Мобілізований працівник у Податковому розрахунку: роз’яснює Пенсійний фонд

Фахівці Головного управління ПФУ в Луганській області на офіційному сайті (https://www.pfu.gov.ua/ → «Пресцентр» → «Новини» →«Новини 2024») пояснили, як роботодавець має відобразити у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок), форма якого затверджена наказом МФУ від 13.01.2015 № 4,  мобілізованого працівника.

Зокрема, фахівці ПФУ нагадали, що згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП за мобілізованим працівником зберігаються місце роботи й посада. Такий працівник може звільнитися виключно за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) або за угодою сторін (ч. 1 ст. 36 КЗпП), для цього він має подати особисту заяву.

У разі мобілізації працівника страхувальнику необхідно оформити наказ на увільнення від роботи у зв’язку з призовом на військову службу під час мобілізації на підставі повістки (довідки, витягу з наказу тощо).

Після внесених змін до ст. 119 КЗпП з 19.07.2022 було скасовано обов’язок роботодавця щодо нарахування та виплати середнього заробітку працівникам, призваним до лав Збройних Сил України. Таким чином, після такого скасування починаючи із серпня 2022 року роботодавець, який ухвалив рішення про добровільну виплату мобілізованим працівникам, повинен таке рішення зафіксувати у відповідному наказі. У такому наказі, зокрема, зазначається самостійно визначений розмір такої добровільної виплати мобілізованому працівникові. З метою оподаткування такі виплати вважаються заробітною платою.

Отже, нараховану добровільну виплату мобілізованому працівнику зазначають у додатку 1 до Податкового розрахунку одним рядком, а саме:

• у графі 8 встановлюється категорія застрахованої особи «1» (якщо такий працівник є особою з інвалідністю, то проставляють код «2»);
• у графі 10 — місяць, за який нараховано виплату;
• у графі 14 — кількість календарних днів перебування у трудових відносинах;
• у графах 16 та 17 — суму нарахованої добровільної виплати працівникові;
• у графі 20 — суму нарахованого ЄСВ на добровільну виплату;
• графи з 4 до 7, з 21 до 24 заповнюють у загальному порядку, інші графи додатка не заповнюють.

У разі якщо розмір нарахованої добровільної виплати мобілізованому працівникові за основним місцем роботи менший від розміру МЗП, то роботодавець має дотриматися ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ й нарахувати суму ЄСВ у розмірі, не меншому ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому в додатку 1 необхідно додати ще один рядок, де:

• у графі 18 треба відобразити суму різниці між мінімальною заробітною платою та нарахованою сумою виплати;
• у графі 20 — суму ЄСВ на різницю за кодом типу нарахувань (графа 9) «13».

Якщо мобілізований працівник є особою з інвалідністю, законодавством не передбачено обов’язку страхувальника щодо нарахування ЄСВ до мінімального розміру.

У разі відсутності рішення про добровільну виплату мобілізованим працівникам у додатку 1 заповнюють графи 8, 10, 14 (кількість календарних днів перебування у трудових відносинах), у графах 16–17 та 20 проставляють нульові суми заробітної плати та ЄСВ, інші графи заповнюють у загальному порядку.

Також фахівці ПФУ підкреслили, що в додатку 5 до Податкового розрахунку факт мобілізації працівника не відображається.