Шлях від інтерна до лікаря-спеціаліста

Статтю взято з газети "Медична бухгалтерія" № 7/2020

Тетяна Кондратенко, юрист газети

Інтернатура: загальні моменти

На сьогодні порядок проходження інтернатури встановлено Положенням № 291.

Варто зазначити, що вже давно йдуть розмови щодо нового Положення про інтернатуру. Навіть фахівці МОЗ в листі від 26.03.2015 р. № 10.03.67/9344 зазначили, що МОЗ України опрацьовує проєкт нового Положення про інтернатуру. Текст проєкту можна знайти на офіційному сайті МОЗ1. Однак поки що далі проєкту діло не пішло. Тож наразі чинними залишаються норми Положення № 291.

Спочатку з’ясуймо, що таке інтернатура. Відповідно до п. 1.1 Положення № 291 спеціалізація (інтернатура) є обов’язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних ЗВО медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря (провізора)–спеціаліста певного фаху. Отже, лише після інтернатури особа зможе працювати на посаді лікаря. Навчання в інтернатурі стартує з 1 серпня, його тривалість — 1–2 роки (п.п. 3.2.1 п. 3.2 Положення № 291).

Інтернатура складається з 2 етапів:

1 етап: навчання на кафедрах медичних (фармацевтичних) ЗВО медичних факультетів університетів і закладів медичної (фармацевтичної) післядипломної освіти (очна частина інтернатури).

2 етап: стажування в базових установах і ЗОЗ (заочна частина інтернатури).

ЦИТАТА. «Бази стажування лікарів (провізорів)–інтернів — це базові установи та ЗОЗ, які використовуються з метою первинної спеціалізації випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти. Це можуть бути обласні, міські і центральні районні лікарні, міські та обласні дитячі лікарні, пологові будинки, диспансери, лікарні, підпорядковані іншим відомствам, клініки науково-дослідних інститутів, діагностичні центри, бюро судово-медичної експертизи, установи і заклади санітарно-епідеміологічної служби, аптечні заклади тощо, що мають у своєму складі структурні підрозділи, підготовка в яких передбачена навчальним планом та програмою інтернатури з відповідної спеціальності».

(п. 3.5.1 Положення № 291)

Зауважимо, що проходження інтернатури може бути як безоплатним, так і на платній основі. Саме від цього залежить характер правовідносин інтерна із базою стажування, а також порядок надання йому пільг і гарантій. Тож розглянемо обидва випадки: для інтерна за держзамовленням та для інтерна на платній основі.

Спочатку поговоримо про інтернів-бюджетників, тобто тих, хто проходить інтернатуру за державним замовленням.

Інтерн-бюджетник

Зарахування до інтернатури Зарахування в інтернатуру здійснюється наказом відповідного органу управління закладом охорони здоров’я. Відповідно до п. 2.3 Положення № 291 підставою для зарахування в інтернатуру є диплом лікаря (провізора) з певної лікарської (провізорської) спеціальності, посвідчення про направлення на роботу за персональним розподілом або довідка про право самостійного працевлаштування.

Чи є трудові відносини? Згідно з п. 2.2 Положення № 291 зарахування проводиться на посади лікарів (провізорів)–інтернів, тобто з інтерном ЗОЗ — база стажування укладає трудовий договір, про що робиться відповідний запис до його трудової книжки.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Про прийняття лікаря-інтерна необхідно повідомити податкову, подавши відповідне повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Радимо зробити це до дня, коли він стане до виконання обов’язків як лікар-інтерн (лист Мінсоцполітики від 04.08.2015 р. № 432/13/155-15, лист ДФСУ від 18.10.2016 р. № 22502/6/99-99-13-02-03-15).

Інтернів, які прибули до ЗОЗ для подальшого стажування, зараховують до штату на вакантну посаду лікаря (провізора)–інтерна за обраною спеціальністю. Якщо в штаті закладу вакансії для інтерна немає, таку посаду потрібно ввести, якщо Статутом не передбачено обмежень з цього приводу.

Оскільки інтерн перебуває у трудових відносинах з ЗОЗ — базою стажування, то на нього поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, права та пільги, встановлені для інших працівників закладу (п. 4.2 Положення № 291).

Укладаємо трудовий договір Оскільки спеціаліст, який прибув на стажування, обійматиме свою посаду лікаря (провізора)–інтерна лише до закінчення інтернатури, з ним укладається строковий трудовий договір (ч. 2 ст. 23 КЗпП). Такий договір укладають лише на час навчання в інтернатурі. Строк трудових відносин у трудовому договорі можна зазначити 2 способами:

1) вказавши конкретну дату початку й закінчення інтернатури;

2) зазначивши подію, з якою пов’язане закінчення строкового трудового договору, — «закінчення заочного циклу інтернатури» (на нашу думку, краще використовувати саме це формулювання, а не обмежувати строк договору конкретною датою).

