Новости

Добровільне медичне страхування працівників: за яких умов можна застосовувати пільгу з ПДФО та ЄСВ?

22.02.2024
Тема:

У статті наведено характеристики договору добровільного медичного страхування, який дає право на застосування податкової пільги з ПДФО, передбаченої пп.«в» пп.164.2.16 п.164.2 ст.164 ПКУ. Розглянуто питання, чи слід нараховувати ЄСВ, якщо договір добровільного медичного страхування не відповідає вимогам, наведеним в ПКУ. Розкрито особливості розрахунку неоподатковуваного ліміту згідно пп.«в» пп.164.2.16 п.164.2 ст.164 ПКУ, та відображення страхових платежів за договором добровільного медичного страхування у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку.

Що є договором добровільного медичного страхування у розумінні ПКУ

Відповідно до пп.«в» пп.164.2.16 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (далі – ПКУ), не включається до оподатковуваного доходу фізичної особи сума, сплачена роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 % нарахованої заробітної плати такому працівнику.

При цьому, ПКУ містить таке визначення договору добровільного медичного страхування:

«Договір добровільного медичного страхування – це договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору» (пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Отже, щоб договір добровільного медичного страхування відповідав вимогам ПКУ, він повинен:

  • передбачати страхову виплату при настанні страхового випадку тільки закладу охорони здоров’я;
  • укладатись на строк не менше одного року;
  • передбачати повернення страхових платежів при достроковому розірванні виключно роботодавцю – страхувальнику.

Практика укладання договорів добровільного медстрахування

Як свідчить актуальна практика укладення договорів добровільного медичного страхування в Україні, одержувачами страхової винагороди в таких договорах визначають:

  • заклади охорони здоров’я, та
  • застрахованих осіб, які за погодженням зі страховиком самостійно оплатили вартість медичної допомоги, та/або
  • інших осіб згідно чинного законодавства України

Тобто, договори добровільного медичного страхування, які наразі пропонують страхові компанії, досить шаблонні і однотипні; та містять найбільш загальні умови, які б задовільняли в першу чергу інтереси клієнта (страхувальника та застрахованого).

Натомість, договорів добровільного медичного страхування, які б передбачали виплату тільки і тільки закладам охорони здоров’я, страхові компанії майже не пропонують (оскільки такий формат може бути не надто зручним для застрахованих осіб – працівників).

В той же час, якщо підприємство – страхувальник озвучить свої побажання до моменту підписання страхового договору, на практиці страхові компанії не відмовляють у внесенні відповідних змін до умов страхування.

Отже, роботодавець, який підписав або планує підписати договір добровільного медичного страхування на користь своїх працівників, може потрапити у дві ситуації:

  1. такий договір добровільного медичного страхування відповідатиме вимогам, наведеним у пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ, або
  2. такий договір добровільного медичного страхування не відповідатиме вимогам, наведеним у пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ.

Кожна із вказаних ситуацій (А та Б) матиме різні податкові наслідки, тому розглянемо їх більш детально.

Податкові наслідки добровільного медичного страхування

Варіант 1. Договір ДМС не відповідає вимогам, наведеним у пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ

Договір добровільного медичного страхування, за яким страхова виплата може здійснюватись, зокрема, безпосередньо страхувальнику – фізичній особі або третім особам, не вважається договором добровільного медичного страхування в розумінні пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ.

До таких висновків приходить ДПС в ІПК №3021/ІПК/99-00-21-02-02-06 від 16.08.2021р., №382/6/99-00-07-02-02-15/ІПК від 26.09.2019р., а також в листі №23619/6/99-99-19-02-02-15 від 05.11.2015 р.

Отже, у разі якщо договір добровільного медичного страхування не відповідає вимогам, наведеним у            пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ, вся сума страхових платежів (внесків, премій), сплачена роботодавцем за працівників, включається до оподатковуваного доходу та оподатковується наступним чином:

  • податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% (пп.164.2.16 п.164.2 ст.164 ПКУ). У зв’язку з тим, що працівник фактично отримує не грошовий дохід, а послугу страхування, базу оподаткування для ПДФО визначаємо з урахуванням натурального коефіцієнта (п.164.5 ст.164 ПКУ);
  • військовий збір за ставкою 1,5 %. Починаючи із 03.09.2022р., базу оподаткування для військового збору також визначаємо з урахуванням натурального коефіцієнта (пп.1.4 п.16-1 підрозд.10 розд.ХХ ПКУ).

А якими ж будуть податкові наслідки з ЄСВ?

За загальним правилом, платіж згідно з договорами добровільного медичного страхування працівників і членів їх сімей не є базою нарахування ЄСВ (п.2 розд.ІІ Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1170 від 22.12.2010р. (далі – Постанова №1170)).

Водночас, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010р. (далі – Закон №2464) не містить визначення «договір добровільного медичного страхування».

І взагалі, в українському законодавстві єдине визначення «договір добровільного медичного страхування» міститься лише в ПКУ (а саме, пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ) і застосовується для цілей оподаткування (а ЄСВ не входить до системи оподаткування (загальнодержавних та місцевих податків та зборів)).

Тож, чи матиме право підприємство – роботодавець, який перераховує страховий платіж за договором добровільного медичного страхування, який не відповідає вимогам пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ, не нараховувати ЄСВ на такий страховий платіж, враховуючи вимоги п.2 розд.ІІ Постанови №1170 та ч.2 ст.1 Закону №2464 ?

Із даним питанням ми звернулись до ДПС та отримали відповідь листом №38613/6/99-00-24-03-03-06 від 29.12.2023р., в якому ДПС зазначила таке:

«Законом України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996р. (далі – Закон №85/96) передбачено, що медичне страхування відноситься до добровільного виду страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком (ст.6 Закону № 85/96).

Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Закону № 85/96. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України №1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, згідно з п.2 розділу II якого не є базою для нарахування єдиного внеску платіж згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей.

Таким чином, платежі згідно з договорами добровільного медичного страхування працівників не є базою нарахування єдиного внеску».

Тобто, як бачимо, ДПС не прив’язує визначення «договір добровільного медичного страхування», наведене у п.2 розд.ІІ Постанови №1170 до аналогічного визначення, наведеного у пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ.

Звідси і логічний висновок ДПС у листі: навіть якщо договір добровільного медичного страхування не відповідає вимогам пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ та оподатковується ПДФО та військовим збором у повному розмірі (без права на пільгу, передбачену пп.«в» пп.164.2.16 п.164.2 ст.164 ПКУ), то страховий платіж за таким договором все одно не оподатковується ЄСВ.

Варіант 2. Договір ДМС відповідає вимогам, наведеним у пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ

Припустимо, що роботодавець уклав із страховою компанією еталонний договір добровільного медичного страхування в розумінні пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ, а саме:

  • такий договір передбачає страхову виплату при настанні страхового випадку тільки закладу охорони здоров’я;
  • укладений на строк не менше одного року;
  • передбачає повернення страхових платежів при достроковому розірванні виключно роботодавцю – страхувальнику.

І начебто і наслідки податкові зрозумілі:

  • не оподатковується ПДФО та військовим збором сума, сплачена роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 % нарахованої заробітної плати працівнику (пп.«в» пп.164.2.16 п.164.2 ст.164 ПКУ),
  • не оподаткується ЄСВ платіж згідно з договором добровільного медичного страхування працівника (п.2 розд.ІІ Постанови №1170).

Зауваження: сума страхового платежу за працівника, що перевищує 30% нарахованої заробітної плати такому працівнику, оподатковується ПДФО та військовим збором (із натуральним коефіцієнтом). ЄСВ не обкладається.

Водночас, роботодавцю при розрахунку неоподатковуваної суми слід знати деякі дуже важливі нюанси, зокрема:

  • сума внесків, сплачених роботодавцем за договорами добровільного медичного страхування авансом за весь рік (квартал), яка в місяці перерахування перевищує 30% нарахованої заробітної плати працівнику, оподатковується ПДФО та військовим збором (ЗІР ДПС),
  • якщо роботодавцем сплачується сума внесків за договорами добровільного медичного страхування, але дохід у вигляді заробітної плати ще не нараховувався таким роботодавцем, то сума таких внесків оподатковується в повному обсязі без урахування положень пп.«в» пп.164.2.16 п.164.2 ст.164 ПКУ (ЗІР ДПС).

Участь лікарняних в розрахунку 30% ліміту

Відповідно до пп.14.1.48 п.14.1 ст.14 ПКУ, заробітна плата для цілей розділу IV «ПДФО» ПКУ – основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Структура заробітної передбачена Інструкцією зі статистики заробітної плати, що затверджена Наказом Державного комітету зі статистики №5 від 13.01.2004р. (далі – Інструкція №5).

Так, відповідно до п.2.2 Інструкції №5, фонд додаткової  заробітної плати включає доплати,  надбавки, гарантійні   і   компенсаційні   виплати,    передбачені    чинним законодавством,  премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До складу фонду додаткової заробітної плати входить, зокрема, оплата за невідпрацьований час, а саме: оплата,   а   також   суми   грошових   компенсацій   у  разі невикористання  щорічних  (основної  та  додаткових)  відпусток та додаткових  відпусток  працівникам,  які  мають дітей, у розмірах, передбачених законодавство (пп.2.2.12 Інструкції №5).

Отже, відпускні як частина додаткової заробітної плати повинні враховуватись при розрахунку ліміту 30% нарахованої заробітної плати згідно пп.«в» пп.164.2.16 п.164.2 ст.164 ПКУ.

Що ж до лікарняних, то

  • оплата  перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства,
  • допомога по тимчасовій непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів фондів державного соціального страхування

є іншими виплатами, що не належать до фонду оплати праці (пп.3.2 та пп.3.3 Інструкції №5).

Тобто, лікарняні  не можна враховувати при розрахунку ліміту 30% нарахованої заробітної плати згідно пп.«в» пп.164.2.16 п.164.2 ст.164 ПКУ.

Відображення страхування працівників в 4ДФ

Про одержані фізичними особами доходи та сплачені з них суми податку підприємство як податковий агент зобов’язане повідомити контролюючі органи у додатку №4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – 4ДФ).

Відповідно до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку, затвердженого наказом Міністерства фінансів №4 від 13.01.2015р., сума страхових внесків за платника податку, сплачені роботодавцем-резидентом за договорами добровільного медичного страхування в межах 30% нарахованої заробітної плати такому працівнику, відображається в 4ДФ із кодом ознаки «125».

Ми вважаємо, що код ознаки доходу у 4ДФ щодо страхових платежів, які перевищують 30 відсотків нарахованої заробітної плати такому працівнику, а також якщо договір ДМС не відповідає вимогам п.14.1.52-1 ПКУ, також слід зазначати «125».

У разі, якщо роботодавець перераховував страхові платежі за договором добровільного медичного страхування працівника авансом за весь рік/квартал, то вся сума страхових внесків, сплачених авансом за рік/квартал, включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку (працівника) того місяця, в якому здійснюється перерахування таких внесків (ЗІР ДПС).

Календарь

На этой неделе
событий нет

Вверх
Закрыть
Заказать обратный звонок
Будет выполнено оформление подписки на выбранное издание
Телефон
Оформить
Вернуться
Закрыть
Извините, на выбранный вами период подписка не осуществляется. Для того чтобы задать свой вопрос звоните на наши контактные телефоны или воспользуйтесь формой обратной связи