«ПРОФЕСІЙНИЙ БУХГАЛТЕР»:
Законодавчі послаблення воєнного стану: продовження строків давності та кредитне відстрочення

Питання 1 Це кредитне нововведення від Закону № 2120 і полягає воно ось у чому.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в 30-денний строк після його припинення чи скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦКУ, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Окрім цього, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 2 ч. 3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2120). Майже аналогічну норму внесено до Закону про споживче кредитування 2(п. 11 ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2120).

Виокремимо ключові моменти.

► Момент 1. Період послаблень: з 24.02.2022 р. по останній день воєнного стану (наразі — 25.04.2022 р.) + 30 днів після закінчення (скасування) воєнного стану. Отже, всі борги, що утворилися до 24.02.2022 р., жодних преференцій не мають і щодо них діють закони мирного часу.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Закон № 2120 не звільняє від відповідальності позичальників у разі прострочення виконання негрошового зобов’язання. Тож якщо позичальник позичив інші речі, визначені родовими ознаками (наприклад, зерно, інші продукти тощо), то в разі прострочення повернення позикодавцю такої самої кількості речей того ж роду та такої ж якості штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) підлягають стягненню без послаблень.

►  Момент 2. Позичальник звільняється від відповідальності, а не від виконання основного зобов’язання. Отже, основну суму боргу (кредиту, позики) + відсотки доведеться повертати. Наразі законодавство не передбачає списання «воєнних» боргів.

НАГАДАЄМО. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ). Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦКУ).

Своєю чергою, Закон № 2120 звільняє позичальників (боржників):

• від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦКУ (індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми 3);
• від неустойки (штрафу, пені);
• від інших платежів, сплату яких передбачено відповідними договорами.

Зазначені платежі підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) з огляду на пряму норму закону. Водночас Нацбанк вважає трохи інакше, зазначаючи, зокрема, що: «…кредитні канікули — це право кредитора, а не його зобов’язання. Саме тому рекомендуємо домовитися безпосередньо з кредитором про кредитні канікули». Отже, можна очікувати на судові спори щодо цього питання після закінчення війни .

► Момент 3. Звертаємо увагу, що в Законі № 2120 ні слова не сказано про скасування процентів за користування кредитом (позикою). Отже, позичальники не звільняються від сплати кредитних процентів, адже за своєю суттю проценти — це плата за користування коштами позикодавця (кредитодавця) і вони не є штрафними санкціями (неустойкою, пенею, іншими платежами), які підлягають сплаті за прострочення основного зобов’язання. Це підтвердив і Нацбанк, зазначивши, що звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) не означає звільнення від сплати процентів за користуванням кредитом. Отже, процентних послаблень не буде.

► Момент 4. Від відповідальності звільняються не лише банківські боржники, адже норма Закону № 2120 поширюється на кредит (ст. 1054 ЦКУ), у т. ч. споживчий кредит (регулюється також окремим законом), позику (ст. 1046 ЦКУ).

Нагадаємо, що позика відрізняється від банківського кредиту, зокрема, тим, що:

• за договором позики позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості;
• позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором), тоді як за кредитним договором сплата процентів є обов’язком (ч. 1 ст. 1054 ЦКУ).

► Момент 5. Послаблення щодо споживчих кредитів передбачає також заборону збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 10561 ЦКУ, в разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в 30-денний строк після його припинення чи скасування.

Питання 2 Зазначимо, що це питання не нове, адже невдовзі після введення карантину (з 12.03.2020 р.) парламент ухвалив низку законів, серед яких Закон № 540 4, який, зокрема, вніс зміни до ЦКУ та ГКУ в частині продовження строків позовної давності (йдеться у т. ч. про спеціальний та загальний строки позовної давності).

ЦИТАТА. «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
(п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦКУ).

ЦИТАТА. «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
(витяг з п. 7 розд. IX «Прикінцеві положення» ГКУ)

Зауважимо, що зараз Закон № 540 є чинним, адже карантин в України триває (принаймні до 31.05.2022 р.). Отже, вищенаведені строки давності, визначені ЦКУ та ГКУ, продовжено щонайменше до 31.05.2022 р. незалежно від введення воєнного стану. Тепер переходимо до Закону № 2120, який дещо відрізняється від Закону № 540. Чим саме?

По-перше, Закон № 2120 не продовжує строків давності, визначених ГКУ. Тож, якщо після закінчення карантину військовий стан ще триватиме (звісно, сподіваємося, що цього не станеться), строки, визначені ст. 232, 269, 322, 324 ГКУ, продовжені не будуть, а отже, їх перебіг відновиться з 01.06.2022 р. (якщо карантин не буде припинений достроково).

По-друге, Закон № 2120 продовжив не тільки строки давності, встановлені ЦКУ, але й строки позовної давності, що збільшені за домовленістю сторін. Загалом продовжені строки позовної давності в Законі № 540 та Законі № 2120 повністю збігаються, але Законом № 2120 додалася ще й ст. 259 ЦКУ (п. 2 ч. 3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2120).

НАГАДАЄМО. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (ст. 259 ЦКУ).

Отже, якщо, наприклад, у договорі строк позовної давності збільшено з 3 років загальної позовної давності, скажімо, до 5 років, то перебіг 5-річного строку на час воєнного стану зупиняється.

Катерина Литвиненко, юристка