Робочий час для інтерна Скільки годин на день повинен відпрацювати інтерн? Законодавством не визначено, це має бути повний чи неповний робочий час. Тож як діяти закладам, які є базами стажування для інтернів? Відповідно до п.п. 3.5.2 Положення № 291 бази стажування лікарів (провізорів)–інтернів повинні мати можливість надати лікарям (провізорам)–інтернам робочі місця й обсяг роботи відповідно до вимог навчальних планів та програм інтернатури з певної спеціальності. Виходячи з наведеної норми, можна зробити висновок, що режим робочого часу для інтернів встановлює сам заклад на свій розсуд за погодженням з інтерном, адже обсяг роботи може оцінити лише база стажування.

НАГАДАЄМО. Тривалість робочого тижня для лікарів за загальним правилом становить 38,5 години на тиждень при нормальних умовах праці і 36 годин на тиждень на роботах зі шкідливими умовами праці (п.п. 1.1 і п. 5 наказу № 319).

Запис до трудової книжки Оскільки інтерн-бюджетник із базою стажування перебуває у трудових відносинах, то повинен бути відповідний запис у трудовій книжці. Жодних особливостей щодо заповнення трудової книжки інтерна Інструкція № 58 не містить. Проте зверніть увагу, що першим у трудовій книжці має бути запис про навчання.

Хто його повинен внести? Можливі 2 варіанти:

• інтерн мав трудову до вступу до інтернатури — запис про навчання вносить ЗВО, у якому інтерн навчався;
• інтерн не мав трудової до вступу до інтернатури — запис вносить ЗОЗ — база стажування.

Підставою для таких записів будуть накази ЗВО про зарахування та відрахування (окремі записи).

Тільки після цього запису база стажування вносить запис про зарахування на посаду лікаря (провізора)–інтерна. Підставою для такого запису є наказ закладу про проходження циклу інтернатури. Наступний запис — про закінчення інтернатури, який вносить також база стажування.

Після закінчення інтернатури та отримання сертифіката лікаря-спеціаліста за першим місцем роботи колишнього інтерна роботодавець повинен внести запис про прийняття на роботу. Наголосимо на тому, що навіть якщо інтерн залишився працювати в тому ж закладі, у якому проходив стажування, все одно повинен бути окремий запис про прийняття на роботу.

Оплата праці інтерна-бюджетника та інші гарантії

Заробітна плата Посада є, тож повинна бути й заробітна плата. Заробітну плату лікарям (провізорам)–інтернам протягом усього періоду навчання сплачує за свій рахунок база стажування (п. 7.3 Положення № 291).

На лікаря (провізора)–інтерна поширюються умови оплати праці, визначені в колективному договорі. Лікар-інтерн є звичайним працівником закладу, тож на рівні з іншими йому можуть бути встановлені, крім посадового окладу, доплати та надбавки, передбачені для працівників ЗОЗ. Розмір зарплати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати (ст. 3 1 Закону про оплату праці). Якщо нарахована зарплата лікаря (провізора)–інтерна, який виконав місячну норму праці, є нижчою від законодавчо встановленого розміру МЗП (у 2020 році — це 4723,00 грн у місячному розмірі; 28,31 грн — у погодинному розмірі), то роботодавець проводить доплату до рівня МЗП (ст. 3 1 Закону про оплату праці).

Щорічна відпустка Щодо щорічних відпусток інтерни не є винятком, тобто мають право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні (ст. 6 Закону про відпустки). Таку відпустку надають за відпрацьований робочий рік, який відлічують від дня укладення трудового договору. Зверніть увагу, що при цьому до стажу для надання такої відпустки включають період очного навчання на кафедрі ЗВО (очна частина інтернатури). Чому так? За час навчання інтерну виплачують середню зарплату й за ним зберігається місце роботи. Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігали місце роботи (посаду) і зарплату, включають до стажу для надання щорічної відпустки (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки). Тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки цей час включають до стажу для надання щорічної відпустки.

Лікарям (провізорам)–інтернам, які проходять підготовку в інтернатурі за спеціальностями з особливим характером праці, передбачена додаткова відпустка тривалістю, визначеною колдоговором згідно з розд. ХVIII «Охорона здоров’я, освіта і соціальна допомога» Списку № 2.

