Лікування потерпілих внаслідок профзахворювання поза межами України: чи приймати лікарняний іншої держави?
Працівниця - громадянка Латвії, офіційно працевлаштована в Україні, але у зв'язку з професійним захворюванням виїхала до Латвії для отримання медичної допомоги. Чи приймати лікарняний іншої держави?
У Фонді соцстраху повідомили, порядок, умови видачі та продовження листків непрацездатності визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом МОЗ України від 13.11.2001 № 455. Вказана Інструкція не передбачає механізму обміну документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність іноземця на листок непрацездатності, який видається лікувальними закладами України.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі – Закон № 1105), Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Отже, за відсутності листка непрацездатності, виданого у встановленому порядку, допомога по тимчасовій непрацездатності не може бути призначена.
У частині надання медичних послуг потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання Фонд керується Законом № 1105, Положенням про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженого постановою правління Фонду від 09.06.2010 № 18 (далі – Положення № 18) та іншими чинними нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 3 статті 42 Закону № 1105 Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення).
Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами, що визначено пунктом 3 статті 36 Закону № 1105.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Положення № 18 підставою для фінансування витрат на лікування потерпілих є акт розслідування нещасного випадку (Н-1) або акт розслідування хронічного професійного захворювання (П-4), висновок МСЕК про ступінь втрати працездатності та потребу потерпілого у такій допомозі. Під час тимчасової непрацездатності до встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках або одужання підставою для фінансування витрат на надання медичної допомоги в амбулаторних та стаціонарних умовах, медичної реабілітації потерпілих є висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я.
Пунктом 9 розділу ІІІ Положення № 18 визначено, що лікування потерпілих здійснюється у центральних районних (міських) лікарнях, у республіканській, обласних, міських і спеціалізованих лікарнях, науково-дослідних інститутах системи Міністерства охорони здоров’я України та Академії медичних наук України, відповідно до укладених договорів із закладами охорони здоров’я (пункт 2 розділ І Положення № 18).
Отже, підставою для відшкодування з приводу професійного захворювання витрат на лікування є наявність вищезазначених документів.
Лікування потерпілих внаслідок професійного захворювання поза межами України з подальшою компенсацією витрат на медичну допомогу чинними нормативно-правовими актами не передбачено.
