«ПРОФЕСІЙНИЙ БУХГАЛТЕР»:
Простій: найактуальніші запитання

Коли оголошують простій?

Відповідно до ст. 34 КЗпП простій — це призупинення роботи, спричинене відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, незворотною силою або іншими обставинами.

До редакції надходить багато запитань на кшталт: чи потрібно оголошувати простій, якщо частина працівників виїхала за кордон, а частина залишилася на місці? Відповідаючи на це запитання, слід звернути увагу на те, що роботодавець оголошує простій, якщо він не може забезпечити робочий процес. Іншими словами, якщо суб’єкт господарювання продовжує працювати, але деякі працівники не виходять на роботу (у тому числі у зв’язку з виїздом за кордон), то причин оголошувати простій немає. Невихід таких працівників на роботу оформлюють або як неявку з нез’ясованих причин (якщо роботодавець не знає про причину невиходу працівника), або як відпустку (оплачувану чи неоплачувану) за погодженням між працівником та роботодавцем. Крім того, працівник, який виїхав, може розірвати трудові відносини, написавши заяву на звільнення і передавши її роботодавцю засобами електронного зв’язку.

Також нещодавно в трудовому законодавстві з’явилася можливість призупинення трудового договору згідно зі ст. 13 Закону № 2136 1. Призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою та тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Звернемо увагу, що навіть якщо ініціатором призупинення трудового договору є працівник, це можна зробити тільки у випадку, коли не тільки працівник не може виконувати роботу, але й коли в роботодавця немає можливості надати таку роботу працівнику.

Як оплачувати час простою?

Відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачують із розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу). Час простою з вини працівника не оплачують (ч. 4 ст. 113 КЗпП).

Доплати та надбавки, які належать працівнику під час виконання трудових функцій (згідно із законодавством або за домовленістю сторін), до уваги не беруть.

Що стосується доплати працівнику до рівня МЗП, то нагадаємо, що мінімальні гарантії в оплаті праці (зарплата не нижче за МЗП) встановлені за умови відпрацювання повної норми робочого часу. Якщо працівник весь місяць був у простої, доплату до рівня МЗП не нараховують. Якщо працівник частину місяця був у простої, доплату до МЗП необхідно робити з урахуванням фактично відпрацьованого ним часу.

Приклад 1. Оклад працівника — 5000,00 грн.
Крім того, відповідно до положення про преміювання розмір щомісячної премії становить 10 % від окладу.
У місяці 22 р. дн., із них 17 р. дн. працівник був у простої не з власної вини.

За місяць нараховано 4053,03 грн, у тому числі:

• за відпрацьований час: 5000,00 :  22 р. дн. × 5 р. дн. = 1136,36 грн;
• за час простою: 5000,00 × 2 : 3 : 22 р. дн. ×  17 р. дн. = 2575,76 грн;
• щомісячна премія: 1136,36 × 10 %  = 113,64 грн;
• доплата до МЗП: (6500,00 : 22 р. дн. × 5 р. дн. − 1136,36 − 113,64) = 227,27 грн.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються, зокрема, норми ст. 73 КЗпП (святкові та неробочі дні) та ч. 3-5 ст. 67 КЗпП (зокрема, перенесення святкового дня, що припадає на вихідний день, на наступний робочий день). На сьогодні воєнний стан діє до 05 год 30 хв 25.04.2022 р. Відповідно, вихідний день Великодня (24.04.2022 р.) не переноситься на понеділок (25.04.2022 р.). Тому цей день (25.04.2022 р.) стає робочим, а отже, якщо в цей період буде простій, то його потрібно оплатити з розрахунку не нижче 2/3 від окладу.

Для сумісників (зовнішніх та внутрішніх) жодних особливостей щодо оплати простою немає (оплата в розмірі не нижче 2/3 від встановленого окладу). Гарантію щодо запровадження та оплати простою виконуємо за кожним трудовим договором окремо. Якщо працівник працює в режимі неповного робочого часу (наприклад, 0,5 ставки), то, відповідно, 2/3 беруть від 0,5 ставки. Зауважимо, що для внутрішнього сумісника можлива ситуація, коли на основній роботі він працює, а за сумісництвом оформлений простій. У такому разі за основним місцем роботи нараховують зарплату як за відпрацьований час, а за сумісництвом оплачують простій (не нижче 2/3). І так само діють у зворотній ситуації.