Конкретну тривалість додаткової відпустки визначають ураховуючи фактично відпрацьований час у цих умовах. Тож період очного навчання на кафедрі ЗВО до стажу для визначення тривалості відпустки не включають. Більш детально про право на щорічну додаткову відпустку за особливих характер праці див. в газеті «Медична бухгалтерія», № 20/2019, с. 39.

Допомога на оздоровлення Лікарі-інтерни під час надання основної щорічної відпустки мають право на допомогу на оздоровлення (п. 2 постанови № 524). На цьому також наголошено у листі МОЗ та Профспілки працівників охорони здоров’я від 23.03.2012 р. № 10.01.67/773, № 03-93.

Лікарняні, декретні Оскільки лікарі (провізори)–інтерни є найманими працівниками і за місцем стажування з їхньої зарплати сплачується єдиний внесок, то лікарняні та декретні їм виплачують так само, як і звичайним працівникам. Період роботи як інтерна зараховують до страхового стажу для оплати листка непрацездатності.

Фінансове забезпечення інтерна-бюджетника

Відпустка перед інтернатурою Аби після навчання перевести подих, для інтернів п. 7.1 Положення № 291 передбачена місячна відпустка до початку підготовки в інтернатурі. Оплачує такий відпочинок ЗОЗ — база стажування (п. 7.1 Положення № 291).

Тут мається на увазі відпустка тривалістю 30 календарних днів, яка надається після закінчення ЗВО випускникам, які одержали направлення на роботу (абз. 1 п. 28 розд. IV Порядку № 367). За період відпустки випускникам державних медичних (фармацевтичних) закладів вищої освіти, які одержали направлення на роботу, виплачується допомога в розмірі місячної стипендії за рахунок замовника, тобто ЗОЗ — бази стажування (абз. 2 п. 28 розд. IV Порядку № 367).

Натомість випускникам, які одержали довідки про надання можливості самостійного працевлаштування, допомога за період відпустки не виплачується (абз. 3 п. 28 розд. IV Порядку № 367). Такі роз’яснення надають фахівці МОЗ у листі від 31.01.2020 р. № 10-16/2965/2-20.

Оскільки, інтерн ще не перебуває у трудових відносинах із закладом, у якому він проходитиме стажування, то майте на увазі, що такий відпочинок не є відпусткою в розумінні Закону про відпустки.

Проїзд до місця стажування і роботи Проїзд до місця інтернатури, де інтерн у подальшому залишиться працювати, оплачує сама база стажування (п. 7.1 Положення № 291). Проїзд до місця постійної роботи після закінчення інтернатури лікарям (провізорам)–інтернам оплачує заклад, до якого інтерн направлений на роботу (п. 7.2 Положення № 291).

Забезпечення гуртожитком На період проходження інтернатури лікарі (провізори)–інтерни забезпечуються жилою площею (типу гуртожитку) тих закладів, на базі яких здійснюється їх підготовка (п. 7.4 розд. VІІ Положення № 291). Забезпечити повинна база стажування, а от оплатити — інтерн відповідно до існуючих тарифів. У разі відсутності гуртожитку ЗОЗ має право орендувати жилу площу для лікарів (провізорів)–інтернів у інших відомств або наймати її у приватних осіб. У такому випадку фактичні витрати на житло відшкодовує інтерн у розмірі плати, яка встановлена законодавством, а решту — сам заклад (п. 7.4 розд. VІІ Положення № 291).

Направляємо на очне навчання Як ми вже зазначили, до інтернатури також входить навчання у ЗВО — очна частина. Згідно з п.п. 3.6.7 Положення № 291 керівник закладу — бази стажування на підставі наказу управління охорони здоров’я та путівки ЗВО відряджає лікарів у відповідний заклад освіти. Витрати по відрядженню лікарів (провізорів)–інтернів на навчання у ЗВО здійснює ЗОЗ — база стажування у такому ж порядку, як і при направленні спеціалістів на підвищення кваліфікації (п. 7.5 Положення № 291). Гарантії, які передбачені для працівників, направлених для підвищення кваліфікації, прописані в постанові № 695.

Спочатку наголосимо на тому, що поїздка інтерна до ЗВО на навчання не є службовим відрядженням. Тож гарантії і компенсації, установлені ст. 121 КЗпП для відряджень (оплата періоду відрядження в порядку, встановленому трудовим договором, але не нижче від середнього заробітку), на цей випадок не поширюються. Отже, за період перебування на навчанні у ЗВО лікарю (провізору)–інтерну виплачується середня зарплата, яку розраховують згідно з Порядком № 100.

