Режим робочого часу — це розподілення часу роботи в межах доби чи іншого календарного періоду.
Режим робочого часу передбачає 5- або 6-денний робочий тиждень, початок і кінець робочого дня, час і тривалість обідньої перерви, число змін протягом облікового періоду.
Режим роботи конкретного підприємства, установи, організації (далі — підприємство) визначається методом локального регулювання. На законодавчому рівні встановлюються лише окремі елементи режиму робочого часу. Час початку і закінчення роботи (зміни) визначається відповідності до законодавства.
Законодавство визначає, насамперед, правила встановлення режиму роботи підприємств. Режим роботи підприємства визначає режим робочого часу працівників.
Якщо режим роботи працівників є стабільним, він може встановлюватися безпосередньо в правилах внутрішнього трудового розпорядку (далі — ПВТР). У ПВТР він може встановлюватися як для всього підприємства, так і для окремих його підрозділів.
Графіки змінності затверджуються при роботі змінами протягом дня (доби). З пункту 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених постановою Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС від 20 липня 1984 року № 213, можна зробити висновок про те, що графіки змінності затверджуються саме в таких випадках.
Графіки змінності доводяться до відома працівників, як правило, не пізніш як за 1 місяць до їх введення в дію.
В інших випадках, коли робота не проводиться змінами, але час початку і закінчення роботи не є постійним або вихідні дні надаються «за змінним графіком», передбачено затвердження графіків роботи. Вони складаються на певний проміжок часу, на певний обліковий період, у межах якого має бути дотримана встановлена тривалість робочого тижня.
У будь-якому разі має забезпечуватися дотримання річного балансу робочого часу. У таких випадках графіки змінності визначають порядок чергування працівників у змінах, тож складаються на працівників бригад або структурних підрозділів з зазначенням посад та П. І. Б. працівників.
Графіки складаються для рівномірної роботи працівників та залучення їх до роботи — і зазначати там працівників, які будуть відсутніми тривалий період часу, не має сенсу.