У Табелі обліку використання робочого часу час простою відзначають літерним кодом «П» або цифровим кодом «23». Причому позначати в такий спосіб слід усі дні періоду простою (включаючи вихідні дні) згідно з наказом, а оплачувати простій — лише за пропущені робочі дні (години). Якщо в наказі введено простій лише в окремі робочі дні, саме їх і позначаємо як простій. Але так формулюють вкрай рідко, зазвичай встановлюють простій на певний період, який включає й вихідні.

У які строки робити «простійні» виплати працівникам?

Для оплати простою зберігаються загальні правила щодо строків виплати зарплати працівникам згідно зі ст. 115 КзпП, тобто у строки, встановлені роботодавцем, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів, і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який робиться виплата. На це свого часу звертало увагу Мінекономіки в листі від 02.04.2021 р. № 4711-06/20380-07.

Також майте на увазі норми ст. 10 Закону № 2136, згідно з якою зарплата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Як нараховувати індексацію?

Розглянемо таке питання: працівник відпрацював лише кілька днів, а потім на підприємстві було оголошено простій із нарахування 2/3 від окладу. Як нараховувати індексацію: у повному обсязі чи пропорційно відпрацьованому часу?

Відповідно до абз. 6 п. 4 Порядку № 1078 2, якщо особа працює неповний робочий час, суму індексації визначають з розрахунку повного робочого часу, а виплачують пропорційно відпрацьованому часу.

Оскільки період простою — це невідпрацьований час, то в місяці, коли був простій, працівнику потрібно нарахувати індексацію пропорційно відпрацьованому часу (без врахування днів простою). Якщо ж працівник весь місяць перебував у простої, тобто протягом місяця немає жодного фактично відпрацьованого дня, за цей місяць індексація не нараховується.

Приклад 2. Оклад працівника 8000,00 грн на місяць.
Норма робочих днів у місяці — 21 р. дн., на період простою припало 18 р. дн.
Сума індексації при повній зайнятості за умови повністю відпрацьованого часу становить 86,84 грн.

Сума індексації за місяць, на який припадає простій: 86,84 : 21 р. дн. × 3 р. дн. = 12,41 грн.

Простій та відпустка

Сумісність Чи може працівник під час простою взяти відпустку (оплачувану чи неоплачувану)? Так, може. Серед причин для перенесення щорічної відпустки або її продовження простій не вказаний (ст. 11 Закону про відпустки 3).

У разі надання оплачуваної відпустки такі дні оплачують виходячи із середньої зарплати за останні 12 місяців за правилами, встановленими Порядком № 100 4(тобто за загальними «відпускними» правилами), а не виходячи з розрахунку не нижче 2/3 окладу (ставки).

Також не забувайте про «військові» правила надання відпусток. Так, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю 24 к. дн.

Щодо неоплачуваних відпусток, як і раніше, діє «карантинна» підстава для надання такої відпустки (на сьогодні карантин продовжено по 31.05.2022 р.). Крім того, у ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 прописана «військова» підстава для неоплачуваної «безмежної» відпустки на прохання працівника. Таку відпустку дозволено надавати протягом періоду дії воєнного стану.

Врахування у розрахунку середньої зарплати Тут поговоримо про розрахунок відпускних, якщо в розрахунковому періоді у працівника був простій. Відповідно до абз. 6 п. 2 Порядку № 100 із розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством не працював і за ним не зберігався середній заробіток або зберігався частково. У зв’язку з цим із розрахунку слід виключати кількість календарних днів перебування в простої з оплатою з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки. Будьте уважні при виключенні з розрахунку святкових днів, якщо вони стали робочими в період дії воєнного стану, щоб не виключити такі дні двічі (і як «простійні», і як святкові). Але це фактично стосується лише 08.03.2022 р., адже святкових (неробочих) днів починаючи з 24.03.2022 р. під час воєнного стану немає (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136).

Якщо ж роботодавець вирішив зберегти під час простою за працівниками середній заробіток повністю, то такі календарні дні не виключають із розрахунку.

ПАМ’ЯТАЄМО. Якщо в РП не було виплат, що включаються до розрахунку (наприклад, була тривала неоплачувана відпустка та/або затяжний простій), то згідно з абз. 3 п. 4 Порядку № 100 розрахунок середнього заробітку працівнику проводять виходячи із встановленої йому ставки (окладу), але не нижче за МЗП.

