Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану

Комітет ВРУ пропонує проект Закону № 12255-1 про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до статей 7 та 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон 2136)

Одним з нових положень Закону №2136 стало запровадження у Статті 13 нової правової норми «призупинення дії трудового договору – тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором». При цьому, зазначеним Законом визначено, що «призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин». 

Законопроект спрямований на ліквідацію низки прогалин права щодо:

• особливостей обміну документами, організації кадрового діловодства та архівного зберігання документів у роботодавця на усіх підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на територіях можливих бойових дій;
• прав, обов’язків та можливих дій працівників, з якими призупинені трудові договори та їх роботодавців;
• чітких законодавчих підстав для поновлення/припинення дії призупинених трудових договорів та максимального строку призупинення дії трудових договорів.

 Загальна характеристика та основні положення законопроекту Законопроектом пропонується доповнити положення Закону №2136 на час дії воєнного стану передбачивши наступне:

• особливості обміну документами, організації кадрового діловодства та архівного зберігання документів у роботодавця на усіх підприємствах, в установах та організаціях, розташованих не лише на територіях активних бойових дій, але й також на територіях можливих бойових дій через підвищені військові ризики;
• обов’язок сторін трудового договору постійно (в тому числі й під час призупинення дії трудового договору) забезпечувати можливість комунікації з нею та невідкладно (у строк не більше ніж 10 календарних днів) інформувати іншу сторону про зміну своїх контактних даних;
• визначення прав та обов’язків роботодавця, під час та за період призупинення дії трудового договору, щодо невиплати працівникові заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат (крім сум, які належали йому на день призупинення трудових відносин) і незабезпечення умов праці, необхідних для виконання роботи, передбачених законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;
• визначення максимального сукупного строку призупинення дії трудового договору, за ініціативи однієї із сторін, не більше ніж 90 календарних днів під час дії воєнного стану (враховуючи терміни його подовження);
• визначення права сторін призупиненого трудового договору припинити такий трудовий договір з підстав, визначених законодавством про працю;
• встановлення обов’язку роботодавця, у випадку припинення призупиненого трудового договору, щодо проведення розрахунку із працівником, а також видачи трудової книжку (у разі коли вона знаходиться на зберіганні у роботодавця) не пізніше наступного робочого дня після пред’явлення звільненим працівником письмової вимоги;
• встановлення обов’язку роботодавця протягом 60 днів з дати набрання чинності цим Законом уточнити, у разі розміщення неактуальної інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості про своє місцезнаходження та інформацію для здійснення зв’язку з ними;
• встановлення обов’язку працівників, які в період дії правового режиму військового стану були відсутні на роботі протягом 90 днів поспіль, та/або чиї робочі місця розташовані на тимчасово окупованих територіях протягом 60 днів з дати набрання чинності цим Законом надати роботодавцю актуальну інформацію про засоби зв’язку з ними.