Як застосовувати ст.123-1 ПКУ у разі, якщо договір добровільного медичного страхування працівників не відповідає вимогам ПКУ: позиція ДПС

Раніше ми вже висловлювали власну позицію (відмінну від позиції ДПС) щодо відсутності необхідності застосування податкової різниці  та пені згідно з ст.123-1 ПКУ у разі, коли укладений договір добровільного медичного страхування не відповідає вимогам, передбаченим пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ (див. статтю «Укладений договір добровільного медичного страхування працівників не відповідає вимогам ПКУ: чи збільшувати фінансовий результат згідно з ст.123-1 ПКУ?»).

Однак, позиція податківців лишається незмінною, ба більше – нещодавно вони навіть надали роз’яснення щодо особливостей розрахунку даної податкової різниці та пені. Вказані роз’яснення ДПС детальніше ми розглянемо у даній статті.

Відповідно до ст.123-1 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (далі – ПКУ), якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п’яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим ПКУ та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим ПКУ.

Припустимо, що є підприємство (ТОВ) яке планує укласти договір добровільного медичного страхування, який не відповідатиме положенням пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ, оскільки передбачатиме можливість виплати страховою компанією компенсації витрат на лікування безпосередньо застрахованій особі.

Тоді, у такого ТОВ закономірно виникатимуть питання:

1. Чи зобов’язане ТОВ застосувати вимоги ст.123-1 ПКУ при укладенні договору добровільного медичного страхування, якщо такий договір з самого початку не відповідає визначенню, наведеному у пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ?
2. На яку дату ТОВ має застосувати облікову ставку НБУ, у випадку укладення договору добровільного медичного страхування, якщо такий договір з самого початку не відповідає визначенню, наведеному у пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ для цілей застосування вимог ст.123-1 ПКУ?
3. За який період має бути нарахована пеня, передбачена ст.123-1 ПКУ, у випадку укладення договору добровільного медичного страхування, якщо такий договір з самого початку не відповідає визначенню, наведеному у пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ для цілей застосування вимог ст.123-1 ПКУ?

ДПС у ІПК №447/ІПК/99-00-21-03-02 від 30.01.2025р. зазначила, що якщо при укладенні договору добровільного медичного страхування встановлено, що такий договір не відповідає визначенню, наведеному у пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ (передбачає можливість виплати страховою компанією компенсації витрат на лікування безпосередньо застрахованій особі), платник податку – страхувальник, який відобразив у бухгалтерському обліку витрати у зв’язку з виконанням договору добровільного медичного страхування та у цьому звітному періоді збільшив фінансовий результат до оподаткування на суму сплачених страхових платежів, внаслідок чого не відбулося заниження об’єкта оподаткування податком на прибуток, то нарахування пені відповідно до вимог ст.123-1 ПКУ не здійснюється.

Водночас, у разі якщо договір медичного страхування не відповідає вимогам, передбаченим пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ, а платник податку- страхувальник визнав у бухгалтерському обліку витрати, у зв’язку з виконанням договору добровільного медичного страхування, такий платник зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму попередньо сплачених страхових платежів із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому платник заключив договір, що не відповідає вимогам, передбаченим ПКУ, та сплачував страхові внески без коригування фінансового результату до оподаткування звітних періодів на такі витрати.

При цьому, пеня, передбачена ст.123-1 ПКУ нараховується за кожен період, у якому такий договір не відповідає вимогам пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ.

Отже, як бачимо, ДПС вважає:

• у разі, якщо у звітному періоді (кварталі) укладення договору добровільного медичного страхування (якщо такий договір з самого початку не відповідає визначенню, наведеному у пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ), платник застосував вимоги ст.123-1 ПКУ та збільшив фінрезультат на суму сплачених страхових платежів, то пеню, передбачену ст.123-1 ПКУ, нараховувати не потрібно,
• якщо ж у звітному періоді (кварталі) укладення договору добровільного медичного страхування (якщо такий договір з самого початку не відповідає визначенню, наведеному у пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ), платник не збільшував фінрезультат на суму сплачених страхових платежів, як того вимагає ст.123-1 ПКУ, то, виправляючи помилку, платнику доведеться і збільшити фінрезультат на суму попередньо сплачених страхових платежів, і нарахувати пеню, передбачену ст.123-1 ПКУ. При цьому, пеня нараховується за кожен період, у якому такий договір не відповідає вимогам пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ (починаючи від звітного кварталу, в якому платник заключив такий договір).