Черкаський окружний адмінсуд підтвердив правомірність накладення штрафу за порушення вимог трудового законодавства

Рішенням від 04.06.2018 у справі № 697/2148/17 Черкаський окружний адміністративний суд підтвердив правомірність дій Управління Держпраці у Черкаській області щодо винесення постанов про накладення штрафу в розмірі  64000 грн. та 3200 грн. на ТОВ «...», яке допустило порушення вимог законодавства про працю.

Оскаржувані постанови винесені Управлінням 26.09.2017 року на підставі абзаців 4, 8 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) за непроведення індексації заробітної плати та порушення строків її виплати, а також за недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці щодо оплати роботи у святкові та неробочі дні.

ТОВ «...» звернулося до суду з позовом про визнання неправомірними дій, визнання незаконними та скасування вищезгаданих постанов. За результатами розгляду справи, 04.06.2018 Черкаським окружним адміністративним судом винесено постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що винесені уповноваженою особою Управління на підставі абзаців 4 та 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, визнано правомірними та такими, що скасуванню не підлягають.

З повним текстом судового рішення по даній справі можна ознайомитися тут.

Управління Держпраці у Черкаській області звертає увагу роботодавців:

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплати у зазначеному розмірі проводяться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Як статтею 24 Закону України «Про оплату праці» так і статтею 115 КЗпП передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Також, статтею 95 КЗпП передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 10 Закону № 1282-XII індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

Згідно зі статтею 15 Закону № 1282-XII за порушення законодавства про індексацію грошових доходів населення винні особи притягаються до відповідальності відповідно до закону.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю, зокрема згідно абзаців 4, 8 вказаної частини юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі:

• недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
• порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.