«МЕДИЧНА БУХГАЛТЕРІЯ»:
Медстрахування працівників: нюанси оподаткування
(коментар до ІПК ДПС від 11.01.2024 № 188/ІПК/99-00-24-03-03 і від 01.03.2024 № 1052/ІПК/99-00-24-03-03)
Версия для печати
Альона Момот, юристка газети
Підпунктом «в» пп. 164.2.16 ПКУ1 передбачено податкову пільгу зі сплати ПДФО для страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), які сплачує роботодавець за свій рахунок за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати працівнику. На основі податкових консультацій розглянемо нюанси її застосування.
Договір добровільного медстрахування Згідно з пп. 14.1.521 ПКУ договором добровільного медстрахування є договір страхування, який передбачає страхову виплату закладам охорони здоров’я в разі настання страхового випадку, пов’язаного з хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії 1 рік і повернення страхових платежів тільки страхувальнику в разі дострокового розірвання договору (пп. 14.1.521 ПКУ).
Із цього визначення маємо такі нюанси:
1. Страхову виплату можна здійснювати лише закладам охорони здоров’я. Договір, за яким страхову виплату здійснюють не ЗОЗ, а третім особам (працівникам), якщо вони показують підтвердні документи із ЗОЗ, не вважається договором добровільного медичного страхування, а отже, податкову пільгу в такому випадку не застосовують. Дохід у формі відшкодування працівнику витрат на оплату наданих йому медичних послуг ЗОЗ включають до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника як додаткове благо й оподатковують на загальних підставах (ІПК № 1052).
2. Строк дії договору має бути не меншим, ніж 1 рік. При цьому застраховані особи (працівники) можуть змінюватися (ІПК № 188). Тобто деякі працівники можуть бути застраховані менше року.
3. У договорі медстрахування має обов’язково міститися положення про повернення страхових платежів КНП як страхувальнику в разі дострокового розірвання договору.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! В ІПК № 1052 зроблено висновок, що суму страхових платежів (страхових внесків) за договорами добровільного медичного страхування працівників, у тому числі працівників за цивільно-правовими договорами, яку сплатив роботодавець-резидент і яка не перевищує 30 відсотків нарахованої заробітної плати протягом звітного (податкового) місяця, не включають до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу таких працівників. Досить дивно, адже виконавець (підрядник) за цивільно-правовим договором не вважається працівником і йому не нараховують заробітної плати. Між працівником і роботодавцем укладають трудовий договір.
Розрахунок пільги Для розрахунку 30 відсотків граничної межі використовують заробітну плату, нараховану працівнику за місяць, у якому було фактично сплачено страховий платіж. У разі сплати страхових внесків авансом за квартал порівнюють всю суму авансового внеску із сумою заробітної плати, яку нараховано тільки в місяці такої оплати (ІПК № 1052).
ВАЖЛИВО! Суми страхових внесків, які роботодавець сплатив за іншими договорами, ніж договір добровільного медичного страхування працівника, включають до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та оподатковують податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. Класи страхування визначено в ст. 4 Закону про страхування2.
Закон України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX.
ЄСВ Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 24643 базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначають відповідно до Закону про оплату праці4, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей є іншими виплатами, що не належать до фонду оплати праці (п. 3.5 Інструкції № 55). Таким чином, на ці внески ЄСВ не нараховують.
Своєю чергою, витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у п. 3.5 Інструкції № 5) на користь працівників, пов’язаних із добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна), включають до складу інших заохочувальних і компенсаційних виплат (п. 2.3 Інструкції № 5). Указані суми включають до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадять перерахунки страховій компанії (пп. 2.3.4 Інструкції № 5).
Отже, суми страхових внесків, які роботодавець сплатив за договорами страхування (не медичного) за найманих працівників, є базою нарахування єдиного внеску.
Неприбутковість Як відомо, КНП заборонено розподіляти отримані доходи (прибутки) або їхні частини серед працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску). При цьому розподіленням отриманих доходів (прибутків) не вважається фінансування видатків на утримання КНП, реалізацію мети (цілей, завдань) і напрямів діяльності, визначених його установчими документами (абз. 3 пп. 133.4.1 ПКУ).
В ІПК ДПС від 18.03.2021 № 1034/ІПК/99-00-21-02-02-06 зроблено такий висновок: сплата неприбутковим підприємством страхових внесків як страхувальником за відповідними договорами страхування щодо своїх працівників не загрожує втратою неприбуткової ознаки КНП, якщо це здійснюють у межах статутної діяльності в законодавчо встановленому порядку. Тобто з положень статуту має випливати, що КНП може страхувати своїх працівників.
