Хто є відповідальним за подання звіту та сплату ЄСВ (у т. ч. за найманих працівників) у разі смерті страхувальника – ФОП?

Хто є відповідальним за подання звіту та сплату ЄСВ (у тому числі за найманих працівників) у разі смерті страхувальника – ФОП або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність?

Обов’язки платників ЄСВ регламентовано частиною другою ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), згідно з приписами якої, платник ЄСВ, зокрема, зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ та подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, до контролюючого органу за основним місцем обліку платника ЄСВ в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до контролюючого органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України.

Так, загальні правила формування та подання звітності з ЄСВ регламентовано наказами Міністерства фінансів України:

• від 14.04.2015 № 435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (у редакції наказу МФУ від 05.11.2020 № 670) (далі – Наказ № 435) – для ФОП, у тому числі ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування та належать до четвертої групи платників єдиного податку, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, які до 01.01.2022 подають звітність по ЄСВ за формами, встановленими Наказом № 435;
• від 13.01.2015 № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» (в редакції наказу МФУ від 15.12.2020 № 773) – для страхувальників (роботодавців);
• від 19.06.2015 № 578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку» (в редакції наказу МФУ від 09.12.2020 № 752) – для ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування та належать до першої – третьої групи платників єдиного податку.

Сума ЄСВ, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст. 25 Закону № 2464).

Нормами Закону № 2464 та чинними нормативними актами, якими затверджені форми звітності з ЄСВ не визначено осіб, які можуть нести зобов’язання з нарахування та сплати ЄСВ, а також подання звітності після смерті фізичної особи – підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Водночас у разі наявності сум недоїмки після смерті ФОП або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, такі суми підлягають списанню у разі відсутності осіб, які відповідно до Закону № 2464 несуть зобов’язання із сплати ЄСВ (ч. 7 ст. 25 Закону № 2464).

Крім того, згідно з п. 2 частини першої ст. 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755) відомості, зокрема, про фізичних осіб – підприємців вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) на підставі документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП у зв’язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою подається, зокрема, ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи – підприємця, судове рішення про визнання фізичної особи – підприємця безвісно відсутньою (п. 2 ч. 4 ст. 18 Закону № 755).

Відомості з ЄДР про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП є підставою для зняття її з обліку, зокрема, в податкових органах та/або вчинення інших дій відповідно до законодавства (ч. 4 ст. 13 Закону № 755).