01.10.2023 набрав чинності Закон України «Про систему громадського здоров’я»

01.10.2023 набирав чинності Закон України «Про систему громадського здоров’я» від 06.09.2022 № 2573-IX (далі — Закон про громадське здоров’я). Він прийшов на зміну Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII (далі — Закон № 4004) та «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III (далі — Закон № 1645), які з цієї дати, відповідно, втратили чинність.

Як повідомляють укладачі Закону про громадське здоров’я, нині в Україні, попри наявність значної кількості нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері складових компонентів системи (забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, охорони здоров’я, охорони навколишнього природного середовища та в інших сферах, які стосуються громадського здоров’я), до цього часу відсутня єдина нормативно визначена система громадського здоров’я, спроможна реагувати на виклики, пов’язані з проблемами здоров’я і благополуччя населення. З метою вирішення таких питань і ухвалено Закон про громадське здоров’я.

Для звичайних роботодавців глобальних змін Закон про громадське здоров’я не привнесе. Зупинимося на деяких моментах.

Відсторонення Як і раніше:

1) у разі якщо носіями збудника інфекційних хвороб, що спричиняють надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров’я, є особи, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи за їхньою згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов’язану з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо переведення зазначених осіб на іншу роботу неможливе, їх відсторонюють від роботи в порядку, встановленому законом. На період відсторонення від роботи таким особам виплачують допомогу у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (ч. 7 ст. 18 Закону про громадське здоров’я). Раніше така норма містилася в ст. 23 Закону № 1645 та ст. 28 Закону № 4004;

2) працівники, які без поважних причин не пройшли у встановлений термін обов’язковий медичний огляд у повному обсязі, відсторонюються від роботи і можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності (ч. 5 ст. 45 Закону про громадське здоров’я). Раніше така норма містилася в ст. 21 Закону № 1645 і ст. 26 Закону № 4004;

ДО ВІДОМА. Чи є послаблення щодо проходження медичного огляду в період воєнного стану? Відповідь на це запитання надавало МОЗ у листі від 21.04.2022 № 26-04/17/744/ЗПІ-22//912 (див. газету «Бухгалтерія: бюджет», № 17/2022, с. 20). Так, працівники закладів та установ, які розміщені на територіях, де:

• НЕ ведуться воєнні дії, мають проходити обов’язковий медогляд. Отже, вони можуть бути відстороненні за непроходження медогляду;
• ведуться воєнні дії, мають проходити обов’язковий медичний огляд, але фактично такої можливості немає, оскільки заклади охорони здоров’я не надають таких послуг. По-перше, відсутність проходження медогляду із зазначеної причини не є підставою для відсторонення працівника від роботи, адже підставою для відсторонення працівника від роботи є саме його ухилення від проходження обов’язкового медогляду (ст. 46 КЗпП). А в цьому випадку працівник не ухиляється від медогляду — він не може його пройти у зв’язку з воєнними діями. По-друге, не можна і звільнити працівника, оскільки трудове законодавство таких підстав для звільнення не передбачає.

3) за вмотивованим письмовим рішенням керівника або уповноваженої посадової особи органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства у відповідній сфері власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи відстороняють від роботи, навчання, відвідування закладів дошкільної освіти осіб, які є носіями збудників інфекційних хвороб, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби або осіб, які були в контакті з такими хворими (ст. 53 Закону про громадське здоров’я).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Раніше ст. 12 Закону № 1645 передбачала, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, цих працівників відсторонюють від виконання зазначених видів робіт. В Законі про громадське здоров’я аналогічної за змістом норми немає. Можливо, вона буде в підзаконному акті, а втім, поживемо побачимо.

Медичні огляди Як і раніше, працівники суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність, пов’язану з обслуговуванням населення, перелік видів якої затверджено МОЗ за погодженням із Держпраці, а також працівники, зайняті на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, мають проходити обов’язкові попередні (до прийняття на роботу) і періодичні медичні огляди. Періодичні медичні огляди проводяться за кошти роботодавця (ст. 45 Закону про громадське здоров’я).

Тож слід очікувати від МОЗ нові порядки щодо проходження медоглядів. Зараз у сфері медоглядів користуємося постановою КМУ від 23.05.2001 № 559, якою затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, а також наказом МОЗ «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» від 21.05.2007 № 246.

При цьому дані про результати обов’язкових медичних оглядів працівників вносять до їхніх електронних медичних книжок в електронній системі охорони здоров’я. Тож чекаємо на запровадження Е-медкнижок.