Врахування у «відпускному» стажі Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки до стажу, що надає право на щорічну основну відпустку, включають час, коли працівник фактично не працював, але за ним відповідно до законодавства зберігалися місце роботи (посада) та зарплата повністю або частково. Це, зокрема, період простою (зі збереженням як середнього заробітку, так і в розмірі не нижче 2/3).

Простій та лікарняні/декретні

Сумісність Якщо під час простою працівник захворів, він має право на оплату днів хвороби під час перебування в простої (лист Мінсоцполітики від 23.06.2020 р. № 6387/0/290-20/45). Це ж стосується і відкриття працівниці ЛН 5у зв’язку з вагітністю та пологами. При цьому, якщо в цей період працівнику виплачують середній заробіток у розмірі не нижче 2/3, на оплату ЛН це не впливає: розрахунок проводять у загальному порядку за правилами, встановленими Порядком № 1266 6(лист Мінпраці від 16.04.2010 р. № 108/18/99-10, лист ФТВП 7від 09.04.2014 р. № 5.1-31-767). Причому такі правила діють незалежно від того, коли настав страховий випадок: до початку простою або під час простою.

Врахування у розрахунку середньої зарплати Тут поговоримо про оплату днів хвороби (відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами), якщо в розрахунковому періоді був простій. Показник середньої зарплати для цих цілей розраховують за Порядком № 1266. Відповідно до цього документа з розрахунку виключають пропущені календарні дні та зроблені за цей час виплати лише з поважних причин. Такими причинами є: хвороба, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до 3 (6) років, відпустка за свій рахунок.

Простій не є поважною причиною у розумінні Порядку № 1266, тому виплати за період простою, так само як і календарні дні, що припадають на простій, враховуємо в розрахунку (незалежно від того, повністю був збережений середній заробіток чи в розмірі не нижче 2/3).

Врахування у страховому стажі Страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісячно сплачені ним та роботодавцем або ним страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску 8(ч. 1 ст. 21 Закону про соцстрахування 9). На суму простійних виплат нараховується ЄСВ, тому такий період включається до страхового стажу.

Оподаткування

ПДФО та ВЗ Для цілей оподаткування дохід, нарахований під час простою, є зарплатою (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5 10). У зв’язку з цим при утриманні ПДФО до такого доходу можна застосувати ПСП, якщо загальна сума нарахованої зарплати за місяць не перевищує граничний розмір доходу (у 2022 році — 3470,00 грн, а за наявності пільги «на дітей» — 3470,00 грн кратно кількості дітей).

У додатку 4ДФ до Податкового розрахунку суму виплат, нараховану за час простою, відображають як зарплату (з ознакою доходу «101»).

ЄСВ Вище ми сказали, що оплата за час простою входить до фонду оплати праці згідно з п.п. 2.2.12 Інструкції № 5, а отже входить до бази нарахування ЕСВ.

Незалежно від того, відпрацьована норма часу у звітному місяці чи ні (крім випадку прийняття/звільнення), якщо працівнику (основне місце роботи) здійснюють нарахування, які оподатковуються ЄСВ за ставкою 22 % (особа без інвалідності), то цей внесок нараховуємо в розмірі не нижче за мінімальний 11(МЗП × 22 %). Відповідно, за необхідності потрібно робити доплату до рівня МЗП.

У додатку Д1 до Податкового розрахунку нарахування під час простою відображають так само, як і зарплату, тобто загальною сумою у складі зарплати одним рядком із «зарплатним» кодом застрахованої особи. При цьому в реквізиті 14 весь період простою враховують у кількості календарних днів перебування в трудових відносинах та в реквізиті 13 не показують.

Приклад 3. Працівнику (основне місце роботи; без інвалідності) встановлено оклад у розмірі 7000,00 грн, що перевищує МЗП.
У період простою за працівником зберігається середній заробіток у розмірі 2/3 від окладу, внаслідок чого протягом місяця було нараховано 4666,67 грн.

Сума ЄСВ дорівнює 1430,00 грн, у тому числі:

• з фактично нарахованих виплат: 1026,67 грн (4666,67 × 22 %);
• з додаткової бази: 403,33 грн ((6500,00 − 4666,67) × 22 %).

Вероніка Чернишова, консультантка