«ПРОФЕСІЙНИЙ БУХГАЛТЕР»:
Транспортування засновника: податкові наслідки
Товариство з обмеженою відповідальністю забезпечує транспортування одного зі своїх засновників, який виявив бажання оглянути виробничі об’єкти товариства, розташовані в різних регіонах України.
З цією метою товариство несе витрати на оренду автомобіля та забезпечення його пальним.
Які податкові ризики тут виникають?
Версия для печати
Почнемо з того, що відповідно до ст. 92 ЦКУ юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначено Законом № 2275 1.
Згідно зі ст. 11 Закону № 2275 установчим документом товариства є статут. При цьому у статуті товариства зазначаються відомості, зокрема, про органи управління товариством, їх компетенцію, порядок ухвалення ними рішень.
Отже, якщо засновник перебуває у трудових відносинах з товариством або є членом керівних органів товариства і поїздка, про яку йдеться в запитанні, входить в його компетенцію, то за умови відповідного документального оформлення податкові ризики тут не виникатимуть.
Інша річ, якщо засновник не перебуває у трудових відносинах з товариством та не є членом його керівних органів. Таку ситуацію розглянемо далі.
ПДФО та ВЗ Якщо поїздка не пов’язана з виконанням трудових обов’язків або функцій з управління товариством, то з метою оподаткування сума витрат на перевезення засновника по Україні (вартість оренди автомобіля та використаного пального) вважатиметься його додатковим благом.
НАГАДАЄМО. Відповідно до п.п. 14.1.47 ПКУ додаткові блага — кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ).
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни (п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ).
Товариство в цьому випадку є податковим агентом і зобов’язане утримати ПДФО та ВЗ із такого доходу. Тут слід пам’ятати про такі моменти:
- База оподаткування ПДФО має бути збільшена на «негрошовий» коефіцієнт (п. 164.5 ПКУ).
- При цьому в категорії 126.05 ЗІР податківці зазначили, що положеннями п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ прямо не встановлено порядку визначення бази оподаткування для ВЗ з урахуванням особливостей, встановлених у п. 164.5 ПКУ для ПДФО, отже визначення податковим агентом бази оподаткування ВЗ здійснюється без застосування підвищувального «негрошового» коефіцієнта.
- Сплатити (перерахувати) до бюджету ПДФО та ВЗ слід протягом трьох операційних днів із дня, що настає за днем нарахування (надання) доходу в негрошовій формі (п.п. 168.1.4 ПКУ).
- ПДФО та ВЗ мають бути утримані з фізичної особи. Якщо податки будуть сплачені за кошти податкового агента, то відповідні суми знову вважатимуться додатковим благом фізособи з відповідним оподаткуванням. Оскільки дохід надається непрацівнику товариства і здійснити утримання ПДФО та ВЗ із зарплати не вийде, то на практиці забезпечують внесення фізособою відповідних сум податків на рахунок підприємства (Дт 377 — Кт 6411/642: нарахування ПДФО/ВЗ з додаткового блага; Дт 311 — Кт 377: внесення фізособою відповідних сум на рахунок підприємства).
Податок на прибуток Відповідно до п.п. 140.5.10 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму безоплатно наданих товарів, робіт, послуг особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками ПДФО).
Оскільки в цьому випадку послуги із супроводу автотранспортом надаються фізичній особі, яка є платником ПДФО, то застосовувати зазначене коригування не доведеться.
Втім, якщо засновник не перебуває у трудових відносинах з товариством та не є членом його керівних органів, то контролюючі органи можуть порушити питання наявності ділової мети (п.п. 14.1.231 ПКУ). І хоча положення зазначеного підпункту мають поширюватися лише на контрольовані та «навколоконтрольовані» операції, податківці застосовують їх значно ширше. Практика податкових перевірок та, відповідно, захисту понесених витрат свідчить про те, що навіть якщо відносини не потрапляють під дію трансфертного ціноутворення, то аспект ділової мети все одно перевіряється.
ПДВ Контролюючі органи можуть визнати операцію з оренди автомобіля для засновника та заправки його пальним негосподарською. А отже, ПДВ-вміщаючі складові таких витрат потребуватимуть нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до п.п. «г» п. 198.5 ПКУ.
