасував та позовні вимоги задовольнив погодившись із доводами військовослужбовця.

На постанову суду апеляційної інстанції відповідачем було подано касаційну скаргу, яку Касаційний цивільний суд залишив без задоволення.

Оцінюючи доводи сторін КЦС вказав, що відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», оголошено проведення часткової мобілізації, доведено до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно зі статтею 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статтею 119 КЗпП України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року (пункт 7 Указу Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію»).

Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Крім того, рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

У зв’язку із викладеним судом касаційної інстанції констатовано наявність в Україні особливого стану та відповідно наявність підстав для збереження за військовослужбовцями робочих місць та виплати їм середнього заробітку.