Які ж гарантії передбачено для інтернів, направлених на навчання? Зокрема, такі:

1) збереження середньої заробітної плати на час навчання (розраховують виходячи з середньої зарплати за 2 місяці, що передують місяцю направлення на навчання);

2) оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;

3) виплата добових за кожний день перебування в дорозі. Щодо їх розміру необхідно орієнтуватися на Положення про відрядження (інший локальний нормативно-правовий акт);

НЮАНС. Іногороднім працівникам добові виплачують протягом першого місяця навчання. У наступні місяці до закінчення навчання інтернам, які отримують зарплату менше 6 нмдг, тобто 102,00 грн, виплачується стипендія в розмірі 20 % добових (п. «в» п. 1 постанови № 695).

4) забезпечення гуртожитком готельного типу.

У разі відсутності гуртожитку відшкодування витрат, пов’язаних з найманням житлового приміщення, провадиться в порядку, встановленому законодавством для службових відряджень (тобто відповідно до Положення про відрядження). Більшість КНП при розробленні свого локального акта щодо відряджень орієнтується на Інструкцію № 59. Зокрема, нею передбачено, що за наявності підтвердних документів (в оригіналі) працівнику відшкодовуються фактичні витрати на наймання житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання.

Інтерн-контрактник

Тепер поговоримо про інтернів, які сплачують за своє стажування. Зокрема, на платній основі на підставі договорів проводиться стажування, якщо ці лікарі (провізори)–інтерни (п. 7.10 Положення № 291):

• закінчили недержавні вищі медичні (фармацевтичні) ЗВО;
• закінчили державні вищі медичні (фармацевтичні) ЗВО, в яких навчались на умовах контракту;
• прийняті на роботу в недержавні ЗОЗ (недержавні фармацевтичні заклади);
• мають сертифікат лікаря (провізора)-спеціаліста і бажають отримати іншу спеціальність при відсутності потреби в такому спеціалісті з боку ЗОЗ..

Насамперед слід зазначити, що, на відміну від інтерна-бюджетника, інтерна-контрактника не зараховують до штату бази стажування й посаду лікаря (провізора)–інтерна він не обіймає, заробітної плати не отримує. База стажування лише створює необхідні умови для стажування, тобто надає інтерну платну послугу.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Стажування інтернів під «медичну» пільгу не потрапляє, оскільки не є послугою з охорони здоров’я, а є освітньою послугою. Чи буде для КНП в такому випадку ПДВ, див. ІПК ДФСУ від 22.07.2019 р. № 3391/6/99-99-15-03-02-15/ІПК // газета «Медична бухгалтерія», № 16/2019, с. 9.

Про період проходження стажування інтерну-контрактнику надається довідка з закладу — бази стажування, що буде підставою для присвоєння йому звання лікаря-спеціаліста з конкретної медичної спеціальності. З пільгами інтернам-контрактникам пощастило менше. Гарантії щодо місячного відпочинку після закінчення навчання у ЗВО, відшкодування вартості проїзду до місця роботи та стажування або направлення на очну частину інтернатури та інші гарантії, наведені нами вище, на інтернів-контрактників не поширюються.

Записи до трудових книжок про зарахування на навчання в інтернатуру і відрахування у зв’язку із закінченням вносить навчальний заклад, але лише за умови, що інтерни мають трудові книжки. Інтернам без трудових книжок ці записи вносить роботодавець за місцем майбутньої роботи при оформленні трудової книжки на підставі виписок із наказів навчального закладу про зарахування та відрахування з інтернатури (лист МОЗ від 23.06.2010 р. № 08.01-35/1222).

Атестація інтернів

Як інтерни-бюджетники, так і інтерни-контрактники після закінчення інтернатури підлягають атестації для визначення знань і практичних навиків (п. 5.7 Положення № 291). За її підсумками інтерн отримує сертифікат лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності та може обіймати посаду лікаря.

Сподіваємося, що після нашої статті приїзд інтерна до вашого закладу не спричинить для вас жодних складнощів.

 

Використані документи

КЗпП — Кодекс законів про працю від 10.12.1971 р. № 322-VIII.

Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР.

Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР.

Порядок № 367 — Порядок працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затверджений наказом МОЗ від 25.12.1997 р. № 367.

Положення № 291 — Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затверджене наказом МОЗ від 19.09.1996 р. № 291.

Постанова № 695 — постанова КМУ «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.1997 р. № 695.

Постанова № 524 — постанова КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. № 524.

Інструкція № 58 — Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Мінпраці, Мінсоцзахисту та Мін’юсту від 29.07.1993 р. № 58.

Інструкція № 59 — Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена МФУ 13.03.1998 р. № 59.

Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.

Наказ № 319 — наказ МОЗ «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» від 25.05.2006 р. № 319.

Список № 2 — Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою КМУ від 24.06.2016 р. № 461.