Розрахунок заробітної плати при звільненні: що робити, якщо роботодавець затримує виплати

Кожен працівник має право на отримання заробітної плати вчасно та в повному обсязі, при цьому при звільненні остаточний розрахунок має бути зроблений в день звільнення. Однак непоодинокими є випадки, коли роботодавець нехтує своїм обов’язком та затримує належні виплати. Як працівник може захистити свої трудові права розповідає юрист Вознесенського місцевого центру з надання БВПД Андрій Бобров.

Розпочнемо з того, що виплата всіх належних працівнику сум, а це може бути не лише заробітна плата, але й компенсація на невикористану відпустку, за відрядження тощо, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Це визначено статтею 116 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП України).

В тому ж випадку, якщо ця вимога не була виконана, а саме з вини роботодавця працівнику не було виплачено належні йому суми у зазначені строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За порушення встановлених строків виплати заробітної плати більш як за один місяць передбачена фінансова, кримінальна та адміністративна відповідальність (ст. 117 КЗпП України).

Дії працівника, якщо не були проведені всі виплати при звільненні

У разі затримки виплати заробітної плати рекомендуємо написати заяву на ім’я керівника про виплату заборгованої суми заробітної плати, або звернутись із заявою до комісії по трудових спорах (у разі її створення). Якщо безпосередні переговори з роботодавцем не призвели до результату та заробітну плату не виплачено, необхідно звернутись до суду.

Для стягнення заборгованості з виплати нарахованої заробітної плати працівник може звернутися безпосередньо до суду в порядку:

• наказного провадження (в тому випадку, якщо вимога працівника про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати є безспірною);
• позовного провадження (наявний спір щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати та/або права на її отримання).

Термін звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати не обмежений.

Важливо! Виплата заборгованості не звільняє працедавця від обов’язку виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Середня заробітна плата розраховується згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 шляхом простих математичних розрахунків. Тобто, розмір середнього заробітку, який втрачено у зв’язку із затримкою виплат роботодавцем, становить добуток середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів за період вимушеного прогулу.

До прикладу, беремо заробітну плату в 6 тисяч гривень і останні два місяці роботи, в середньому 42 робочі днів. Отже, беремо суму заробітної плати за два місяці, в нашому випадку 12 тисяч гривень, і ділимо її на 42 робочі дні. Таким чином визначаємо середньоденну заробітну плату у розмірі 285,71 гривень. Далі вираховуємо кількість днів вимушеного прогулу і множимо її на середньоденну зарплату. Якщо затримка у виплаті була, наприклад 90 днів, то шляхом простої математичної формули отримуємо суму в 25 714 гривень – саме таку суму повинен буде виплатити роботодавець у разі затримки зарплати.

Куди звертатись, які документи подавати до заяви?

Позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. В окремих випадках спори розглядаються окружними адміністративними судами.

Заява подається у письмовій формі та має містити докази:

• перебування заявника у трудових відносинах із боржником;
• підтвердження суми, яка стягується.

Зауважимо, що у справах про стягнення заробітної плати позивачі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»).