Декларація про провадження господарської діяльності зі зберігання пального для заправлення генератора

Податківці у роз’ясненні в категорії 113.04 ЗІР пояснили, до якого контролюючого органу, за якою формою, в які терміни слід подавати декларацію про провадження господарської діяльності зі зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки.

Зокрема, контролери нагадали, що з 27.07.2024 набрав чинності Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-ІХ (далі — Закон № 3817), крім окремих його норм, зокрема ст. 35 Закону № 3817, яка набирає чинності й вводиться в дію з 01.01.2025.

При цьому п. 2 розд. ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817 установлено, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-BP (далі — Закон № 481) втрачає чинність з 01.01.2025 року, положення Закону № 481 до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням Закону № 3817.

Водночас п. 2 ч. 24 розд. XIII «Перехідні положення» Закону № 3817 установлено, що на період дії воєнного стану в Україні й протягом 30 днів із дня його припинення або скасування зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 л на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб’єктом господарювання на підставі декларації про провадження господарської діяльності зі зберігання пального (далі — Декларація), яка безоплатно подається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно зі ст. 15 Закону № 481 ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабміном органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального. У Декларації зазначають такі відомості:

• для юридичних осіб — найменування, код згідно з ЄДРПОУ, місцезнаходження;
• для фізичних осіб — підприємців — прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адресу зареєстрованого / задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв’язок із фізичною особою — підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
• для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, і осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, — найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ й податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пп. 63.6 та 64.6 ПКУ;
• для іноземних суб’єктів господарської діяльності — найменування та податковий номер постійного представництва;
• загальна місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Декларацію складають у довільній формі й подають у паперовій або електронній формі в порядку, встановленому ст. 42 ПКУ.

Право на зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 л на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, набувається з моменту подання декларації до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Декларація подається до територіальних органів ДПС (Головних управлінь ДПС в областях та м. Києві) за місцем здійснення зберігання пального.