Відсутність документів на переміщення, складування, зберігання — доказ безтоварності операцій

Суди першої та апеляційної інстанцій слушно взяли до уваги, що поставка, навантаження товару (брухту) на транспортні засоби, його доставка до складу позивача за умовами договорів здійснювалася за рахунок позивача. Проте на балансі позивача транспортні засоби, як власні, так і орендовані, не обліковувались; будь-яке спеціальне обладнання (крани, автонавантажувачі тощо), яке використовується для вантажно-навантажувальних робіт, у позивача також відсутнє.

Товариством не надані товарно-транспортні/залізничні накладні або будь-які інші документи, що підтверджують транспортування брухту металу, так само, як і документи щодо приймання, сортування, складування, зберігання брухту металу. Крім того, позивачем не надані докази використання власного чи орендованого складу, де підрядники зобов’язувались розмістити демонтований брухт, а також докази, що підтверджували б транспортування брухту, отриманого від демонтажу обладнання.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (демонтажні роботи (порізка)) теплоходів не містять інформації, яка б розкривала зміст і обсяги виконаних робіт. Вказані в них об’єкти демонтажу презумують наявність у позивача документів, які б підтверджували його права на ці об’єкти. Однак позивач таких документів не надав.

Як стверджується у ст. 4 Закону України «Про металобрухт», приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а за потреби — про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов’язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

Тому з огляду на відсутність у позивача документів на переміщення, складування, зберігання брухту металу, інформацію про відсутність факту придбання контрагентами позивача брухту металу суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано оцінили як доказ безтоварності операцій з поставки між цими контрагентами і позивачем.

З огляду на ненадання позивачем актів приймання металобрухту, якими за звичаями ділового обороту опосередковується спірний вид господарської операції, відсутні підстави стверджувати про реальний характер здійснених поставок.