Оподаткування прямих контрактів нерезидента, який має постійне представництво в Україні
У даній статті ми розглянемо правила оподаткування доходів нерезидента, отриманих від прямих контрактів з резидентами України, зокрема, чи потрібно такі доходи враховувати у складі доходів постійного представництва. Як приклад, у цьому матеріалі, розглядається ситуація щодо нерезидента із місцезнаходженням в Румунії. Однак, в загальному, такий підхід може бути застосовано щодо нерезидента будь-якої іншої країни, оскільки міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування укладаються на базі Модельної конвенції, тобто формально є дуже подібними, якщо не ідентичними.
Положеннями Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (далі – ПКУ) передбачено, що міжнародні договори є частиною податкового законодавства України. Водночас, міжнародні договори мають пріоритет перед національним законодавством.
У 1997р. підписано Конвенцію між Урядом України і Урядом Румунії про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходу і капіталу (далі – Конвенція).
Одним з існуючих податків, на які поширюється Конвенція, зокрема в Україні, є податок на прибуток підприємств (п.3 ст.2 Конвенції).
При застосуванні цієї Конвенції термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства (п.1 ст.5 Конвенції).
Відповідно до п.1 ст.7 Конвенції, прибутки підприємства Договірної Держави будуть оподатковуватись лише в цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.
Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище (тобто, через постійне представництво), то його прибутки можуть оподатковуватись у другій Договірній Державі (в Україні), але тільки в тій частині, яка стосується такого постійного представництва.
У Коментарях до Модельної конвенції ОЕСР (п.18 Коментарів до ст.7) роз’яснюється, що якщо підприємство Договірної Держави (зокрема, Румунії) має постійне представництво в іншій Договірній Державі (Україні), перша Держава (Румунія) має інтерес у тому, щоб директива параграфа 2 була правильно застосована державою, де знаходиться постійне представництво.
Якщо держава, де знаходиться постійне представництво (Україна), намагатиметься оподатковувати прибуток, який не відноситься до постійного представництва відповідно до ст.7, це може призвести до подвійного оподаткування прибутку, який має бути належним чином оподатковуваним лише в державі підприємства (Румунія).
Наприклад, якщо товари постачаються іншими частинами підприємства, прибутки, що виникають від такої поставки, не є результатом діяльності, що здійснюється через постійне представництво, і не відносяться до нього.
Таким чином, відповідно до положень ст.7 Конвенції та Коментарів до Модельної Конвенції, при розрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток нерезидента, що здійснює свою діяльність на території України через постійне представництво повинні приймати участь тільки ті доходи, які отримані у зв’язку із діяльністю цього постійного представництва в Україні, і витрати лише в тій частині, яка відноситься до такого постійного представництва.
Отже, якщо нерезидент укладає та реалізовує контракти напряму з українськими підприємствами (без участі постійного представництва в Україні), то такі прибутки нерезидента не слід вважати прибутком, що відноситься до постійного представництва.
Відповідно, за українським законодавством нерезидент не повинен декларувати доходи та витрати, які стосуються послуг, наданих ним напряму українському підприємству у складі доходів та витрат Представництва.
Натомість, доходи, отримані нерезидентом напряму від резидента України будуть оподатковуватись в порядку, передбаченому п.141.4 ст.141 ПКУ (шляхом утримання податку у джерела виплати).
В той же час, як визначено у пп.«к» пп.141.4.1 п.141.4 ст.141 ПКУ, не є доходом нерезидента доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (крім виручки за послуги, що прямо передбачені у ст.141 ПКУ).
Тобто, якщо резидент здійснює оплату за надані нерезидентом роботи/послуги (які прямо не зазначені у пп.«а» – «й» пп.141.4.1 п.141.4 ст.141 ПКУ), то такий резидент не має обов’язку утримувати податок за ставкою 15% в момент перерахування коштів нерезиденту.
