Лікар має право: в яких випадках лікар може відмовитись від подальшого ведення пацієнта

12.07.2019

Тема: Кадрова робота Питання медичної реформи

✓ Коли лікар може відмовитись від подальшого ведення пацієнта?

Лікар має право відмовитися від ведення пацієнта, якщо:

1. Пацієнт не виконує медичних приписів, і при цьому нічого не загрожує життю пацієнта чи здоров’ю людей, які його оточують.

Усі порушення мають бути зафіксовані і задокументовані, а задовільний стан здоров’я пацієнта — підтверджений.

Наприклад, якщо пацієнт порушує призначений режим, лікар має обов’язково фіксувати в карті, листку непрацездатності, іншій медичній документації вид порушення — несвоєчасна явка на прийом, алкогольне, наркотичне, токсичне сп’яніння під час лікування, вихід на роботу без дозволу лікаря, «втеча» зі стаціонарного лікування тощо. Так, у листку непрацездатності у графі «Відмітки про порушення режиму» зазначають дату порушення і підпис лікаря, а в графі «Примітка» перераховують види порушень. Обов’язково слід зробити запис про це в медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого.

З підтвердженими фактами порушень і відповідною заявою лікар має звернутись до керівника медзакладу.

2. Пацієнт порушує правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, і при цьому нічого не загрожує життю пацієнта чи здоров’ю людей, які його оточують.

Так само, як і в попередньому випадку, усі порушення мають бути зафіксовані і задокументовані, а задовільний стан здоров’я пацієнта — підтверджений. З підтвердженими фактами порушень і відповідною заявою лікар має звернутись до керівника медзакладу.

Правила внутрішнього розпорядку є локальними актами закладів охорони здоров’я. Їх затверджує головний лікар. Ці правила визначають права та обов’язки пацієнта під час звернення по медичну допомогу та перебування в лікарні. Найчастіше правила включають такі прості речі, як заборона курити в медзакладі, дотримання режиму тиші тощо.

Правила мають бути у вільному доступі — найчастіше їх розміщують на дошках оголошень у медзакладах.

Важливо: лікар не несе відповідальності за здоров’я пацієнта, якщо той відмовляється від медичних приписів або порушує встановлений для нього режим.

Крім того, якщо лікар чи медичний заклад не може забезпечити відповідне лікування (немає потрібного обладнання, відділення, профіль лікарів не відповідає захворюванню), лікарі мають рекомендувати пацієнту звернутись до закладу охорони здоров’я, де він отримає необхідну медичну допомогу, або направити в такий медзаклад.

✓ Коли лікар не може відмовити пацієнту в наданні медичної допомоги?

Пацієнти, які насправді потребують медичної допомоги, мають її отримати. У невідкладних випадках, коли є реальна загроза життю людини, медики можуть і повинні надавати таку допомогу без згоди пацієнта чи його законного представника.

Лікар не може відмовити в наданні медичної допомоги пацієнту, якщо знає:

що така відмова може призвести до тяжких наслідків для пацієнта (за порушення карають штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до 200 годин, або виправними роботами на строк до двох років);
що така відмова може призвести до смерті пацієнта чи інших тяжких наслідків (карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого).

Так само карають за неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 139, 140 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III).

✓ Коли сімейний лікар, терапевт чи педіатр може відмовити у прийнятті декларації?

Крім загальних норм закону, роботу лікарів ПМД регламентує також наказ МОЗ України «Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу» від 19.03.2018 р. № 503. Згідно з ним лікар ПМД може відмовитись надалі вести пацієнта, якщо той не виконує медичних приписів або правил внутрішнього трудового розпорядку надавача ПМД. Але лише за умови, що це не загрожуватиме життю пацієнта і здоров’ю населення.

Наказ МОЗ № 503 також визначає, що лікар може відмовитись підписувати декларацію з пацієнтом, якщо вже має оптимальну кількість декларацій. Для терапевта — це 2 000 декларацій, сімейного лікаря — 1 800, педіатра — 900.

З січня 2019 року всі лікарі мають технічну можливість укладати декларації понад оптимальну кількість. Для таких декларацій вводяться коригувальні коефіцієнти. Національна служба здоров’я України рекомендує керівникам медзакладів локальними наказами визначати, які ліміти в їхніх лікарів, адже в кожного ЗОЗ своя ситуація з пацієнтами, умовами роботи тощо. Оптимальний обсяг практики — підстава для відмови у прийнятті декларації.

Лікар НЕ має права відмовляти пацієнту у прийнятті декларації:

через місце реєстрації: пацієнт має право обрати лікаря, який надає ПМД, незалежно від зареєстрованого місця проживання;
через місце проживання в іншому селі/місті/районі/області: фактичне місце проживання не має значення під час підписання декларації, хоча лікар може звернути увагу пацієнта на ймовірні труднощі в логістиці, оскільки до медиків пацієнти звертаються не лише по медичну допомогу, але й по довідки, направлення до інших спеціалістів тощо;
через вік, стать, соціальний статус, матеріальне становище чи інші характеристики пацієнта (звісно, виняток становлять випадки, коли з педіатром хочуть підписати декларацію дорослі чи навпаки — батьки хочуть підписати декларацію для дитини з терапевтом);
через історію хвороби пацієнта: люди, які мають хронічні чи інші захворювання, підписують декларації на рівних умовах. Інше суперечить не лише нормативно-правовим актам, а й етичному кодексу лікаря;
через те, що людина не має паспорта. Щоби підписати декларацію про вибір лікаря, будь-яка людина, яка на законних підставах перебуває на території України, може подати один із таких документів: тимчасове посвідчення громадянина України; посвідку на постійне проживання в Україні; посвідчення біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
через те, що людина є тимчасово переміщеною особою: для внутрішньо переміщених осіб немає жодної перешкоди, щоби підписати декларацію з вибраним лікарем, незалежно від місця реєстрації. Якщо ви маєте паспорт громадянина України, ніякі додаткові довідки, окрім індивідуального податкового номера, не потрібні (довідка ВПО — не потрібна).

✓ Де закріплено право на відмову вести пацієнта?

Право на відмову вести пацієнта регулюється такими законами і нормативно-правовими актами:

Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 р. № 2801-XII (ч. 3, 4 ст. 34, ст. 38, ч. 2 ст. 43);
наказом МОЗ України «Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу» від 19.03.2018 р. № 503;
Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406;
Кримінальним кодексом України від 05.04.2001 р. № 2341-III (ст. 139, 140);
Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р. № 435-IV (ч. 5 ст. 284).